МОВЧАННЯ — ЗОЛОТО... В ЧУЖИХ КИШЕНЯХ

Енергоринок України цікавий, крім усього іншого, з вкрай складною й заплутаною системою взаємин між його учасниками. Пояснюється це просто — учасники енергоринку можуть спілкуватися один з одним із великими труднощами. У «стійло», гордо іменоване енергоринком, їх заганяли батогом, і побачене там їм настрою не додало. До речі, і творці цієї чудесної системи зараз зовсім не претендують на лаври її творців. Навпаки, поховавшись у всілякі щілини (в основному бізнесові), вони тихенько підспівують звідти щось на кшталт: «Ми цього не хотіли», — заробляючи гроші хто на вітроенергетиці, хто на консалтингу, хто на російській енергії.

Ну, а в самій «зграї» не вщухають дебати на тему: «Хто з’їв наше сало?». Генерація постійно обвинувачує обленерго в тому, що вони погано платять за куплену електроенергію. Ті кивають на неплатежі й, у свою чергу, вважають, що ціна, за якою їм її відпускають, завищена стосовно реальних витрат. Втім, ті й ті не люблять держпідприємство «Енергоринок», як не любили раніше і його попередника — «Укренерго», за надзвичайно погану організацію розрахунків. Це, мабуть, єдине, у чому вони збігаються. Щоправда, років зо два тому можна було «разом не любити» і «незалежних постачальників електроенергії», котрі активно демпінгували чужою енергією на ринку. Однак навіть елементарне наведення якоїсь подоби порядку в розрахунках 2000 року звело частку «незалежних» на близьку до нульової, і зараз про них майже забули.

Картинку пожвавлює ще й те, що сама генерація далеко не однорідна. Представники компаній теплової енергетики відверто недолюблюють атомників, а ті ставляться до їхніх проблем з легким недбальством (щоб не сказати більше).

Що стосується ролі Мінпаливенерго, то зараз про нього вже мало говорять. Останніми місяцями навряд чи хтось зможе до ладу пояснити, чим воно конкретно займається. Фактично енергетикою керують без нього віце-прем’єри — спочатку Юлія Тимошенко, тепер Олег Дубина.

Втім, головне — гроші. Їх, попри значне поліпшення ситуації торік, все ще бракує. І тому при їх розподілі постійно виникають гострі протиріччя. Тим більше що, відповідно до чудового механізму «Енергоринку», всі кошти пливуть в один казан. Природно, при цьому постійно виникає спокуса зачерпнути з нього якомога більше. Тим більше що діляться вони за правилами, які змінювалися торік чи не двічі на тиждень і тому були мало контрольованими. І якщо їх трохи скоригувати, то, з огляду на те, що щомісяця через ринок проходить 1,2 млрд. грн., і ця дещиця іноді дає непоганий ефект. Склалася веселенька картина: внизу твердо переконані, що їхні гроші потихеньку «дерибанять», угорі мляво виправдовуються вищими пріоритетами. Так і живуть.

У квітні спробували розібратися, куди пішли і як повернулися гроші, вилучені в учасників ринку надзвичайних ситуацій, що оголошувалися в «Енергоринку» протягом останнього року.

До речі, попри загрозливу назву, насправді цей механізм рідко пов’язаний із якимось НП типу торішньої ожеледі. Зазвичай це проста зміна частки розподілюваних коштів на користь одного з учасників (як правило, теплової генерації). Отримані кошти, у свою чергу, йдуть комусь із постачальників газу чи вугілля. Іноді приводом ставали навіть виплати зарплати шахтарям. Торік число «надзвичайок» ледь не сягнуло сотні. Нинішнього року їх стало менше, але теж не бракує. І всім було цікаво: скільки все ж таки по них «відтарабанили» коштів? Особливо з цього приводу хвилювалися обленерго і трохи менше — НАЕК «Енергоатом». У квітні Рада «Енергоринку» навіть створила цілу комісію для вивчення цієї проблеми. У травні комісія відзвітувала, і висновки вийшли цікаві. За даними, наданими Раді, у 2000—2001 роках з «надзвичайок» змінила напрям руху цілком пристойна сума — 1,16 млрд. грн. Вся вона пішла на теплову генерацію. Вочевидь, до цієї суми не ввійшли виплати деяким обленерго у зв’язку зі стихійними лихами. На 1 квітня нинішнього року назад повернули понад половину — 652,8 млн. Решта поки що зависла...

Як і очікувалося, найбільше від усіляких «надзвичайок» постраждав «Енергоатом». На початок квітня із загальної суми боргу 506,1 млн. грн. йому заборгували 341,8 млн. грн. Причому, судячи з динаміки наростання боргів, ніхто повертати йому гроші особливо й не збирається. І нинішнього року «Енергоатом» став почесною дійною корівкою Оптового ринку: із загального обсягу нагромаджених за три місяці 182,5 млн. свіжих боргів 95% припадають на частку атомників.

Природно, це не викликає у компанії захоплення, адже заборгована йому сума вже еквівалентна 57 млн. дол., чого достатньо для перезавантаження свіжим паливом Південно-Української АЕС чи Рівненської та Хмельницької станцій, разом узятих. Не кажучи вже про те, що атомникам улітку конче потрібні гроші на ремонти енергоблоків.

Цікаво, але заодно надані Раді «Енергоринку» дані показали, хто і як ставиться до недоотримання грошей. Обленерго (особливо приватизовані) реагують на це вкрай гостро, зчиняють гвалт як в уряді, так і в пресі. Причому боргів за 2001 рік перед ними немає взагалі. Непогане демонстрування вміння боротися за свої права. Водночас «Енергоатом», із якого скачали в шість разів більше, ніж з усіх обленерго, практично мовчить. Ну що ж, качатимуть і далі. «Енергоринок» — далебі не те місце, де скромність заохочується, тут завжди діяло прямо протилежне правило: хто сміливіший, той і ситіший... Обурене мукання до уваги не береться.

Втім, невміння боротися за фінанси — взагалі характерна риса державних енергокомпаній. Іноді складається парадоксальна ситуація: на Раді «Енергоринку» представник компанії «Дністргідроенерго» довго випрошував 6 млн. грн. Його наполегливість має просте пояснення: цього вівторка у Львові планується до розгляду питання про банкрутство його компанії через борги на дуже схожу суму. Але при цьому лише з «надзвичайок» ця компанія недоотримала 5,1 млн. грн., про що ніхто не згадав. А згадувати доведеться. Нинішнього року кількість приватизованих обленерго різко зросла. Тож забирати в них гроші буде складніше. А отже, на роль «багатого Буратіно» обленерго не підуть. Слід гадати, цей «почесний» обов’язок і далі залишать атомникам та гідрогенерації. Якщо це їх влаштовує, вони можуть спокійно мовчати й далі. Їм не вперше.