МОМЕНТ ІСТИНИ ДЛЯ «УКРНАФТИ»

За оцінками експертів, вітчизняні нафтові компанії вже не можуть розвиватися в рамках української нафтовидобувної промисловості. В основі нової стратегії нафтопрому може лежати участь вітчизняних підприємств у міжнародних проектах по нафтовидобутку.

Сьогодні Україна не має достатніх внутрішніх ресурсів для розвитку нафтовидобувної промисловості. За оцінками НАК «Нафтогаз України», розвідані запаси нафти на території країни становлять близько 100—150 млн. тонн, а разом із газовим конденсатом — до 250 млн. тонн. За нинішніх темпів видобутку (3,975 млн. тонн нафти з газовим конденсатом за підсумками 2003 року) Україна може вичерпати власні запаси вуглеводневої сировини вже через 60 років.

Із кожним роком у країні скорочуються обсяги нафтовидобутку. Вітчизняним нафтовидобувним підприємствам досі не вдається хоча б наблизитися до «еталонних» показників 30-річної давнини. Для прикладу, 2003 року флагману українського нафтопрому — компанії «Укрнафта» (на частку якої припадає 93% видобутку нафти і 40% видобутку газового конденсату в Україні) вдалося зупинити скорочення обсягів нафтовидобутку тільки на позначці 2,9 млн. тонн (порівняно з 13,9 млн. тонн, видобутими 1972 року). На цьому тлі нинішнє збільшення обсягів видобутку сирої нафти в Україні за результатами першого кварталу 2004 року (+7,6% порівняно з аналогічним періодом 2003 року) не дає підстав говорити про подолання негативних тенденцій у нафтовидобувній галузі. Невтішними також виглядають прогнози на 2004 рік. За оцінками Мінпаливенерго України, скорочення обсягів видобутку нафти з конденсатом складе 1,9% порівняно з 2003 роком.

Одночасно в Україні погіршується якість розвіданих запасів нафти та газу. Близько 72% родовищ із розвіданими запасами нафти відносяться до дуже малих (тобто містять менше 0,3 млн. тонн нафти на одне родовище). Серед газових родовищ дуже малі становлять 41% (0,4 млрд. кубометрів на родовище). Велика частина розвіданих запасів (82% нафти і 73% газу) уже втягнуті в розробку. Крім того, в основних нафтогазоносних регіонах України — Східному і Західному — дуже високий ступінь виробленості початкових запасів (по нафті — 65%, по газу — 60%).

Наявні розвідані запаси вуглеводневої сировини не дозволяють Україні розраховувати на суттєве збільшення видобутку нафти та газу в найближчому майбутньому. Погіршення стану сировинної бази перетворилося на одну з найважливіших проблем вітчизняного нафтовидобутку. Передусім це стосується не тільки кількісного, а й якісного показника, що характеризується зростанням частки важкодобуваних запасів. Розміри відкритих родовищ не тільки в освоєних регіонах, а й на нових перспективних площах суттєво не збільшуються. Основні прирости запасів були отримані за рахунок дорозвідування раніше відкритих покладів, а також переведення запасів із попередньо оцінених у розвідані. З кожним роком частка важкодобуваних запасів в Україні збільшується. У результаті вироблення залишкових запасів нафти на розроблюваних родовищах і введення в експлуатацію нових покладів вимагають дедалі більших фінансових витрат і найчастіше просто нерентабельні без використання передових технологій.

У таких умовах лейтмотивом майбутнього розвитку нафтовидобувної промисловості України має стати використання зовнішніх ресурсів зростання, а саме — участь українських підприємств у міжнародних проектах з нафтовидобутку. І якщо заходи, запропоновані в рамках розроблюваної «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року» в основному стосуються довгострокової перспективи, то нинішня трансформація найбільшої нафтовидобувної компанії країни — ВАТ «Укрнафти» — може дати результат уже сьогодні.

Близький до групи «Приват» менеджмент «Укрнафти» здійснює сьогодні перетворення компанії на вертикально інтегровану із замкнутим циклом видобутку, переробки та реалізації вуглеводневої сировини. Світовий досвід показує, що саме формування замкнутого циклу нафтовидобутку зумовило успіх фактично всіх найбільших нафтових концернів Заходу, дозволяючи акумулювати прибуток і мінімізувати витрати з газо- та нафтовидобутку. Сьогодні ця стратегія може вивести українську компанію на світовий нафтовий ринок. У планах «Укрнафти» — надання послуг з видобутку нафти та газу в країнах Близького Сходу, Північної Африки і деяких країн СНД. Також, завдяки досвіду відбудовних робіт на нафтових свердловинах, «Укрнафта» могла б взяти участь у повоєнному відновленні Іраку.

Водночас багаторічний досвід НАК «Нафтогаз України» й інших українських компаній свідчить про те, що вітчизняні підприємства, які планують взяти участь у міжнародних проектах, стикаються з силою-силенною проблем, головна з яких — небажання західних компаній пускати на ринок «чужинців». Досить згадати, що українські компанії досі не отримали жодного підряду на проведення відбудовних робіт в Іраку. У такій ситуації плани «Укрнафти» здійсненні лише при виконанні двох умов — наявності посередників, готових допомогти компанії у встановленні контактів із західними замовниками, і належної репутації серед потенційних партнерів на Заході.

Про деякі дії менеджменту «Укрнафти», спрямовані на зміцнення репутації компанії і пошук ділових посередників на Заході, можна говорити вже сьогодні. Компанія почала сертифікацію бурового і нафтопромислового устаткування за міжнародними стандартами, ініціювала співробітництво з одним із найбільших аудиторських агентств світу, котре проводить аудит фінансової діяльності «Укрнафти».

Стратегічно важливим стає і співробітництво «Укрнафти» із західними нафтовими компаніями, що займаються розробкою родовищ в Україні. Внутрішній ринок є поки ледь не єдиним місцем, де «Укрнафта» може встановлювати ділові відносини із закордонними партнерами. Сьогодні свою згоду на співробітництво з «Укрнафтою» дали вісім іноземних компаній. Схоже, саме вони (включаючи, наприклад, «Карпатський петролеум», «Карлтон трейдінг» або «Каштан петролеум») можуть виступити посередниками «Укрнафти» на світових ринках, а також стати для неї джерелом швидкого залучення новітніх технологій виробництва і управління. Завдяки успішному здійсненню проектів із нафтовидобутку в Україні, іноземні компанії розглядатимуть «Укрнафту» як сумлінного ділового партнера, із котрим можна вести бізнес за західними стандартами.

Говорячи про значення нинішньої трансформації «Укрнафти» для вітчизняної економіки, можна припустити, що таким чином група «Приват» відпрацьовує на «Укрнафті» технологію включення свого бізнесу в міжнародні проекти. Необхідно зазначити, що від цього може виграти як сама «Укрнафта», так і вся нафтовидобувна промисловість України.