Пекін підвищує регульовані ціни на бензин

Нещодавнє рішення уряду Китаю значно підвищити тарифи на енергоносії для більшості китайців стало повною несподіванкою. Пізно ввечері було оголошено, що дизельне пальне дорожчає на 18% — до 3,58 дол. за галон, а бензин — на 16%, до 3,83. Було збільшено також тарифи на електроенергію та, за всіма ознаками, очікується подорожчання вугілля. Досі ціни на енергоносії в Китаї залишалися фіксованими з листопада 2007 року, попри те, що світові ціни на них зросли відтоді на 45%.

Зарубіжні експерти давно говорили про необхідність таких заходів. Ціни на енергоносії, які штучно занижуються, не сприяють їх ефективному й ощадливому витрачанню, й саме китайську ненаситність нерідко називають однією з основних причин стрімкого зростання цін на енергоносії в усьому світі.

У світових масштабах Китай посідає друге місце за споживанням енергоносіїв (після США), проте стрімкі темпи розвитку китайської промисловості обіцяють у найближчому майбутньому зміну лідера. Тому не дивно, що відповіддю на рішення Пекіна було негайне зниження ціни на нафту на світових ринках на 4 дол. за барель. А от акції китайських енергетичних компаній одразу зросли в ціні. Що і стало найголовнішим на нинішній момент позитивом.

За дуже високих рівнів китайської інфляції (7,7% у травні, 8 — із лютого по квітень) фондовий ринок демонстрував від’ємну динаміку, створюючи небезпечну соціальну напруженість у країні. Буквально напередодні рішення про підвищення тарифів індекс Шанхайської фондової біржі впав на 6,5%, і лідерами падіння стали саме енергетичні компанії, які за старої цінової політики працювали практично собі на збиток.

Утім, чимало скептиків зазначають, що величезні державні енергетичні субсидії в Китаї здатні повністю нівелювати позитивний ефект від цього кроку уряду. Примітно, що це питання навіть порушували під час нещодавніх американсько-китайських переговорів. Пекіну наполегливо рекомендують обмежити субсидування й відмовитися від держрегулювання цін на енергоносії. За твердженням Вашингтона, ниніш­ня політика китайської влади лише сприяє підтримці зростаючого дефіциту на енергоносії та створює умови для процвітання контрабанди і корупції в енергетичній сфері. А також забезпечує додаткові конкурентні переваги китайським товарам, що ще більше посилює диспропорції в глобальній економіці.