ОПЗ: приватизувати не можна залишити

"Усі обвинувачення на мою адресу - це частина цілеспрямованої роботи зі зниження вартості ОПЗ та одержання контролю над ним", -
заявляє перший заступник голови правління - перший заступник директора заводу Микола Щуриков

Мабуть, не було в Україні влади, яка не збиралася б продати Одесь­кий припортовий завод (ОПЗ). Як правило, напередодні кожної приватизації завод "банкрутували". Але останні два роки стали для підприємства незвичайними. 2015-го, напередодні чергової приватизації, завод уперше за тривалий час вибрався зі збитків і зміг отримати прибуток близько 220 млн грн. Здавалося б, саме час продавати дорожче, але довгоочікувана приватизація ОПЗ, запланована на липень 2016-го, так і не відбулася. У Фонді держмайна заявили, що на конкурс не було подано жодної заявки. Хоча буквально за тиждень до закінчення терміну їхньої подачі стверджували, що охочих мінімум сім. Підприєм­ство знову пішло в мінус, а нині його роботу й зовсім зупинено.

Після останньої невдалої спроби продати держпакет акцій у Фонді вже оголосили ціну в 150 млн дол., хоча розпочинали з 520 млн. За чотири дні до приватизації заводу, яка не відбулася, першого заступника директора ОПЗ Миколу Щурикова та голову наглядової ради ОПЗ, заступника голови правління НАК "Нафтогаз України" Сергія Перелому Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) затримало за підозрою в розтраті держкоштів на користь "Укр­нафти". Нині обидва перебувають під домашнім арештом, але вимагають від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) якнайшвидшої передачі справи до суду для розгляду по суті та, у свою чергу, обвинувачують відомство Назара Холод­ницького в затягуванні часу з метою фальсифікації справи.

Про ситуацію навколо Одеського припортового DT.UA поговорило з самим Миколою Щуриковим.

- Миколо Олександровичу, Одеський припортовий завод, який уперше за останні роки продемонстрував чистий прибуток 2015-го в
218 млн грн, 2016-го знову пішов у мінус - за перше півріччя збитки становили
243 млн грн. Які, на ваш погляд, причини?

Микола Щуриков

Що ж до прибутку, то хоч би як непопулярно це пролунало, але половиною прибутку 2015 р. ми зобов'язані більшою мірою прагматичності Арсенія Яценю­ка. На порозі опалювального сезону 2014–2015 рр. для великого реверсу газу з Європи "Нафто­газу" були потрібні гроші, а заводу - газ для виробництва продукції. Тодішній Кабмін прийняв рішення щодо надання Одесько­му припортовому 5 млрд грн кредиту в Ощадбанку на купівлю в НАКу практично річного обсягу газу. За рахунок цього "Нафтогаз України" зміг збалансувати купівлю газу для опалювального сезону. ОПЗ за рахунок інфляції та оптимізації витрат при 100-відсотковому завантаженні виробництва одержав більш як 700 млн грн валового прибутку. Ще близько 700 млн грн заробив завдяки виваженим управлінським рішенням. На заводі було запроваджено давальницьку схему, і розпочалися прямі поставки імпортного газу.

Давайте на конкретному прикладі поясню, що таке "добре" і що таке "погано" для ОПЗ.

Наявність або відсутність чистого прибутку - звичайно, важливий показник діяльності Одеського припортового. Але звертаю увагу на інші цифри. Щоб досягти показника чистого прибутку в 218 млн грн, завод у 2015 р. одержав 1,46 млрд грн валового прибутку. Це означає, що різниця між чистим і валовим прибутком, а це 1,242 млрд грн, була сплачена як іншим підприємствам, які, у свою чергу, теж платять податки, так і на утримання величезної соціальної інфраструктури в місті Южному.

Схожа ситуація складається, коли завод не одержує чистого прибутку. Його відсутність, звичайно ж, це погано, але валовий прибуток є завжди, і від його розподілу користь набагато більша, у тому числі й для держави, ніж просто показник чистого прибутку. Кажучи простіше, чистий прибуток - це гроші господарів, які у випадку з ОПЗ розчиняються в бюджеті держави (в ОПЗ державний пакет акцій становить 99,567%) або приватних кишенях (у приватних власників). Завод або фабрика, що працюють за будь-яких умов, - це соціальна відповідальність, у тому числі за долі людей, їхній статок. Це одна з причин, чому держава наполягає на продажу так званих неприбуткових активів. Але основ­на причина - держава не може так цинічно, як приватний власник, відмовитися від соціальної відповідальності.

- Ситуація із зупинкою ОПЗ 10 серпня 2016-го - безпрецедентний випадок. Хоча газотранспортники вчасно попередили керівництво заводу про те, що відповідно до вимог Кодексу газотранс­портної системи України та за умов відсутності підтвердженої номінації, тобто документально підтвердженого обсягу газу, будуть змушені зупинити подачу газу. У результаті керівництво ОПЗ саме стало відключати споживання газу, як того вимагає закон, щоб уникнути техногенної катастрофи. Як надалі підприємство має намір уникати й не допускати подібних надзвичайних ситуацій?

- Підприємство - це як живий організм, для благополучного існування якого всі органи мають перебувати в гармонії та порядку. Істерики, скандали та спекуляції шкодять здоров'ю будь-якого живого організму. Для початку все це треба припинити. Зупинити руйнівні дії з боку Саакашвілі, притягти його до відповідальності за вже вчинене, зокрема за знищення ділової репутації заводу. І дати можливість ОПЗ нормально працювати.

- Яка на сьогодні структура боргів ОПЗ - дебіторська та кредиторська заборгованості, обсяг поточних і довгострокових боргів?

- Давня заборгованість у заводу тільки перед компанією OSTCHEM AG Дмитра Фірта­ша. З урахуванням рішення Стокгольмського арбітражу вона становить 251 млн дол. А короткострокова, перед Укргазбанком, - близько 300 млн грн.

- Які відносини ОПЗ із групою "Приват", у тому числі боргові, адже є рішення судів?

- У заводу немає відносин і немає судових спорів із компаніями, які належать до групи "При­ват". Якщо ви маєте на увазі зрив приватизації у 2009 р. і судові позови з компанією "Норті­ма", то ОПЗ не має до цього стосунку та не є стороною конфлікту.

- Тобто в названому спорі відповідач не ОПЗ, а держава Україна як акціонер заводу?

- Так.

- Які відносини ОПЗ із "Наф­тогазом", особливо після того, як заводу припинили поставки газу?

- "Нафтогаз України" - найбільший гравець на газовому ринку України. Але працювати з ним не завжди вигідно. Завод в останні півтора року купував газ набагато дешевше та на кращих умовах, ніж пропонував і пропонує "Нафтогаз" як трейдер. Отже, з НАКом в ОПЗ немає спорів і розбіжностей, та й звертаємося ми до неї дуже рідко.

- Що ви скажете про імпорт газу для ОПЗ: обсяги, ціни, постачальники?

- Треба говорити загалом про ситуацію, що склалася на ринку газу України. Наш ринок, як і в усіх країнах, де є яскраво виражені пори року, має сезонний характер. Узимку традиційно дешевше імпортний газ, а влітку - в основному газ внутрішнього видобутку. Але з імпортним газом є складнощі, які пов'язані з зарегульованістю валютного ринку з боку НБУ. Тому нам складно працювати з прямим імпортом. Якщо казати про ціни, то з початку 2016 р. беремо газ в основному через відкриті біржові торги.

- Яким чином, з яких коштів ОПЗ може розрахуватися з "Укртрансгазом" за вже надані послуги балансування, сума чимала - понад 434 млн грн? Тим паче, що "Укртранс­газ" звернувся з позовом до суду.

- Існують два варіанти вирішення спору. Можемо, як робилося минулими роками, сісти на шию державі, й тоді Кабмін видасть розпорядження, щоб, наприклад, зобов'язати "Укртрансгаз" не відключати нам подачу газу. А можемо закінчити всі скандали навколо заводу та довести кредиторам, що приїжджі політики, які хочуть заробити собі популярність, перестали втручатися в господарську діяльність ОПЗ. Переконаний, що ми реструктуризуємо борги й зможемо відновити роботу заводу без сторонньої допомоги.

(Коли інтерв'ю готувалося до друку, Кабмін прийняв постанову, якою зобов'язав НАК поставляти газ на завод у загальному обсязі до 300 млн кубометрів, незалежно від наявності заборгованості перед НАКом за спожитий газ. - Ред.)

- Що ви скажете з приводу обвинувачень у тому, що в газопоставках були використані так звані фірми-прокладки? Серед них називають "Південь-Газ", ANTRA та подібні до них?

- На мій погляд, термін "фірми-прокладки" стосовно цих двох компаній є лише ярликом, навішеним на них Саакашвілі. Компанія "Південь-Газ" за час моєї роботи на ОПЗ не поставляла газу на завод. Але мені відомо, що це один із найбільших газових трейдерів на півдні України, і в мене немає негативної інформації про цю компанію.

ANTRA GMBH із листопада 2015 р. поставила в Україну понад 400 млн кубометрів газу, з яких на ОПЗ припало тільки 20%. На газовому ринку ANTRA посідала третє місце за обсягами поставок газу для комерційних підприємств України. Оце факт, а решта - брудний піар, який розповсюджується недоброзичливцями й до сьогодні не одержав жодного підтвердження.

Що ж до інших компаній, то можу сказати, що в ОПЗ немає контрагентів із офшорних або сумнівних юрисдикцій і немає проблем на предмет незаконності угод.

- Що ви скажете про так званий розподіл потоків заводу між людьми Кононенка (ББП) і Мартиненка (НФ)?

- Мені часто ставлять це запитання, відповідь на нього не має стосунку до корупції або теорії змови. Подивимося на ситуацію реально.

БПП і НФ дуже складно назвати великими друзями. Швид­ше, їх можна назвати політичними конкурентами, які борються за владу та ретельно документують помилки один одного. На цьому тлі складно повірити у версію про домовленість щодо розподілу потоків ОПЗ.

- Чому ж, саме така версія може бути життєздатною.

-Повернімося до самого так званого розподілу потоків. Якщо врахувати, що нових людей на заводі було лише двоє - це я й Ольга Ткаченко, обрана членом правління ОПЗ 8 травня 2015 р., то логічно припустити, що саме ми і є представниками НФ і ББП. І якщо зв'язок Ольги можна за величезного бажання якось припустити (вона колись була помічником народного депутата Олександра Грановського, соратника Ігоря Кононенка), то про мене як ставленика НФ почали говорити тільки після публічної конфронтації з Михеїлом Саака­швілі, який вибрав ОПЗ як об'єкт піару, щоб зайняти місце прем'єра Яценюка.

Відповідь же на це питання проста. Аби на щось впливати, треба мати повноваження. Саме з повноважень випливає, на що та на які процеси на заводі може впливати посадова особа. Отже, Ольгу Ткаченко обрали одним із восьми членів колегіального виконавчого органу - правління ОПЗ. Повноваження Ольги, як і решти членів правління, однакові, серед них доступ до інформації про операційну діяльність заводу й участь у голосуванні правління при вирішенні тих чи інших виробничих питань. При цьому всі рішення правління як колегіального органу приймаються класичним способом - відкритим голосуванням, простою більшістю голосів. Тож говорити в цьому разі про наявність в Ольги повноважень для одноособового керування бодай чимось на заводі не доводиться.

Що стосується мене, то наприкінці квітня 2015 р. мене обрали в правління ОПЗ, а потім призначили першим заступником директора. Мету переді мною ставили одну - зробити роботу заводу максимально прозорою і забезпечити показники для якнайефективнішої приватизації. Достатньо подивитися мою біографію, щоб зрозуміти, чого я досягнув за роки своєї роботи в державному секторі економіки. При цьому весь мій функціонал і діяльність зводилися саме до операційної діяльності. Контролю над грішми я не мав і не маю.

До того ж врахуйте, що собою являє завод і який колектив там працює. ОПЗ, на відміну від безлічі проданих на брухт держпідприємств, - це зразково-­показовий оплот державного підходу. Жодна ділянка землі, жоден гвинтик, верстат чи будівля не перебувають у приватних руках. На ОПЗ усе виробництво модернізоване.

Колектив Одеського припортового - це люди, що працюють на заводі десятиліттями, це династії! Більшість із них - високопрофесійні вузькоспеціалізовані працівники, які стали такими завдяки навчанню й роботі на заводі. Бути прийнятим колективом ОПЗ за вказівкою згори неможливо.

- Які, на ваш погляд, причини зриву ще однієї спроби приватизувати ОПЗ?

-Зрив приватизації ОПЗ - це результат дій організованої злочинної групи на чолі з Саака­швілі.

- Ви вже кілька разів згадували про Саакашвілі. Це серйозна підозра. Докази?

-Починаючи з листопада 2015 р., коли приватизація була близькою, з'являвся Саакашвілі зі своїми соратниками, і вони зривали приватизацію. Весь грудень
2015 р. Саакашвілі й Саква­ре­лід­зе нагнітали ситуацію фантастичними заявами про корупцію та розтрати й раділи, що вдалося знову зірвати приватизацію ОПЗ. Цитую одну із заяв Саака­швілі: "Одеський припортовий завод, слава Богу, в Одесі, я змусив їх не продавати. Яценюк хотів сплавити своїм друзям, а ми влаштували скандал з Айварасом".

Це нормальні заяви голови ОДА? Що значить "ми влаштували скандал з Айварасом" (екс-міністр економічного розвитку Айварас Абромавічус. - І.Г.)?

Так було і в лютому, і в березні, і в травні. Потік безпідставних обвинувачень із його боку не припинявся. Кульміна­цією стало 14 липня 2016 р. Тоді, за чотири дні (два з яких вихідні) до завершення терміну подачі заявок на конкурс з приватизації ОПЗ, НАБУ з подачі соратника Саакашвілі (заступника голови НАБУ Углави) провело обшуки в справі ОПЗ і затримало голову наглядової ради ОПЗ Сергія Перелому й мене.

18 липня 2016 р., в останній день подачі заявок, у ФДМ повідомили, що жодна заявка на участь у конкурсі не надійшла. У результаті всього цього стартову ціну заводу буде знижено до 150 млн дол. замість початкових 520 млн.

Нам залишилося тільки довідатися ім'я щасливого покупця ОПЗ, заради економії грошей якого влаштовано весь цей цирк.

- Вам є що відповісти на обвинувачення НАБУ на вашу адресу?

-Звичайно! Я роблю це регулярно в рамках законодавства. Усі обвинувачення на мою адресу - це частина цілеспрямованої роботи зі зниження вартості ОПЗ і одержання контролю над ним. У цій ситуації що може бути ефектніше за арешт топ-менедже­рів? Усе це відбувається за активної участі Саакашвілі, який використовує НАБУ та САП.

Чого тільки варті замовлені НАБУ фейкові експертизи якоїсь приватної фірми про те, що ОПЗ у 2015 р. втратив (безповоротно зменшив) активи в розмірі 205 млн грн! При цьому НАБУ й САП ретельно замовчують про перевірки фінансово-господарської діяльності ОПЗ за той же 2015 р., проведені Дер­жав­ною фінансовою інспекцією України (нині Державна аудиторська служба України) і про аудит за 2015 р., проведений компанією Ernst&Young. Ці документи повністю спростовують усі обвинувачення, висунуті проти мене НАБУ і САП. Вони є в розпорядженні цих відомств, але ті їх демонстративно ігнорують.

Із самого початку як заставу по мені НАБУ й САП вимагали 205 млн грн. Безпрецедентна сума! Але тепер сторона обвинувачення погоджується і на домашній арешт, а суд узагалі не бачить сенсу відсторонити мене від роботи! Як можлива така різка зміна позиції? А все тому, що не можуть нічого пред'явити та почали усвідомлювати пікантність ситуації, в яку їх втягнули. Вони сподівалися, що я ламатиму комедію з хворобами або втечу. Адже я розумів, що мене чекає арешт і довгі дні у в'язниці в боротьбі за правду. Але я боротимуся до переможного кінця. А тепер ще на два місяці затягують справу в спробі знайти бодай щось проти мене.

Я добровільно пройшов перевірку на детекторі брехні з використанням американського поліграфа Lafayette LX4000 і методик, якими протягом тривалого часу користується американська Феміда, правоохоронні органи й спецслужби США. Ре­зуль­тати цієї перевірки повністю спростовують нічим не обґрунтовані висновки НАБУ та САП про будь-які незаконні дії з мого боку.

- Які, на ваш погляд, перспективи приватизації ОПЗ? Це можливо в найближчі два-три-чотири роки? Чому?

- Нинішній тренд на якомога швидшу приватизацію всіх і всього пов'язаний із двома тезами. Перша - щоб не тягли гроші з бюджету (це не випадок ОПЗ). Друга - корупція, що теж як явище далеко не нинішнього дня не має жодного відношення до ОПЗ.

Теза про корупцію на Одесь­кому припортовому вже стала притчею во язицех. Усі говорять і навіть рахують цифри цієї самої корупції, але грошей ніхто не бачив. При цьому, по-перше, завод не дотується з бюджету, він сам балансує свої збитки. По-друге, чомусь раніше ніхто не говорив: зробімо роботу заводу прозорою. Для прикладу подивіться, як працюють "Арселор" або "Метінвест". Скрізь рамкові договори, кваліфіковані контрагенти, автоматизація процесу продажів або закупівель. Відкри­те котирування цін на вироблену продукцію. Це саме те, з чого розпочав я, прийшовши працювати на ОПЗ, а конкретно - це закупівля газу на біржових торгах і розроблений біржовий регламент для продажу продукції заводу через біржу, впровадження SAPSCM. Це саме те, що не влаштувало тих, хто хотів поживитися за рахунок заводу, і за що на мене зараз організовано переслідування.

Приватизувати завод, безумовно, треба. Але я вважаю, що це слід робити з зовсім іншими інвестиційними зобов'язаннями.

- Наскільки критичне й можливе відокремлення аміакопроводу від заводу?

- Аміакопровід не є частиною заводу, а належить ДП "Укрхім­транс­аміак". Це абсолютно відокремлене газопровідне підприємство, що користується послугами ОПЗ. Для розуміння: на заводі розміщується цех з приймання, зберігання й навантаження аміаку на судна. І саме цим цехом користується "Укр­хім­транс­аміак" для формування суднових партій і подальшого навантаження на судна. Цей цех є складовою виробничого циклу саме ОПЗ. Теоретично відокремити його можна, але економічно й технічно це призведе до величезних витрат і втрат.

- Наскільки нинішній обсяг виробництва забезпечує рентабельність ОПЗ?

-Завод зупинено, і говорити про рентабельність не доводиться. А при працюючому виробництві, як я вже зазначав, не можна оцінювати ефективність роботи такого підприємства, як ОПЗ, тільки за показником прибутку. До сказаного вище лише додам, що Одеський припортовий завжди в лідерах зі сплати податків різних рівнів, незалежно від наявності прибутку чи збитку.

- Що, крім прибутку, може зацікавити потенційного інвестора ОПЗ?

-На мою думку, в ОПЗ величезний інвестиційний потенціал, бо є можливості для розширення виробництва й переорієнтації його частини на роботу на внутрішній ринок України.

- Найближчі плани ОПЗ на 2016–2017 рр.?

-Для мене зрозумілий лише один план - відновити роботу заводу та створити умови, за яких робота заводу стане прозорою й зрозумілою як для майбутнього інвестора, так і для українського суспільства.