ОРЕС ГОТОВИЙ ДО ВІЙНИ ТА ОБОРОНИ

124-та чергова конференція країн — членів ОРЕС, що відбулася у Відні 11 березня, викликала певні нечіткі асоціації зі здаванням нормативів на силу, точність і швидкість. Силу опору тискові з боку США та інших споживачів енергоносіїв, точність прогнозу і швидкість реакції на всілякі непередбачувані ситуації, найбільш передбачувана з яких — війна проти Іраку. Всі ці «заліки», принаймні на папері, було складено на «відмінно».

Які оцінки отримають рішення цієї організації після практичних іспитів, покаже майбутнє. Причому, як вважають країни — члени ОРЕС, не таке вже й близьке. Адже чергова «позачергова» конференція цієї організації запланована на 11 червня, і відбутися вона має в столиці Катару Досі. Про це на закритті віденської конференції повідомив президент нафтового картелю, міністр енергетики та індустрії Катару Абдалла бен Хамад Аль-Атийя. Картель передбачає також можливість автоматичного збільшення обсягів поставок нафти на випадок війни проти Іраку, проте заздалегідь повідомляти про збільшення квот на такий випадок вважає неприпустимим, оскільки це може бути розцінене як схвалення воєнних дій проти одного з членів картелю.

Реакція ринку на ці рішення картелю була досить позитивною. Ціни на нафтові ф’ючерси, що не так давно побили 12-річні рекорди і наблизилися до 40-доларової позначки, трохи знизилися і стабілізувалися на рівні 33 дол. за барель. Це, природно, значно перевищує заданий ціновий коридор, проте, як стверджують представники картелю, обумовлене «ціною страху» або «воєнними преміями».

З іншого боку, чималу роль відіграли сувора зима в Америці та наслідки страйку у Венесуелі, подолати які вдається з превеликими труднощами. Хоч би там як, а ціна барелі нафти протягом останнього року виросла, за найбільш зваженими показниками, на 69 відсотків. А історичний досвід, нагромаджений з часів Другої світової війни, показує, що перевищення навіть 60-відсоткового бар’єра неминуче викликає рецесію економіки, як мінімум американської, але найчастіше — глобальної.

Як свідчать статистичні дані, ціна на бензин у США впродовж останнього року виросла на 50 відсотків, і середньостатистичний споживач, який рік тому витрачав на енергоносії 4,1 відсотка свого бюджету, нині ледве вкладається у 5 відсотків. Понад третина американців під час опитування заявила, що це створює для них «значні фінансові труднощі». А в масштабах середньостатистичної фірми цей «навар» досягає 20 тисяч на рік, які в іншій ситуації могли бути витрачені на розширення виробництва, стимулювання споживчого попиту, створення нових робочих місць тощо.

У країнах Західної Європи й Азії цей негативний вплив підвищення цін на енергоносії виявляється ще сильніше. Великобританія вже повідомила про найнижчі темпи економічного розвитку, зафіксовані за останні 10 років. Німеччина — та зовсім докотилася до рецесії, принаймні за результатами останніх місяців минулого року. І все це відбувається ще тільки напередодні війни, після початку якої ціни на нафту можуть злетіти набагато вище.

Правда, нинішні розбіжності в Раді Безпеки ООН дають можливість сподіватися на відстрочку воєнних дій. Остання пропозиція про продовження крайнього терміну мирного роззброєння Іраку на 45 днів, природно, викликала неабиякий опір з боку американських «яструбів». Хоча для стабілізації нафтового ринку вистачить значно менше часу. Початок другого кварталу, що знаменує енергетичне міжсезоння в Північній півкулі, тягне за собою зниження попиту на енергоносії в опалювальних цілях, тоді як попит на автомобільний бензин ще не починає зростати. У результаті глобальний попит на нафту може знизитися на 2 мільйони барелей на день, що цілком перекриває нинішні обсяги поставок іракської нафти (за останніми даними, вони становили 1,7—1,9 мільйона барелей на день). Утім, країни — члени ОРЕС зобов’язуються поповнити дефіцит поставок нафти, викликаний навіть найнесприятливішим сценарієм воєнних дій проти Іраку, що призведе до повної руйнації нафтової інфраструктури. Американці, правда, вважають за краще не довіряти цим твердженням, заявляючи, що врятувати світ може тільки швидка і переможна війна проти Іраку.