Несподіваний енергоудар

ВІДМОВА ВІД "ЗЕЛЕНОЇ" АЛЬТЕРНАТИВИ - "НІ" ЕНЕРГЕТИЧНІЙ НЕЗАЛЕЖНОСТІ?

Про користь, проблеми та перспективи відновлюваної енергетики в Україні сьогодні є сенс говорити і в контексті нещодавніх кадрових перестановок у стратегічно важливій для країни енергогалузі. Професіоналізм В.Демчишина, міністра енергетики та вугільної промисловості, а також Д.Вовка, виконувача обов'язків голови Національної комісії, яка здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, - під великим сумнівом. На жаль, відсутність профільного досвіду негативно позначається на багатьох прийнятих ними рішеннях. Ще небезпечніше, коли рішення приймаються "ім'ям України" - для громадян України.

Категорично? Так. Тим паче, що проблеми законодавчого забезпечення життєдіяльності енергогалузі кожен громадянин - покупець енергії відчуває на собі. Мало проблем із вугіллям або природним газом? Але вони ніколи й не будуть вирішені, якщо держава не вживатиме заходів, які дадуть змогу розвиватися відновлюваній енергетиці. Одним своїм (необережним?) рішенням НКРЕКП (як це бувало й раніше в інших енергосекторах) усі зусилля інвесторів "зеленої" енергетики України може звести нанівець.

Специфікою відновлюваної енергетики є довгостроковість перспектив: залучаються інноваційні технології, створюються нові галузі супутнього виробництва, реалізуються інфраструктурні проекти, здатні вирішити багато соціально-економічних проблем. Екологічно чисте виробництво енергії - технології майбутнього.

Оптимальне розв'язання проблеми енергетичної залежності від традиційних викопних енергоносіїв існує - це загальний обсяг технічно досяжного енергетичного потенціалу природних і тому невичерпних джерел енергії: вітру, сонця, води, біомаси. В Україні на сьогодні він еквівалентний 81 млн т умовного палива, або 70 млрд кубометрів природного газу. Інакше кажучи, це близько 40% річного попиту на електроенергію в Україні.

Однак, попри загальнодоступність відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), а також сприятливі природні умови для розвитку відновлюваної енергетики в Україні, неефективна державна політика не дозволяє реалізувати цей потенціал.

"Зелена" енергетика: як усе розпочиналося

Відновлювана енергетика одержала свій розвиток в Україні із запровадженням 2009-го спеціального "зеленого" тарифу для електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Такий механізм державної підтримки, підкріплений довгостроковими держгарантіями, сприяв розвитку сектора відновлюваної енергетики, а водночас і супутніх галузей економіки з виробництва відповідного обладнання та його обслуговування.

Відповідно до чинного законодавства "зелений" тариф - це пільговий тариф для виробників електроенергії з альтернативних джерел: енергії сонця, вітру, гідроенергії, енергії з біомаси. Тариф на цей вид енергогенерації, як і на будь-який інший, встановлює національний регулятор - спочатку це була НКРЕ, тепер НКРЕКП. В Україні "зелений" тариф установлюється на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів), у тому числі з використанням гідроенергії, виробленої мікро-, міні- і малими гідроелектростанціями України.

У Законі України "Про електроенергетику" закріплено державні гарантії довгостроковості держпідтримки альтернативної енергетики ("зелений" тариф установлюється до 2030 р.), а також, що особливо важливо для сектора ВДЕ, незмінність порядку стимулювання для виробників такої електроенергії. Ці заходи зумовлені та пояснюються тим, що "зелені" проекти потребують масштабних капіталовкладень і мають досить тривалий строк окупності. Оскільки найчастіше кредитні ресурси для реалізації таких проектів залучаються в іноземній валюті, у тому числі й для імпорту обладнання, законодавством передбачено прив'язку "зеленого" тарифу до курсу євро.

З 2009 р. національний регулятор щомісяця переглядав "зелені" тарифи з урахуванням курсових коливань. Це забезпечувало певну надійність капіталовкладенням інвесторів, ефективне економічне прогнозування та моделювання. Чітко регламентовані правила гри сприяли активному розвитку нового перспективного ринку.

Нещодавні урядові рішення в сфері регулювання відновлюваної енергетики свідчать про зміну пріоритетів державної політики в енергетиці. Але це не тільки призводить до зниження активності в секторі відновлюваної енергетики, а й порушує державні гарантії та законні права інвесторів.

Упродовж п'яти місяців, з вересня 2014 р. по січень 2015-го, всупереч вимогам чинного законодавства, регулятор не переглядав "зеленого" тарифу у зв'язку зі зміною офіційного курсу євро. Правами та інтересами інвесторів знехтували. Понад те, такі раптові зміни в регуляторній політиці відбулися без будь-якого обґрунтування з боку НКРЕКП. Рішення приймалися без діалогу з учасниками ринку та консультацій з громадськістю. Втрати сектора відновлюваної енергетики за цей період становили, за найскромнішими підрахунками, 316 млн грн.

31 січня ц.р. на тлі масового обурення порушеннями законодавства, яке регулює встановлення "зеленого" тарифу, величини тарифу все-таки переглянули з урахуванням курсових змін. Проте відразу знизили у зв'язку із впровадженням надзвичайних заходів в енергетиці (розпорядження КМУ №36-р). Зниження не мало під собою економічного обґрунтування, а просто "обрізало" тарифи на 20 та 10% для виробників електроенергії з енергії сонячного випромінювання та інших видів альтернативних джерел, відповідно. Більш того, через місяць після такого рішення, 27 лютого, "зелені" тарифи було знижено знову: уже на 55 і 50% для сонячних електростанцій та інших виробників електроенергії з ВДЕ, відповідно.

Платоспроможність виробників електроенергії з ВДЕ під загрозою: внаслідок недоодержання прибутку інвестори не в змозі виконати свої фінансові зобов'язання перед кредиторами, більшість яких - міжнародні фінансові організації.

Для виконання зобов'язань, узятих Україною в рамках Договору про заснування Енергетичного співтовариства, і з метою забезпечення виконання положень Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС 2009/28/ЄС від 23 квітня 2009 р. "Про стимулювання використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії", Держагентством із енергоефективності та енергозбереження був розроблений Національний план дій щодо відновлюваної енергетики на період до 2020 р., затверджений розпорядженням КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 902-р. Індикативна мета до 2020-го, відповідно до цього плану, - 11% ВДЕ в кінцевому споживанні, тобто приблизно 11 ГВт потенційної встановленої потужності, що означає залучення нових інвестицій в обсязі близько
15 млрд дол.

Аби ці цифри перетворити на реальність, за великим рахунком, потрібно лише одне - дотримуватися законодавства.

Прецеденти зниження величин "зелених" тарифів усупереч нормам чинного законодавства - тривожний сигнал для інвесторів. Непередбачуваність і непослідовність державних рішень із регулювання сектора ВДЕ не лише робить національну економіку високоризиковою та інвестиційно непривабливою, а ще й втягує Україну в низку судових розглядів, за результатами яких державу-відповідача можуть зобов'язати відшкодувати виробникам електроенергії з ВДЕ всі збитки. Мета непопулярних регуляторних рішень у такому разі не виправдовує себе: економії коштів для оплати держпідприємством "Енергоринок" виробленої електроенергії за рахунок урізання "зелених" тарифів не відбудеться.

Рішення про зниження "зелених" тарифів ідуть урозріз зі стратегічними планами та індикативними цілями, ще недавно затвердженими урядом. Така політика свідчить про свідому відмову від стимулювання альтернативної енергетики. Чому ж у правовій державі вдаються до таких неправових методів? Реформування механізму державної підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел має здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до чинного законодавства, механізм якого визначений у Законі України "Про електроенергетику".

Оскільки ефект економії коштів ДП "Енергоринок" за рахунок зниження "зеленого" тарифу не досягається, а інвестиційні втрати України значні, для виходу з кризової ситуації в секторі ВДЕ, що сформувалася, надзвичайно важливо комуніфікувати позиції держави, з одного боку, і учасників ринку, інвесторів - з іншого. У діалозі можливо внести ясність у тенденції розвитку вітчизняної енергетики. Взаємодія дасть змогу консолідувати зусилля уряду, регулятора, учасників енергоринку для запобігання погіршення інвестиційного клімату країни загалом, вітчизняної енергетики та сфери використання відновлюваних джерел енергії.