НА СХІДНО-КАЗАНТИПСЬКОМУ ГАЗОВОМУ РОДОВИЩІ ЗАПАЛЕНО «ФАКЕЛ»

«Чорноморнафтогаз» проводив усі роботи по морській частині проекту, включаючи транспортування і монтаж технологічної платформи для видобутку газу, а також найскладнішу частину робіт — буравлення свердловин із самохідної плавучої бурової установки «Таврида».

Дочірнє підприємство НАКу — «Укргазвидобуток», відповідно до проекту розробки родовища, узяло на себе роботи з будівництва сухопутної частини газопроводу й установки комплексної підготовки газу Східно-Казантипського родовища. Окрім того, «Укргазвидобуток» профінансував поставки металу і будівництво на керченському заводі «Затока» морської платформи, із якої здійснюється видобуток газу.

Східно-казантипська платформа була відбуксована, змонтована і встановлена на глибині морського дна 26 метрів, за 20 км від північного узбережжя Керченського півострова. Газ надходить із неї по морському трубопроводі на узбережжя в район бухти Широка, звідки наземним газопроводом подається для осушення на комплексну установку підготовки газу.

На сьогодні пробурено лише першу свердловину на Східно-Казантипському родовищі, яка щодоби дозволяє видобувати близько 200 тис. кубометрів природного газу. Проект освоєння родовища передбачає буріння ще чотирьох свердловин, у результаті чого загальний видобуток перевищить 600 тис. кубометрів газу на добу (тобто близько 200 млн. кубометрів на рік). Буріння свердловин продовжуватиме самохідна плавуча бурова установка «Таврида», зістикована з технологічною платформою. Сумарні інвестиції в розробку Східно-Казантипського родовища, включаючи буріння додаткових чотирьох свердловин, складуть 110 млн. грн. Генеральним проектувальником проекту є сімферопольський інститут «НІПІшельф».

Вилучувані запаси Східно-Казантипського родовища оцінюються в 4 млрд. кубометрів газу. На піку розробки в перші роки експлуатації продуктивність родовища складе не менше 200 млн. кубометрів на рік. Надалі природне падіння видобутку буде компенсоване початком розробки сусіднього, Північно-Казантипського родовища, а згодом й інших родовищ Південного Азова. Для їхньої розробки «Укргазвидобуток» і «Чорноморнафтогаз» планують спрямовувати всі кошти, отримані від продажу газу Східного Казантипу в рамках спільної діяльності. Балансові запаси Північно-Казантипського родовища оцінюються в 16 млрд. кубометрів, вилучувані — у 8,3 млрд. кубометрів, що вдвічі перевищує запаси Східного Казантипу.

Проект освоєння Північного Казантипу передбачає будівництво центральної технологічної платформи і двох допоміжних платформ, віддалених від головної на три кілометри кожна. 14-кілометровий морський газопровід з’єднає Північно-Казантипське родовище зі Східно-Казантипським, звідки газ надійде на узбережжя по існуючих трубопроводах.

Виробничий потенціал двох інших газових родовищ регіону — Північно-Керченського і Північно-Булганакського — ще уточнюється. Після введення в експлуатацію вони також подаватимуть газ на установку комплексної підготовки газу Східно-Казантипського родовища, а потім — у магістральний газопровід Джанкой—Феодосія—Керч.

Виконуване «Нафтогазом України» заміщення імпортного або східно-українського газу власними запасами регіону вигідне відразу з декількох причин: скорочення витрат на доставку газу споживачам підвищить економічну віддачу від його продажів, а звільнені потужності у магістральних газопроводах Південно-Західної України можна буде використовувати для нарощування експорту російського газу на Балкани і Туреччину.

Комплексне освоєння відразу чотирьох родовищ Південного Азова дозволить скоротити витрати на створення допоміжної, передусім транспортної інфраструктури. З іншого боку, розвиток інфраструктури шельфу Азовського та Чорного морів відбувається в рамках природного процесу — у третьому тисячолітті основний видобуток вуглеводнів України буде зосереджений саме в цьому регіоні.