Ми говоримо ПЕК, маємо на увазі — газ...

Паралельно з процесом підготовки візиту до Російської Федерації і майбутніми переговорами прем’єрів щодо газу для України в самій Україні тривала хвиля призначень на головні посади в паливно-енергетичному секторі країни. Ось лише стислий опис перших результатів переговорів у Сочі і призначень у Києві.

Газ на 2006 рік - по 95 дол., ціну на 2007-й ще не узгоджено

Український прем’єр упевнений, що ціна на російський газ не перевищить 95 дол. за 1000 кубометрів. Про це він заявив у Сочі після зустрічі з російським колегою Михайлом Фрадковим, передає агентство «Інтерфакс-Україна». Що ж до майбутнього року, то ціна на газ для України залежатиме від ціни на світовому ринку, зазначив прем’єр-міністр Віктор Янукович.

Відповідаючи на запитання агентства «Інтерфакс-Україна» про зниження ціни на газ цього року, В.Янукович сказав: «Усе може бути». Водночас він зазначив, що ціни на газ майбутнього року стануть відомі у листопаді-грудні. «Ми зараз не знаємо, як складуться ціни на світовому ринку, і до грудня, можливо, в листопаді уявлятимемо, як складуться ціни на 2007 рік (на газ для України. - ІФ.)», - повідомив В.Янукович.

Він зазначив, що нині звучать припущення щодо можливих цін на газ майбутнього року в межах 150-230 дол. за 1000 кубометрів. «Ми вважаємо, що ніяких різких стрибків цін на газ не буде, - наголосив він. - Під час переговорів я не відчув, щоб наші партнери нагнітали ситуацію». Прем’єр також зазначив, що український уряд у відносинах із російським урядом прагнутиме до своєчасного і прозорого вирішення проблем, зокрема в газовій сфері.

Перший крок у цьому напрямку вже зробив новий глава Мінпаливенерго Юрій Бойко під час недавнього візиту української делегації до Москви. Згідно з даними «ДТ», окрім іншого, Ю.Бойко запропонував російським партнерам розрахунок нового транзитного коефіцієнта, тобто фактично транзитної ставки, і його розрахунки далекі від тих, якими оперує російський «Газпром». Судячи з попередніх розрахунків, представлених українською стороною, виходить, що росіяни недоплачують українському «Укртрансгазу» за послуги з транзиту свого газоекспорту близько 200 млн. дол. на рік. Росіяни думають...

Окрім того, міністр палива й енергетики дуже обережно спробував повернутися до теми розрахунків за транзит. Якщо пам’ятаєте, уже кілька років поспіль «Газпром» оплачує українські газотранспортні послуги не газом (тоді виходили з розрахунку вартості газу в 50 дол. за 1000 кубометрів і ставки транзиту 1,6 дол.), а безпосередньо грошима за новою, вищою транзитною ставкою. А тепер українська сторона (зокрема, напевне, і через брак газу в балансі країни) готова обговорювати варіант розрахунку за свої газотранспортні послуги у співвідношенні 50 на 50: тобто половину, як і тепер, грошима, другу половину оплати - газом, як раніше.

Треба зазначити, що напередодні сочинського саміту заступник голови правління ВАТ «Газпром» Олександр Рязанов побував у Туркменистані, де просив Туркменбаші підтвердити обсяги газу, що направляється на адресу «Газпрому» і «РосУкрЕнерго». У відповідь Туркменбаші сказав, що для росіян газ коштуватиме 100 дол. за 1000 кубометрів, і більше жодних гарантій не дав.

Президент РФ Володимир Путін, у свою чергу, намагався домовитися із Сапармуратом Ніязовим про те, щоб усі обсяги газу, призначені Туркменистаном на експорт, направлялися на адресу «Газпрому». Проте і йому Туркменбаші по-східному чемно відповів, що, мовляв, ми ще побачимо, що скажуть українці. Адже фактично кліринговий контракт, за яким НАК «Нафтогаз України» має одержувати на рік 36 млрд. кубометрів туркменського газу, не розірвано. Його виконання призупинено. І, схоже, С.Ніязов із великим інтересом і увагою готовий вислухати пропозиції української сторони. Тож недарма в Україні збирають потужну команду переговірників для майбутнього візиту до Ашгабада.

Почасти успіху переговорів із Туркменбаші може посприяти той факт, що певних домовленостей у Сочі досягнув Віктор Янукович під час двосторонніх зустрічей із президентами Узбекистану і Казахстану. Згідно з нашими даними, із президентом Узбекистану Ісламом Карімовим український прем’єр домовився про участь української сторони (технічно і фінансово) у реконструкції і розширенні газотранспортної ділянки магістрального газопроводу Середня Азія - Центр саме на території Узбекистану. Як відомо читачам «ДТ» із наших попередніх публікацій на цю тему, саме в цій країні знаходиться найвужче місце для транзиту середньоазіатського газу.

Такі домовленості України й Узбекистану дають перший великий шанс переграти туркменський газовий контракт на свою користь. А в разі, якщо це ще буде і кліринговий контракт (з урахуванням коефіцієнта при заліку товарних поставок), навіть якщо Туркменбаші наполягатиме на ціні у 100 дол. за 1000 кубометрів свого газу для всіх, включаючи Україну, це все одно може бути нам вигідно.

Зі зрозумілих причин, навіть сама можливість такого розвитку ситуації не влаштовує росіян, які вже майже звикли думати, що вони контролюють практично весь газотранспортний і взагалі енергоринок на всій території колишнього СРСР. І це тим більше має стимулювати новопризначених чиновників українського ПЕК і уряд загалом до максимального і якнайшвидшого розв’язання усіх давно назрілих болючих вузлів у відносинах із державами Центральної і Середньої Азії. В іншому разі альтернативні джерела поставок енергоносіїв нам і надалі тільки снитимуться.

Залишається додати, що цього року практично весь імпортний газ в Україну поставляється у розпорядження СП «Укргаз-Енерго» його співзасновником - компанією «РосУкрЕнерго». Причому представники останньої стверджують, що в «Газпрому» вони вже купують газ по 230 дол. за 1000 кубометрів, і тільки завдяки присутності в загальному газовому потоку, що поставляється «РосУкрЕнерго», дешевшого середньоазіатського газу українським споживачам газ обходиться в 95 дол. за 1000 кубометрів.

Згідно з даними СП «Укргаз-Енерго», з моменту початку своєї роботи і станом на 1 серпня воно поставило в Україну близько 15,7 млрд. кубометрів газу. Причому до 10 серпня запаси цієї компанії в українських підземних сховищах газу (ПСГ) становили 5,5 млрд. кубометрів газу, і в «Укргаз-Енерго» заявляють про намір продовжувати закачувати газ у ПСГ. Тож, якщо прем’єр В.Янукович говорить про намір закачати в підземні сховища близько 24 млрд. кубометрів газу, швидше за все, йдеться про те, що закачуватиме саме ця компанія і, можливо, ще кілька трейдерів. Річ у тім, що в НАК «Нафтогаз України» нині практично немає газу для закачування його в ПСГ. На папері, у намальованому балансі, він напевно є. А от у «підземках» його немає. Більш того, НАК тільки нещодавно розплатилася з ЗАТ «Укргаз-Енерго» за попередні газопоставки. Тож говорити про запаси в ПСГ поки що доводиться тільки гіпотетично.

Понад те, за словами віце-прем’єра з ПЕК України Андрія Клюєва, касовий розрив «Нафтогазу» становить 8 млрд. грн. І цей розрив уряд має намір ліквідувати лише в лютому-березні 2007 року. А вже в балансі газу України на цей рік намітилася діра у 8 млрд. кубометрів газу.

Втім, не виключено, що ситуацію спробує взяти під контроль нова-стара команда ПЕКівського блоку уряду.

Знайомі всі обличчя

Як відомо, після призначення Андрія Клюєва віце-прем’єром із питань саме ПЕК, незабаром був призначений і не менш відомий Юрій Бойко - міністром палива й енергетики України. Його призначення було трохи несподіваним для невтаємничених, але почасти зрозумілим: до цього Ю.Бойко очолював НАК «Нафтогаз України» (перед Олексієм Івченком). Відвертим прихильником політики донецьких його важко назвати, але і противником він явно не буде.

Втім, під час свого першого візиту до Москви в новій якості, згідно з нашою інформацією, Ю.Бойко зайняв цілком конструктивну позицію, спрямовану на захист національних інтересів України, чим іще більше здивував тих, хто звик вважати Ю.Бойка проросійськи налаштованим менеджером і політиком. Залишається сподіватися, що він продовжить відстоювати інтереси України й у Середній і Центральній Азії, насамперед у Туркменистані.

На цьому напрямку йому явно має допомогти новопризначений заступник Вадим Чупрун. Людина ця добре обізнана зі специфікою тамтешніх манер і вхожа до президента Туркменбаші. Не кожен український громадянин може похвалитися орденом «За любов до незалежного Туркменистану». В.Чупрун працював там послом України з 1995 року. Потім, коли Ю.Бойко очолював НАК, був його заступником, а вже після цього очолив Донецьку обладміністрацію. Ненадовго. Тепер, схоже, йому доведеться продовжити роботу в Туркменистані і курирувати роботу «Нафтогазу» в цьому напрямку, але вже як заступнику міністра палива й енергетики України.

Поряд із призначенням нових заступників у Мінпаливенерго не забули і про главу НАК «Нафтогаз України» (Олександру Болкісєву, котрий очолював НАК від травня до липня 2006-го, щоправда, подякували: мовляв, усе що міг, зробив, спасибі). Компанія «Нафтогаз» нині, щоправда, не в найкращому становищі, але її новому главі - Володимиру Шелудченку нюанси роботи НАК відомі не з чуток, адже він більш як 10 років очолював споріднене газове підприємство - «Донецькоблгаз». Та й у НАК В.Шелудченко людина явно не стороння, тож на ознайомлення з господарством витратить небагато часу. Більше того, як відомо «ДТ», він сказав, що люди, котрі багато років пропрацювали в компанії, і без нього чудово знають, що робити і як виправляти становище. Залишається сподіватися, що і на переговорах у Росії і Туркменистані він займатиме виважену проукраїнську позицію. А переговори обіцяють бути важкими, про що сказав глава російського уряду М.Фрадков після зустрічі в Сочі з В.Януковичем.

А тим часом у середу новий глава НАК «Нафтогаз» вже представив нового керівника ДК «Укртрансгаз» (дочірня компанія НАКа) Ярослава Марчука, котрий до призначення з 1973 року працював у «Київтрансгазі».

Тим часом і віце-прем’єр із питань ПЕК, який очолював у парламенті минулого скликання ПЕКівський постійний комітет, уже встиг обзавестися донецькими кадрами. Тепер Національну комісію регулювання електроенергетики (НКРЕ) очолює Олександр Рогозін. До цього комісію очолював ставленик колишнього глави Мінпаливенерго І.Плачкова. Тепер же це явно креатура ПЕКівського віце-прем’єра А.Клюєва.

О.Рогозін до свого призначення в НКРЕ встиг попрацювати членом спостережної ради НАК «Надра України» у 2004-2006 роках, а з вересня 2004-го до травня 2005-го - членом спостережної ради НАК «Енергетична компанія України», що об’єднує найбільших державних виробників електроенергії. Тож у питаннях ціноутворення на електрику, вугілля, газ новий глава НКРЕ має розбиратися точно.

Ще один «донецький» днями може очолити НАК «Енергетична компанія України». Ним може стати гендиректор донецького ТОВ «Східенерго» Ігор Глущенко. Нагадаю, що «Східенерго» - частина великої недержавної корпорації «Донбаська паливно-енергетична компанія», створеної 2005 року для управління енергоактивами групи СКМ.

Ще один важливий напрям у Мінпаливенерго - атомну енергетику - відтепер курируватиме колишній перший віце-президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Коврижкін. Його вважають креатурою Сергія Тулуба, котрий, як ви вже знаєте, очолив Міністерство вугільної промисловості.

Наступний напрям у Мінпаливенерго - електроенергетика. Його покликаний курирувати призначений заступником міністра Олексій Шеберстов. Енергетик, як то кажуть, до самих кісток, О.Шеберстов тільки на початку 2005 року був зміщений із посади першого заступника міністра палива й енергетики. Явно двом енергетикам - у той час міністру І.Плачкову й О.Шеберстову було б тісно в одному міністерстві. Втім, О.Шеберстов з’являвся на різних керівних посадах в енергетиці з року так 1993-го і відтоді ніколи надовго не сходив зі сцени. Він також очолював компанію у формі ТОВ «Енергетична консалтингова група», яка добре відома в енергетичних колах країни, а також знаменита своєю участю в міжнародних проектах у цій галузі.

Не менш відома й наступна фігура серед заступників Ю.Бойка - його співголова по Республіканській партії України (РПУ) Юлій Йоффе. Цей виходець із Луганська більше відомий своїм перебуванням у числі депутатів чотирьох скликань і тим, що в 1992-1993 роках був віце-прем’єром України. Тому особливого представлення він також не потребує. Швидше за все, Ю.Йоффе курируватиме в міністерстві вугільний напрям, хоча в Мінпаливенерго найчастіше треба бути майстром на всі руки. Тож дипломатичний досвід роботи в торговельній місії у США явно може стати в пригоді.

Ось такі нові призначення. У Мінпаливенерго з гвардії заступників минулого скликання залишився один тільки Сергій Тітенко. Та й той, кажуть, тому, що добре знайомий із віце-прем’єром із питань ПЕК А.Клюєвим. С.Тітенко більше відомий опікунством енергетики. Та, схоже, тепер йому дедалі предметніше доведеться займатися нафтовою галуззю.

Ну, а бойове хрещення в новоспеченій ТЕКівській команді міністрів і заступників уже напевно не за горами - узяти, наприклад, ті ж таки переговори в Москві. Знадобляться надзвичайні зусилля, аби заявлений курс на диверсифікацію джерел енергопоставок в Україну реалізувати на практиці. Досі це ще нікому не вдавалося.