Німецькі гусениці російського газового танка

Чергова заява колишнього канцлера Німеччини, а нині високооплачуваного найманця «Газпрому» Герхарда Шредера на тему злощасного Північно-Європейського газопроводу, як завжди, наробила багато галасу. А його слова про те, що політичні й екологічні проблеми не зможуть загальмувати це будівництво, було процитовано всіма провідними ЗМІ світу.

Як відомо, 1200-кілометровий газопровід спільними зусиллями Росії та Німеччини планують прокласти по дну Балтійського моря, напряму з’єднавши російських постачальників і західноєвропейських споживачів. Його маршрут пролягатиме через територію, яка перебуває в юрисдикції Росії, Фінляндії, Швеції, Данії і Німеччини. Проте найголовніше — на шляху цього газопроводу неминуче опиняться поховання зброї часів Другої світової війни, яка масово скидалася тоді в море.

У грудні минулого року питання екологічної і військової безпеки своїх територіальних вод усерйоз занепокоїло шведських законодавців. Як стверджує Майкл Мур, котрий обіймає один з високих постів у шведській армії, Балтійське море буквально «начинене» мінами, які не вибухнули. Усього, за його оцінками, у цьому районі на морському дні лежить близько 100 тисяч одиниць боєприпасів. Крім того, там також поховано великі запаси іприту.

Проте Герхард Шредер затято називає усі ці заперечення непереконливими або й зовсім «непорозуміннями». Більш того, кількома днями раніше він назвав їх примітивними «антиросійськими рефлексами». Йому вторить Дірк Ван Амельн, заступник технічного директора проекту. Ніякої небезпеки ані вибуху, ані враження хімічними отруйними речовинами, на його думку, не існує. Адже міни не оснащені запальними пристроями, а іприт перебуває в інертному рідкому стані. Більш того, той факт, що фахівці збираються розвідати і, якщо знадобиться, розчистити коридор завширшки два кілометри, на його думку, тільки підвищить екологічну і військову безпеку регіону.

Втім, вірити на слово лобістам Північно-Європейського газопроводу в Європі не поспішають — адже, незважаючи на те, що запускати його збираються вже в 2010 році, всебічної оцінки екологічних і військових ризиків його будівництва так і не виконано. Зате ударними темпами зростає вартість газопроводу, котрий з самого початку зробив заявку на звання найдорожчого. І якщо спочатку йшлося про 4—6 млрд. дол., потім про 10, то зараз було названо вже суму в 12 млрд. Причому не доларів, а євро.