Освоювати чи… присвоювати?

Німеччина готова поділитися з Україною своїм досвідом у сфері енергетики. Посольство ФРН в Україні разом із Товариством технічного співробітництва (GTZ) Німеччини проведе цієї осені в Києві та Донецьку цілу серію заходів у рамках німецько-українського енергетичного форуму. Теми як ніколи актуальні для нашої країни: енергоефективність у промисловості, житлово-комунальному господарстві, а також перспективи сфери відтворюваних джерел енергії. 16 вересня в столиці України відбулася перша з чотирьох конференцій — «Енергетична санація житлових масивів у Східній Європі на базі концепцій інтегрованого міського розвитку». Учасники конференції з української сторони були сама увага й інтерес, слухаючи доповіді німецьких колег, які розповідали про свої досягнення в тій сфері, де нам поки що похвалитися нічим, а саме — в сфері модернізації та реконструкції цілих житлових масивів.

Відкриваючи конференцію, посол ФРН в Україні д-р Ганс-Юрген Гаймзет підкреслив значення таких заходів для нашої країни: «Німеччина може запропонувати свій досвід і ноу-хау. І це сприятиме заощадженню енергії, зокрема, опалювальної енергії. Це стане поштовхом для створення нових спільних проектів з енергоефективності та відтворюваних джерел енергії».

Крім того, посол зазначив, що оскільки шкідливі викиди в атмосферу в Україні в 17 разів перевищують аналогічні показники для Німеччини, українські виробничі комплекси та сфера ЖКГ потребують модернізації. Погоджуючись із д-ром Гаймзетом, можна сказати: проблем багато, а роботи — непочатий край.

Почнемо з того, що сектор ЖКГ в Україні споживає 44% всіх енергоресурсів країни, левова частка яких припадає на природний газ. Якщо згадати, роз’ятрюючи старі рани, що з 2001-го по 2010 рік ціна на природний газ для України зросла вп’ятеро і становить сьогодні 246 дол. за 1000 кубометрів, то перспектива віддавати на «з’їдання» ЖКГ практично 14 млрд. кубометрів, а саме стільки споживає галузь щороку, зовсім не радує.

В Україні налічується 600 тис. будівель державної, комунальної, приватної та спільної власності. Період 1950—1990-х років залишив нам у спадок житлові будівлі та об’єкти соціальної інфраструктури, які не відповідають ні архітектурно-планувальним, ні санітарно-гігієнічним, ні експлуатаційним вимогам. Застарілий житловий фонд — як ненаситна істота, що сидить на дні бюджетної криниці й поглинає дедалі більше коштів на своє утримання. Справді, енергетична санація потрібна ЖКГ як повітря, в іншому разі ремонт таких будівель (а він потрібен кожні три-п’ять років) називається не інакше, як викидання грошей на вітер.

Комплексні проекти з модернізації будівель — досить дорогий, але необхідний захід. За найскромнішими оцінками, ремонт даху та утеплення фасаду згідно з певними вимогами обійдеться в 250—300 грн. за квадратний метр. Економія цих коштів знову приведе до того, що скупий заплатить двічі, адже 7% тепловтрат припадає на дахи, 16% — віконні прорізи, 40—42% — стінові огородження і т.ін. Заступник міністра ЖКГ Віталій Шаповаленко заявляє: «За наведеними оцінками, комплексна модернізація будівлі може в остаточному підсумку забезпечити економію енергоресурсів десь на 50%».

Приклад Східної Німеччини переконливий. Програма санації, яка розпочалася в 1990-х роках і продовжується дотепер, має масштабний, але чіткий план дій: реконструкція застарілих кварталів із метою підвищення енергоефективності (поліпшення теплоізоляції, модернізація опалювальних систем, установлення термостатів і лічильників у кожній квартирі, використання альтернативних джерел енергії), розвиток нових житлових масивів, відновлення природи для зменшення теплового навантаження тощо. Завдяки комплексному підходу, вдалося скоротити відсоток шкідливих викидів, забезпечити нові робочі місця в сфері промисловості, а також знизити тепловтрати та енергоспоживання.

На сьогодні Україна має всі можливості для того, щоб нарешті навести лад у енергополітиці. Такі благородні цілі перестають здаватися фантастикою, коли чуєш про суми фінансування, зібрані з трудом по всьому світові і виділені зі сльозами на очах із держбюджету.

Отже, у 2008 році Світовий банк надав Україні 140 млн. дол. на енергозберігаючі проекти та поліпшення екоситуації. Та от халепа: за два роки, як з’ясувалося, встигли освоїти тільки 5% від цієї суми. Заступник міністра ЖКГ Віталій Шаповаленко пояснює цей казус відсутністю зацікавленості місцевих органів влади й нарікає на некваліфікованих співробітників підприємств, які й мали освоювати гроші. Дивуватися не доводиться: присвоювати в нас завжди виходило краще, ніж освоювати.

Проте заступник міністра переконує: решта 95% суми нікуди не ділися і очікують на подальше освоєння. Чи знову присвоєння? Світовий банк, певне, не зовсім у курсі, як швидко робляться справи в Україні, й готовий виділити другий транш кредиту в розмірі 200 млн. дол. для модернізації об’єктів теплопостачання.

Далі. Кредитна установа Німеччини BNP також запропонувала Україні кредит у 100 млн. євро для реабілітації трансформаторних електростанцій. Але й це ще не все.

У 2009 році НАЕР підписало угоду між Україною і Північною екологічною фінансовою корпорацією (NEFCO). Після ратифікації документа це дасть можливість Україні залучати від 50 тис. до 3 млн. євро на кожний енергоефективний і екологічний проект. NEFCO уже профінансувала 20 проектів приватних українських компаній, на черзі — муніципальні програми.

У 2010 році виділяється 910 млн. грн. на реалізацію Державної цільової економічної програми з енергоефективності, 310 млн. грн. із яких — бюджетна підтримка Євросоюзу. Головним напрямом, за словами заступника голови НАЕР Марії Малої, відомство вважає санацію будівель бюджетних установ: термоізоляція зовнішніх стін, заміна вікон, ремонт теплопунктів, упровадження енергоакумуляційного опалення, теплових насосів і котелень, установка приладів обліку енергоресурсів, води і т.ін. Обіцяють: за п’ять років проведуть санацію 7173 будівель, що, за прогнозами, зменшить споживання природного газу на 20% і на 15—20% — обсяг викидів забруднюючих речовин.

Наскільки світлим та енергоефективним буде майбутнє в нашого житлово-комунального господарства? Бюджетом МінЖКГ передбачено: 105 млн. грн. на ремонт житлових будинків і 240 млн. грн. — на модернізацію тепло- і водопостачання.

Крім того, потрібно не лінуватися і роз’яснювати населенню, що таке енергоефективність і як жити в економ-режимі. Досягненням буде навіть те, що хтось почне вимикати телевізор, коли його ніхто не дивиться, закручувати крани, поки дивиться цей самий телевізор, чи використовувати енергозберігаючі лампочки. Хоча б.

Як популяризують енергоефективність у Львові, розповів заступник міського голови з гуманітарних питань Василь Косів. Починали з малого — запровадили посаду енергоменеджера в бюджетних установах, у будівлях розвісили плакати з показниками споживання електрики, тепла і води торік і, для порівняння, нинішнього року. За словами чиновника, щороку місто заощаджує 2 млн. грн. тільки завдяки таким інформкампаніям.

На осінній енергетичний форум німці привезли не гроші — вони привезли методику й технології, перевірені в себе. Українцям дається чудова можливість повчитися на чужих помилках і вирішити для себе, що робити далі: розумно освоювати чи, як і раніше, присвоювати кошти, призначені на інші цілі.