Нафтова «непруха»

Рубіж у 50 доларів за барель нафти взято. Офіційний привід для такого подорожчання нафти — загострення ситуації у Нігерії, де повстанці штурмують нафтові промисли в дельті ріки Нігер, вимагаючи негайної депортації всіх іноземців із цього регіону. Враховуючи, що серед інженерів-нафтовиків у Нігерії іноземців чимало, побоювання із приводу можливого зриву поставок нафти з цієї країни цілком зрозумілі. А позаяк Нігерія посідає п’яте місце в ОРЕС за обсягами видобування нафти, знервованість світового ринку також не дивує.

Утім, та сама Нігерія може піднести ще один сюрприз: національний конгрес профспілок планує на 11 жовтня загальний страйк, мета якого — домогтися скасування нового акцизу на пальне. Адже, попри нафтові багатства Нігерії, 70% її населення живе в злиднях. Традиційне субсидування нігерійським урядом бензину для свого населення бодай частково полегшувало становище простих громадян. Проте недавнє рішення про запровадження акцизу на паливо загрожує 25-відсотковим зростанням ціни на бензин.

Вже відомі загалом економічні наслідки урагану «Іван», який обрушився на південно-східне узбережжя США. Серед них — припинення видобутку нафти в Мексиканській затоці та зрив роботи нафтопереробних заводів, розташованих на узбережжі. Серйозність сформованої ситуації засвідчує той факт, що адміністрація Буша навіть заговорила про можливість використання нафтового НЗ. Нині обсяг резерву оцінюється в 670 млн. барелей. 2002 року, після урагану «Лілі», із резерву було викачано 300 тисяч барелей. Зараз, за неофіційними даними, може йтися про 2—3 млн. барелей.

Здавалося, трохи заспокоїти ринок мало б рішення ОРЕС про чергове підвищення квот на видобування нафти. Проте набагато істотніше на ціни може вплинути рішення про зміну цінового коридору, ухвалення якого очікується 6 грудня.

Не менші хвилювання на світових ринках викликають і розмови про те, що обсяги інвестування у розвиток нафтовидобутку не лише не зростають, що здається логічним з урахуванням нинішнього злету цін на нафту, а й відстають від своїх середніх показників. Правда, лорд Браун, глава компанії British Petroleum, доклав чимало зусиль для того, аби спростувати подібні чутки. За його словами, щорічні обсяги інвестицій у розвідування, розробку й експлуатацію нафтових родовищ досягають 13—14 млрд. дол., і це не рахуючи інвестицій у Росію, що йдуть окремою графою.

Проте гонитву за валом предводитель «нафтового дворянства» не вважає виправданою. Планувати величезні витрати без урахування комерційних ризиків мало хто наважиться. А той факт, що спекулятивна складова ціни на нафту постійно зростає та оцінюється сьогодні в межах 7—10 дол. на барель, навряд чи сприяє прийняттю агресивних стратегій розвитку.

Здавалося б, уся ця чехарда мала б прискорити розвиток альтернативної енергетики. Проте тут також усе упирається в питання інвестування. За оцінками західних експертів, для створення потенційно рентабельного підприємства з використання альтернативних джерел енергії потрібен стартовий капітал у 500 млн. дол. Організацій, котрі можуть дозволити собі подібну «розкіш», на всій планеті набереться не так уже й багато. І більшість із них воліють «стригти купони» із нинішніх позамежних цін на нафту, виходячи з того факту, що попит поки ще так і не перевищив пропозицію. Нехай це й не видно з поведінки цінової кривої.