МЛИНЕЦЬ ПО-ГАЗПРОМІВСЬКИ

Для перевірки якості стратегічного партнерства ВАТ «Газпром» із НАК «Нафтогаз України» вистачило 22 дні. Саме 22 січня керівництво «Газпрому» телеграмою ввічливо повідомило голову правління НАК «Нафтогаз України» Ю.Бойка про припинення поставок газу ТОВ «ІТЕРА Холдинг» в Україну. Незрозуміло, навіщо. Адже за угодою про транзит туркменського газу в Україну, у 2003 році функції оператора виконує не «ІТЕРА», а «Газпром».

Відносини України з російським «Газпромом» ніколи не були ідеальними. Більш як мільярдний борг українських споживачів, несанкціонований відбір природного газу з протягнутої через територію нашої країни в Європу експортної труби, інші гучні скандали на газовій ниві не раз стрясали Росію й Україну.

І лише під кінець минулого року, здавалося, майже всі газові проблеми було розв’язано. Росія й Україна домовилися про правила гри на євразійському газовому ринку, практично втратили гостроту питання формування газового балансу нашої країни, Україна, нарешті, одержала право на експорт палива в Європу.

Та все якось не виходить ідилія. Якщо раніше Україна відбирала російський газ із транзитної труби, то тепер, здається, настав час їй бити на сполох, звинувачуючи у розкраданні Росію!

Хоч як парадоксально звучить, але факти — річ уперта. Звернімося до цифр. У перші дні нового року, тобто в січні, Україна мала одержати 3,1 млрд. кубометрів туркменського природного газу, оператором із доставки якого до нашого кордону з нинішнього року виступає «Газпром». Цей обсяг палива Київ закупив в Ашгабата і, відповідно, повинен його оплатити. Насправді «Газпром» доставив в Україну лише 2,8 млрд. кубометрів. Питання: де зникло 300 млн. кубів? Експерти вказують на безкраї російські терени, де початок року видався незвично морозним. Холодної пори, як відомо, споживання газу різко зростає. А в «Газпрому» видобувальні ресурси вже давно не покривають потреб Росії в цьому паливі...

Звісно, такі обсяги — дрібниця, проте тенденція тривожна. Конкурентів у «Газпрому» не лишилося, а використовуючи своє монопольне право на трубу, він може в будь-який час, як це сталося нинішнього січня, відбирати на свої потреби наш газ. При цьому Україна буде змушена платити Туркменістану за повний обсяг палива, що надходить у трубу на туркменсько-узбекському кордоні.

Але поправляти фінансову стійкість «Газпрому» безоплатним кредитуванням не дуже хочеться. У російської газової монополії, звичайно, є проблеми із забезпеченням російських споживачів, але навіщо розв’язувати свої проблеми за рахунок газу, оплаченого нашими споживачами?

Адже всім відомо, що «Газпрому» вже найближчими тижнями для наповнення «Блакитного потоку» знадобляться додаткові обсяги газу.

А проблеми із виконанням своїх контрактних зобов’язань у «Газпрому», судячи з усього, є, в тому числі й по експортних поставках до Європи. Про це, зокрема, свідчать терміново укладені угоди російської газової монополії про закупівлю додаткових обсягів газу у Казахстані й Узбекистані. Вже давно «Газпром» домагається доступу до туркменського газу.

Оскільки виконання контрактів про поставки газу в Європу для Росії має незаперечний пріоритет, то ближнім сусідам природне паливо діставатиметься за залишковим принципом. А за певних обставин «Газпром» зможе накласти свою лапу й на чужий газ, як це сталося нині з українським. При цьому, очевидно, Олексій Міллер і його нова команда збираються діяти дедалі агресивніше щодо своїх партнерів у країнах СНД.

А на будь-які спроби відновити справедливість «Газпром» відразу ненав’язливо нагадує, хто є хто. Щойно в НАК «Нафтогаз України» занепокоїлися й поцікавилися долею купленого Україною газу, «Газпром» відразу прийняв бойову стійку.

У Київ відразу полетіла грізна телеграма на урядовому бланку за підписом заступника голови правління газової монополії Олександра Рязанова.

Річ у тому, що — і про це чудово знають й у «Газпромі», й у НАК «Нафтогаз України» — нинішнього року «ІТЕРА» не продає газ Україні! Очевидно після цього будь-які покупці туркменського газу повинні зрозуміти, що на цьому маршруті альтернативних операторів вже немає й ніколи не буде. Тим більше, що навряд чи хтось зможе проігнорувати такий аргумент, як монопольне володіння трубою.