НеНАКівська ціна на газ для населення — 130,7 дол. за тисячу кубометрів

У попередньому номері DT.UA опубліковано статтю, в якій наведено розрахунки "Нафтогазу України" з обґрунтування ціни на природний газ у розмірі 319,4 дол. за тисячу кубометрів, за якою НАКу дуже хотілося б продавати газ населенню (№1 від 17 січня 2015 р., "Готуйтеся: населення України очікує газ по 319,4 долара?!"). Ця інформація буквально підірвала Інтернет. При цьому "Нафтогаз" не говорить про те, що така ціна є ринковою, і намагається обґрунтувати її через так звану економічну собівартість видобутку газу. Тобто в НАКу не хочуть публічно визнати, що їхньою метою є продаж газу населенню за ринковою ціною і/або навіть вищою, тому що в першому кварталі 2015 р. прогнозована ціна може становити 240 дол.

Називати речі своїми іменами (і цінами) було б чесно, але це зробило б Кабмін справжнім урядом "камікадзе", а про вибори на наступний термін можна було б забути. Замість цього нам намагаються розповісти "казку" про якусь економічну собівартість, нижче якої продавати газ немає сенсу. Мотивація DT.UA зрозуміла: дивіться, мовляв, як рахують, щоб не дивувалися потім. Але подивитися на таке економічне обґрунтування ціни газу можна й з іншої, не НАКівської, точки зору.

Складові собівартості можна подивитися в попередньому номері DT.UA, тому повторюватися не будемо.

Найважливішою складовою, безумовно, є експлуатаційні витрати, які чомусь зросли дуже суттєво в прогнозі на 2015 р. порівняно з 2013-м. На жаль, у поясненні НАКу не наведено даних за 2014-й, але якщо припустити, що він перехідний від 2013-го до 2015-го, то очевидною є індексація витрат за курсом долара, властива зазвичай монополістам.

Наприклад, експлуатаційні витрати зросли з 76,7 до 208,9 грн на тисячу кубометрів, тобто в 2,7 разу. Таке підвищення експлуатаційних витрат у період, коли весь приватний бізнес потерпає від падіння обсягів обороту й виробництва, компанії ледве виживають і не збільшують зарплат, щоб не розоритися, має змусити керівництво Міненерговугільпрому та Кабміну задуматися про те, чи виправдане воно в нинішній нелегкій ситуації в Україні. Адже в умовах, коли населенню пропонують платити за ціною в 4,5 разу вищою від сьогоднішньої, сама НАК збирається суттєво збільшити свої витрати. Очевидно, що контроль цих витрат має стати пріоритетом діяльності Кабміну та відповідних міністерств, і не тільки в газовидобутку.

Аналіз адміністративних витрат "Укргазвидобування" як основного газовидобувного підприємства показує, що вони зросли ще більше - в 3,8 разу. На жаль, складно сказати, за рахунок чого відбулося це зростання. Хоча можна припустити, що як за рахунок падіння обсягів видобутку, так і за рахунок підвищення зарплат співробітникам, а можливо, за рахунок непрозорої процедури закупівель - хто знає? Але проблема в тому, що НАК досі залишається "чорною дірою", у компанії немає прозорості, на сайті "Нафтогазу" інформація дуже обмежена, а аудиторський звіт лише за 2011-й і ще більш ранні роки. Звітів за 2012–2013 рр. на сайті немає, що не дає змоги аналізувати діяльність НАКу. Відсутність такої інформації вже є порушенням чинного законодавства.

Фахівці нафтогазової галузі, аналізуючи наведені витрати "Укргазвидобування", переймаються запитанням: а що з конденсатом? Адже газ завжди видобувається разом з конденсатом, а чи є віднесення частини витрат з видобутку на конденсат, чи конденсат планують продавати за ринковою вартістю, а всі витрати віднести на природний газ? На жаль, із цього приводу в пояснювальній записці НАКу немає інформації.

Отже, сумарно експлуатаційні витрати, адміністративні та інші операційні витрати прогнозуються в сумі 249,3 грн/тис. куб. м, або 14,7 дол. (табл. 2).

Додатково до цих витрат НАК розраховує амортизацію основних засобів у сумі 302,9 грн/тис. куб. м, або 17,8 дол.

Щирий подив викликає спосіб розрахунків цієї амортизації, особливо в автора статті як провідного акредитованого оцінювача Американського товариства оцінювачів, міжнародного фахівця саме в цій галузі. Не знаю, з якими сертифікатами або дипломами здійснювали розрахунок фахівці в НАКу, але індексація справедливої вартості, визначеної станом на кінець 2009 р., не може бути коректною процедурою, особливо при оцінці активів газових родовищ, для включення в економічну собівартість. Адже ці активи вичерпуються у зв'язку з видобутком корисних копалин, і за п'ять років багато родовищ могли просто вичерпатися, а отже, і їхні активи знецінилися. Тому індексація активів, які не використовуються для видобутку, тож економічно знецінилися, може, м'яко кажучи, здивувати фахівців.

Нагадаю фахівцям НАКу, що якщо ми говоримо про економічну собівартість, то амортизація має розраховуватися зовсім іншим способом, на основі так званого ресурсного підходу, як того вимагають міжнародні стандарти фінансової звітності, так само й українські стандарти фінансової звітності. Цей підхід базується на оцінених залишкових запасах газу в родовищі, річному видобутку з родовища і фактичному видобутку з поточного горизонту з моменту експлуатації родовища, а зовсім не на справедливій вартості самих активів, тим більше проіндексованих без можливості урахувати ступінь вичерпання кожного родовища. Незрозуміло тільки, навіщо "Нафтогаз" вводить в оману широку громадськість подібними маніпуляціями з цифрами.

Отже, прямі витрати плюс сумнівна амортизація основних засобів становлять 552,2 грн/тис. куб. м, або 32,5 дол.

Також складовою собівартості є так звана амортизація права користування надрами, яку намагаються розраховувати, використовуючи кінцеву ціну газу в сумі 5900 грн без ПДВ. Не буду навантажувати читача описом пропонованої процедури розрахунків амортизації права користування - це високий клас маніпулювання цифрами і красивими іноземними словами. Хочу лише запитати співробітників НАКу: чи знають вони про те, що амортизувати можна тільки актив, який був спочатку придбаний? Наскільки відомо, "Укргазвидобування" навіть не платить за ліцензію або платить настільки мізерну суму, що вона просто непорівнянна з витратами в 311 грн/тис. куб. м.

Якби ця компанія платила за ліцензії на розробку надр стільки ж, як і сумлінні приватні компанії, то цю вартість можна було б амортизувати. Але я більш ніж упевнена (і аналіз аудиторських звітів минулих років це підтверджує - немає такого активу в балансі), що компанія "Укргазвидобування" як державна на 100% за ліцензії на розробку родовищ не платить, а отже, з населення намагаються одержати гроші "за повітря". Іншого пояснення немає. Хоча як професійний оцінювач, можу сказати, що для приватної компанії обґрунтувати таку складову собівартості можна. Але державна компанія і приватна - це дві великі різниці, як кажуть в Одесі, тому пропоновану цифру можна охарактеризувати одним словом - "стеля".

Наступний пункт економічної собівартості під назвою "Вартість капіталу" викликав найзапекліші суперечки в Інтернеті навіть серед фахівців. Розрахунок вартості капіталу з обґрунтування НАКу, наведений у попередній статті DT.UA, показує, що цей показник включає не тільки вартість самих активів, що генерують дохід, а й, на превеликий подив усіх фахівців, оціночну вартість запасів газу. При цьому вартість активів і вартість запасів плюсуються і множаться на 15-відсоткову ставку вартості капіталу.

Так і хочеться сказати: припливли. Це ж у яких підручниках, особливо західних, вичитали фахівці НАКу таку формулу "вартості капіталу", і який стосунок запаси газу мають до цієї вартості? Якщо вірити цій формулі, яка, найшвидше, просто висмоктана з пальця, то що більші запаси, то більша собівартість! Бідні арабські шейхи, їх можна тільки пожаліти з їхніми божевільними запасами газу: яка тоді собівартість має бути в них? Добре, що їхні видобувні компанії не займаються маніпуляцією цифрами, інакше як би вони змогли запропонувати ринку ціну на газ до 40 дол. за тисячу кубометрів?

З погляду західних економістів, ціну капіталу можна включити в економічну собівартість, але тільки з урахуванням вартості активів, з допомогою яких здійснюється видобуток. Причому вартість цих активів має бути визначена з урахуванням усіх видів знецінення, тобто дохідним підходом за кожним родовищем. Решта підходів і різноманітні індексації не можуть бути коректно застосовані до оцінки видобувних активів.

Цікаве в цій ситуації також питання про ставку вартості капіталу (вірніше, ціни капіталу), яку в даних НАКу наведено без будь-якого обґрунтування в розмірі 15%. Можу повірити, що таку ставку (чи близьку до неї) можна обґрунтувати для приватних компаній, але ж НАК такою не є, тому до цього показника застосовується зовсім інший спосіб.

У розрахунку наведено податок на прибуток у розмірі 626,6 грн/тис. куб. м, який сплачується за ставкою 18%. Нескладно порахувати, що такий податок передбачає прибуток у розмірі 3481,1 грн/тис. куб. м, що не дивно, тому що вартість капіталу не включається в собівартість при складанні фінансової звітності, отже, у фінансовій звітності є частиною прибутку. Складова ціни капіталу може бути використана для інвестицій у нові розробки - каже нам НАК. При цьому "Нафтогазу", за його ж заявами, на розробку нових родовищ потрібно найближчим часом 1 млрд грн, а множенням ціни капіталу в розмірі 2654,2 грн/тис. куб. м на передбачуваний обсяг видобутку в 13,5 млрд кубометрів дає нам цифру в 35,8 млрд грн.

Не зовсім зрозуміло (а може, зовсім навіть зрозуміло), куди використовуватимуться "зайві" 34,8 млрд грн? Якщо на погашення старих боргів, то чому сьогоднішні споживачі мають погашати старі борги? І де гарантія, що саме для погашення старих боргів цю суму буде використано? І коли старі борги погасять, куди буде використовуватися ця сума? Гадаю, громадяни України дуже хочуть знати відповіді на ці запитання ДО ТОГО, як почнуть купувати газ за такою цілком божевільною ціною.

А тепер спробуємо розрахувати, якою має бути ціна на газ в Україні для населення.

Відомо, що в Україні три основні категорії газоспоживачів, тобто платників за газ. Для першої категорії, при використанні до 2 тис. кубометрів газу на рік, його ціна становить 1089 грн/тис. куб. м, або 64 дол.; друга категорія при використанні до 6 тис. кубометрів платить 1788 грн/тис. куб. м, або 105,2 дол.; третя категорія споживає понад 6 тис. кубометри на рік. Дуже хотілося б мати можливість зайти на сайт НАКу та подивитися, скільки в нас та якої категорії платників за газ. Але поки що такої можливості немає, цілком очевидно, що перша категорія - це найбільш незахищені верстви населення, тому що вкластися в 2 тис. кубометрів вдається, як правило, невеликим сільським будиночкам або квартирам, у яких власники перейшли на автономне опалення. І саме ця категорія ніяк не зможе перейти на ринкову ціну газу, тому що вже сьогодні в багатьох з них половина пенсії йде на його оплату.

І якщо ми кажемо, що в Україні для населення є газ власного видобутку та виходимо з собівартості цього газу, то необхідно врахувати, що газу, який добувається "Укргазвидобуванням", лише 13,5 млрд кубометрів. Решта газу продається за ринковими цінами й немає значення, звідки він - з України чи Росії. До речі, радила б закуповувати газ у приватних видобувних компаній навіть за ринковими цінами: вони зараз повинні платити досить високі податки, але створюють робочі місця в Україні.

Таким чином, до 13,5 млрд кубометрів потрібно докупити ще 7 млрд (тепло для населення), 0,7 млрд (бюджетних установ) і 15,1-13,5=1,6 млрд кубометрів для населення (приватних домогосподарств). Разом додатково потрібно придбати 9,3 млрд кубометрів.

Сказати, якою має бути собівартість газу на сьогодні, досить складно через помилки, необґрунтованість і некоректність у наведеному розрахунку. Але спробуємо перерахувати ці цифри та хоча б трохи наблизити їх до задекларованої економічної собівартості.

При цьому не будемо враховувати амортизацію прав користування надрами, тому що НАК за це не платить і не повинна платити. Ціну капіталу порахуємо за коректною формулою: від вартості активів у розмірі 74,2 млрд грн, а ставку ціни капіталу візьмемо як для суспільного сектора в розмірі 3%. Тоді ціна капіталу в собівартості становитиме 165 грн/тис. куб. м, або 2,22 млрд грн, що навіть удвічі більше, ніж кошти, необхідні НАКу на нові вкладення. Думаю, що цю цифру цілком можна було б зменшити вдвічі, особливо, якщо правильно визначити справедливу вартість активів.

Податок на прибуток у цій ситуації становитиме 36,2 грн. Додаємо до нього 552,2 грн (прямі витрати плюс сумнівна амортизація основних коштів, розглянуті вище) і ціну капіталу в собівартості в розмірі 165 грн й одержуємо 753,4 грн/тис. куб. м. З огляду на те, що плата за надра становить 20% від ціни, розв'язуємо нехитру алгебраїчну задачку та одержуємо 941,75 грн/тис. куб. м, де плата за надра - 188,35 грн.

До речі, населення першої категорії вже платить трохи більше за отриману нами ціну, а саме - 1075 грн/тис. куб. м, а другої категорії - майже удвічі більше! Дивно при цьому, що "Укргазвидобування" продає газорозподільним компаніям газ за фіксованим тарифом - 450 грн/тис. куб. м. Якби газорозподільні компанії залишалися державними, то різниця в ціні все одно потрапляла б НАКу. Але в ситуації, коли газорозподільні компанії на 50, а то й на всі 100% приватні, хотілося б запитати: на якій підставі ці компанії одержують 50% від різниці між 1075 та 450 грн, тобто 625 х 50% = 312,5 грн на кожній тисячі кубометрів? Сподіваюся, нескладно помножити на обсяг газу, щоб зрозуміти, що 4,2 млрд грн летять у приватні руки без будь-яких на те підстав? І це при продажі газу для населення першої категорії, про інші взагалі промовчу. Он де Клондайк!

Сподіваюся, тепер зрозуміло, чому, наприклад, "Укрнафта" (як і будь-яка інша недержавна видобувна компанія) не може продавати газ за встановленою для неї ціною в 530 грн/тис. куб. м, адже ця величина - лише половина собівартості. Зрозуміло, що компанія не хоче продавати газ за ціною нижчою, ніж собівартість. Але тут треба просто врегулювати ціни та дозволити тій самій "Укрнафті" продавати газ хоча б за ціною для населення. Уже це покрило б її витрати й дало б Україні додатково мінімум 1,3 млрд кубометрів газу власного видобутку.

Та повернімося до наших розрахунків. Якщо припустити, що додаткові 9,3 млрд кубометрів купуватимуть за ринковою ціною, яка в січні-березні становитиме 4080 за тисячу кубометрів, можна порахувати середньозважену ціну газу: (941,75х13,5+4080х9,3) / (13,5+9,3) = 2222 грн/тис. куб. м, або 130,7 дол. Звертаю увагу на те, що це середня ціна, яка не враховує категорії платників. Якщо знати відсоток по кожній категорії, можна було б точніше розрахувати цю величину, та, імовірно, з'ясується, що можна не підвищувати ціни для першої категорії, вона й так на сьогодні досить велика.

Також в отриманому результаті використано не дуже коректні розрахунки НАКу по вартості активів, їх необхідно уточнити. Але якщо все зробити правильно, то в НАКу будуть достатні кошти на розвиток, населення (перша категорія) зможе платити за газ за нинішніми цінами, а бюджет України не збільшуватиме свого дефіциту за рахунок дотації цін!

Від редакції. Публікуючи різні статті на тему ціни та собівартості газу, DT.UA переслідує єдину мету - переконати (а спільними зусиллями й змусити) як видобувні та торговельні компанії, так і насамперед національного регулятора - НКРЕКП виважено підійти до цього, як ніколи раніше, болючого порогу чутливості співгромадян. Публікація та аргументація методики, а не просто результатів установлених НКРЕКП цін для всіх категорій споживачів, і не тільки цін природного газу, - єдина можливість переконати громадян не лише в їхній справедливості, а й у необхідності платити за такими цінами та виставленими рахунками.