Негативогенератор

Уміють же в нашій країні найпередовіші починання, ідеї або технології, які завідомо обіцяють чудовий результат, зіпсувати так, що реальний результат несподіваним чином виходить протилежний очікуваному. Навчилися на практиці майже гарантовано перетворювати позитив на негатив, просто негативогенератор якийсь.

Ну, приміром, що, власне, поганого в державній підтримці розвитку відновлюваної ("зеленої") енергетики, яка гарантує повну екологічність використовуваних технологій? Недаремно ж цим шляхом ідуть цивілізовані країни світу. Але, на жаль, ми знову доводимо ситуацію до абсурду: при значному надлишку генеруючих потужностей примудрилися досягнути такого результату в просуванні "зеленої" енергетики, за якого впору очікувати радіальних відключень споживачів через розбалансування енергосистеми. Та й за вироблену альтернативну енергію платити теж, схоже, нічим…

Так-так, платежі виробникам енергії з відновлюваних джерел (вітру й сонця) ідуть із великою затримкою і не повною мірою, хоча викуп електроенергії в них гарантовано державою. Проте "зелені" потужності вперто з'являються неочікувано прискореними темпами, вносячи свою посильну лепту в вимушене відключення від мережі потужностей теплогенеруючих компаній і енергоблоків атомних електростанцій, які виробляють значно дешевшу енергію. Це невгамовне зростання зумовлене передусім нудно-солодким "зеленим" тарифом, який у кілька разів перевищує аналогічний у розвинених (і не тільки) країнах. Невипадково окупність навіть маленьких домашніх "зелених" електростанцій в Україні стартує з двох-трьох років. Що вже казати про промислові екземпляри з прибутковістю в 300% і навіть вище.

Усі спроби держави суттєво знизити взятий на себе непомірний тарифний тягар, пов'язаний із відновлюваними джерелами енергії (ВДЕ), досі не увінчалися успіхом. І це в умовах, коли в решті світу йде відверта гра на суттєве зниження "зелених" тарифів. Тому недивно, що в Україні немає відбою від інвесторів, які вкладають свої капітали під надприбутковий "зелений" тариф. Але звідки брати гроші для оплати, цілком можливо, найдорожчої "зеленої" електроенергії у світі, якщо описаний вище негативний процес розвивається, крім усього іншого, на тлі небувалої кризи в економіці України (ускладненої коронавірусом), що супроводжується різким зниженням споживання електроенергії та пандемією неплатежів зубожілого населення і промисловості?

Таке враження, що країна семимильними кроками рухається ще й до "зеленого" дефолту за іспанським сценарієм, після якого платити "зеленим" інвесторам однаково доведеться. Адже Україні не світить чесько-словенський сценарій, за якого держава закрила проєкт ще на старті через неможливість платити за завищеними тарифами. Отже, без зміни наявної системи проблеми не усунути.

І одним лише зниженням тарифів до посильної величини завдання не вирішується. Та й спробуйте ще їх знизити. Ми це вже проходили - відразу почнеться лемент про захист і гарантії для іноземних інвестицій і, природно, міжнародні суди. Тому передусім треба впроваджувати контроль над ситуацією шляхом регулювання великих ВДЕ-ферм, що вводяться в експлуатацію. Не може бути такого, що одні безконтрольно будують, а інші за це гарантовано платять, та ще й за тарифами, зафіксованими в євро, які при цьому значно перевищують європейські.

Бажано не декларувати, а все-таки використовувати найліпший європейський досвід. Наприклад, зробити так, щоб, як у багатій Німеччині, "зелені" електростанції не вимивали бюджету, а поповнювали його, а тарифи на вироблену ними електроенергію були посильними для користувачів у країні. Але для цього доведеться прийти до системи, коли ринок електроенергії стає не штучно створеним утворенням, як нині в Україні, а реальним, з діючими на ньому ринковими відносинами. На такому ринку працює закон кон'юнктури, і ціна визначається в конкурентній боротьбі на основі компромісу попиту та пропозиції. Тоді той, хто пропонує дешевший і якісніший товар, стає успішним, а не зупиняє виробництво.

А якщо держава хоче підтримати когось на ринку, то нехай робить це своїм коштом і, природно, порівнює свої бажання з можливостями. Для цього їй доведеться як мінімум регулювати потужності ВДЕ-ферм, що вводяться в експлуатацію. Тоді буде неможливою ситуація, коли під час кризи в країнах Європи ціни на енергоносії й електроенергію впевнено знижуються під тиском падаючого попиту, а в Україні за того ж знижуваного попиту вони чомусь зростають, перевищуючи європейські.

Це не ринок, якщо по кожному виду генерації держава встановлює окремі тарифи, якщо компанії, що виробляють дешевшу і якіснішу електроенергію, не можуть її продавати на догоду дорогій і менш стабільній. Квазіринок не може саморегулюватися. Створивши його штучно, держава повинна якраз займатися його регулюванням, і не раз на п'ять років, а постійно, виходячи з поточної обстановки. Якщо в цей момент відбуваються негативні зміни, що потребують термінового втручання, то до цього мають бути готові й держава, і бізнес. У цьому й полягає розплата за штучно створену нежиттєздатну конструкцію, яку чомусь назвали ринком. І нічого в цьому страшного немає, адже бізнес за цю незручність одержує космічні тарифи.

У нашому ж випадку поточного регулювання немає, і процес життєдіяльності ринку відбувається безконтрольно. Точніше, правила гри "забивають" на багато років уперед (дещо коригуючи тарифи наприкінці року) і живуть від проблеми до проблеми. А як інакше, якщо, наприклад "Енергоатом" із його найдешевшою електроенергією (в середньому 65 коп. за кіловат-годину) може продавати за ринковими цінами лише 15% своєї енергії. Решту 85% електроенергії він віддає Гарантованому покупцеві в загальний казан, щоб той міг компенсувати низькою ціною позамежно високий "зелений" тариф.

Фактично держава свідомо йде на втрати заради розвитку альтернативної енергетики. Але чи під силу їй темпи зростання цієї самої альтернативної енергетики, якщо вона лише за минулий рік збільшила свої потужності на понад 61%. Якщо говорити в абсолютних цифрах, то за останні півроку введено в експлуатацію додатково 600 МВт потужності відновлюваної енергетики. Де в правилах роботи штучно створеного ринку обмежувачі, які враховують такі апетити?

Законодавець стимулював "зелену" енергетику безпрецедентними тарифами, виходячи з її малої частки на ринку. Він був упевнений, що її вплив на кон'юнктуру в загальному міксі зі значно дешевшою електроенергією від традиційних генерацій довго залишатиметься незначним. Але, схоже, прорахувався. І ситуація потребує втручання. Тим більше що держава Україна терпить фінансове фіаско. Затяжна війна на Сході, світова фінансова криза й, нарешті, вже майже два місяці карантину через коронавірус знекровили економіку. Будемо продовжувати стимулювати "зелену" енергетику, позичаючи гроші за кордоном? Чи ввімкнемо для цього друкарський верстат?

Звичайно, цього ніхто не робитиме. Замість цього за традицією підвищать тарифи для промисловості, а потім їх вирівняють із тарифами для населення. Втім, це вже відбувається. Тільки якби не сталося так, що в один прекрасний момент практикований трюк не вдасться, і зубожіле населення не зможе оплатити ні преміального тарифу, ні продукції, виробленої з його допомогою… Тоді чим заплатить держава за свої гарантії?