LNG-термінал. Що далі?

Автор цих рядків не брав участі в підготовці національних проектів. Проте з 2007 року, разом з іншими співробітниками ТОВ «Нафтогазбудінформатика», вивчає питання поставки в Україну зрідженого природного газу (ЗПГ, або англ. - LNG).

Взятися за перо мене змусила опублікована у «Дзеркалі тижня» (№34 від 18 вересня 2010 року) стаття О.Комарова та О.Романова «Національні проекти: чергова «Панама»?». Не беруся судити про інші національні проекти, зупинюся тільки на тому, що є предметом наших досліджень, а саме - на поставках в Україну ЗПГ. Розглянемо цю проблему за трьома складовими: енергетична безпека України, ресурсні показники проекту і цінові показники проекту.

Енергетична безпека України

Думаю, не має сенсу говорити про те, наскільки важлива для безпеки України можливість імпорту природного газу з кількох джерел. Так, збільшення внутрішнього видобутку і підвищення енергоефективності є для нас вкрай актуальними завданнями, та якщо на довгострокову перспективу залишається потреба в імпорті (а це так і буде за будь-якого розвитку подій), то бажано мати кілька джерел і маршрутів одержання цієї сировини. Країна не повинна залежати лише від одного маршруту та одного джерела поставок - Російської Федерації. До чого це може призвести, ми вже могли переконатися не один раз.

Таким чином, диверсифікація поставок природного газу в Україну - це державне завдання, спрямоване на гарантування енергетичної безпеки країни.

Економічні показники ЗПГ-проекту, за всієї їхньої важливості, все-таки не є єдиними, що визначають його доцільність. Візьмімо, приміром, газопровід «Південний потік». Очевидно, що економічно це надзвичайно витратний проект. Однак росіяни ним займаються. І не тільки для того, щоб «впливати» на Україну. Напевно, переважають геополітичні міркування.

ТОВ «Нафтогазбудінформатика» разом з ВАТ «ВНДПІтрансгаз» брало участь в оцінці практично всіх гіпотетично можливих проектів диверсифікації поставок в Україну природного газу, і можу сказати, що єдиним реальним за вартісними показниками варіантом залишається поставка зрідженого природного газу.

Можливий ще варіант поставки в країну стиснутого природного газу (англ. - CNG) з грузинських портів в обсязі до 4-5 млрд. кубометрів на рік. Проте цей спосіб транспортування потребує ретельнішого опрацювання. Проведені нашими фахівцями разом з Інститутом електрозварювання ім. Патона НАН України розрахунки показують, що цей вид транспорту економічно програє порівняно з транспортуванням у вигляді ЗПГ при щорічних обсягах понад 4-5 млрд. кубометрів.

Ресурсні показники

Навіть найоптимістичніші оцінки дозволяють визначити час введення в експлуатацію першої черги термінала продуктивністю близько 5 млрд. кубометрів на рік не раніше 2015-го.
От чому всі основні показники ринку ЗПГ на базі аналізу нинішньої ситуації необхідно спробувати спрогнозувати на період 2016-2030 років.

За даними дослідження фінансової групи Prime Mark (див. «Газовый рынок: точка разворота». Нефть&Газ Обзор отрасли// Financial group «Prime Mark», 15 червня 2010 р.), масштабні інвестиції, зроблені в період високих цін на газ, дали можливість вивести на світовий ринок додаткові обсяги ЗПГ: зростання пропозиції в 2009 році становило 16%. За прогнозами British Petroleum, виробництво ЗПГ може практично подвоїтися до 2020-го, досягнувши 476 млрд. кубометрів. А через переорієнтування значних обсягів ЗПГ-поставок із США в Європу темпи приросту пропозиції на європейському ринку випереджають загальносвітові - 23% у 2009 році і 32% за прогнозами на 2010-й. За даними Prime Mark, з посиланням на оцінки CERA (Cambridge Energy Research Associates), частка ЗПГ на європейському ринку може зрости з 11% у 2008 році до 36% - у 2035-му. ЗПГ виграє за рахунок своєї екологічності, гнучкості логістики і більш прийнятного співвідношення «ціна - теплотворність».

Слід зазначити, що масштабне введення потужностей з виробництва ЗПГ уже привело до надлишку його пропозиції. За даними МЕА, зараз перевищення пропозиції ЗПГ над попитом становить близько 30% (див. рис. 1).

Важливим наслідком зростання поставок ЗПГ стає глобалізація світового ринку - таким чином, три регіональні ринки (Північноамериканський, Європейський і Азіатський) перетворюються на єдиний світовий. Це сприяє зростанню конкуренції серед постачальників газу. Нерегульований інерційний приріст потужностей ЗПГ-проектів спричинить ще більшу конкуренцію з трубопровідним газом і загострення конкуренції виробників на основних ринках.

Країни Північної Африки і Катар планомірно нарощують потужності з виробництва ЗПГ. Саме вони є найбільш імовірними джерелами поставок зрідженого газу в Україну.

Слід зазначити, що якщо країни Північної Африки мало коментували перебіг реалізації проектів зі збільшення виробничих потужностей під час кризи, то Катар уже 2010 року ввів в експлуатацію потужностей на 10,8 млрд. кубометрів (у лютому 2010-го було введено в експлуатацію лінію №7 проекту Ras Laffan LNG III). Ще дві лінії компанія Qatargas запустить наприкінці 2010-го і початку 2011 року, відповідно. Таким чином, у 2011 році Катар збільшить номінал потужностей до 106,4 млрд. кубометрів на рік. У той самий час у країни є плани з подальшого приросту потужностей (після 2014 року), реалізація яких може бути продиктована подальшим попитом на ЗПГ.

Постачальниками зрідженого газу для України можуть бути також інші країни, які погодяться піти на зниження прибутку заради своєчасного введення в експлуатацію потужностей з виробництва ЗПГ (тому що при цьому способі поставок газу на ринок відстань до ринку збуту має хоч і важливе, але не вирішальне значення), а також виходу на нові ринки.

Це твердження справедливе для поставок ЗПГ на світовий ринок із Катару в 2009-2010 роках, коли проекти з впровадження нових потужностей вийшли на такий рівень, що країні було вигідніше планомірно їх реалізовувати, ніж заморозити або призупинити на час кризи. У результаті цього катарський ЗПГ буквально «заповнив» європейський ринок, що викликало також падіння цін на спотовому ринку.

Таким чином, нинішні потужності з виробництва та експорту ЗПГ країн Північної Африки і Катару (які є найбільш імовірними джерелами поставок в Україну), а також їхнє збільшення дає змогу констатувати наявність вільних обсягів ЗПГ у майбутньому за активної роботи України в сфері їхнього контрактування. Це підтверджується також аналізом, виконаним A.Flower/Poyry Energy Consulting (див. рис. 2).

Крім Алжиру, Єгипту і Катару, останнім часом з’явилася ще одна альтернатива - проект AGRI, тобто зрідження природного газу на терміналі в Кулеві (Грузія) і його поставки на термінал у Констанцу (Румунія). Йдеться про річні обсяги в 2-8 млрд. кубометрів.

14 вересня в Баку президенти Азербайджану, Грузії, Румунії, прем’єр-міністр Угорщини підписали «Бакинську декларацію» про підтримку цього проекту, а голови національних нафтогазових компаній Азербайджану, Грузії та Румунії підписали меморандум про створення спільного підприємства з базуванням у Румунії для розробки техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) проекту AGRI. Таким чином, у басейні Чорного моря може з’явитися перший завод зі зрідження природного газу.

Для України це - додатковий шанс. І його не можна втратити.

Розглянемо також питання, пов’язані з проходженням танкерів із зрідженим природним газом через турецькі протоки. Правила проходження ЗПГ-танкерів через протоки Дарданелли і Босфор регулюються конвенцією Монтрьо і низкою нормативних документів Туреччини. Відповідно до цих правил для ЗПГ-танкерів завдовжки до 300 м основні обмеження такі: рух тільки у світлий час доби, рух тільки в одному напрямку, супровід спеціальними суднами. Крім того, на вибір тоннажності ЗПГ-танкерів впливає висота прольотів мостів через Босфор (58-62 м). Треба зазначити, що екологічна небезпека ЗПГ-танкерів значно нижча, ніж нафтотанкерів. Зважаючи на викладене, максимально допустимий обсяг ЗПГ-танкерів для проходу через Босфор не має перевищувати 120 тис. кубометрів.

І насамкінець про можливість будівництва, купівлі, фрахту ЗПГ-танкерів, їхній можливий дефіцит. Про це також ішлося в одному з коментарів експертів.

По-перше, деякі із суднобудівних заводів України виявили інтерес до кооперації в будівництві таких суден (зокрема, завод «Океан» у Миколаєві). По-друге, з огляду на досить тривалі строки реалізації проекту, існує можливість замовити їхнє будівництво (вільні потужності є, у 2009 році було розпочато будівництво тільки одного ЗПГ-танкера). Крім того, як показує аналіз, можливий і фрахт таких суден.

Цінові показники

Звичайно, досить складно прогнозувати кон’юнктуру газового ринку на середньо- і довгострокову перспективу. Також ми можемо тільки припускати, якими можуть бути умови контрактів на купівлю ЗПГ, у тому числі формули цін. Проте загальні принципи і тенденції очевидні.

Слід зазначити, що нині на «хабах» Європи у формулах ціноутворення при поставці ЗПГ дедалі більше використовуються спотові ціни. Наприклад, у Великобританії і Бельгії ціноутворення на поставки ЗПГ за контрактами цілком відбувається на основі спотових цін «хабів» NBP і Zeebrugge. Ціни «хабу» TTF у Нідерландах використовуватимуться при поставках ЗПГ за довгостроковими контрактами з 2011 року, після початку роботи приймального ЗПГ-термінала Gate у Роттердамі.

Безумовно, на побудованому терміналі ми повинні мати гарантовані довгострокові контракти з можливістю докуповувати певні обсяги ЗПГ на спотовому ринку. При цьому зрозуміло, що в періоди перевищення спотових цін над контрактними необхідно закуповувати ЗПГ у максимальних обсягах за довгостроковими контрактами і в мінімальних - на спотових ринках. Якщо на спотових ринках ціна менша, то за довгостроковими контрактами закуповуються мінімально можливі обсяги.

Також слід пам’ятати, що згідно з прогнозами Управління енергетичної інформації США, ОПЕК, Barclays Capital, ціна нафти в 2016-2020 роках перевищить 100 дол./бар. Це, у свою чергу, призведе, попри знижку від Росії в 100 дол. за тисячу кубометрів, до значного зростання ціни газу для України відповідно до формули контракту від 19 січня 2009 року. Нагадаємо, у ньому ціна газу прив’язана до ціни нафтопродуктів на європейському ринку. І не факт, що зміна цін у довгострокових контрактах поставок ЗПГ і цін на російський газ, який поставляється ВАТ «Газпром», змінюватимуться одночасно і однаковою мірою.

Якщо говорити про економічні показники проекту, то ми сподіваємося, що вони можуть бути поліпшені за рахунок використання додаткових можливостей. Наприклад, використання холоду, одержуваного при регазифікації, для охолодження (заморожування) харчових продуктів, локальної газифікації малих населених пунктів тощо.

Безумовно, в одній статті не можна відповісти на всі запитання, пов’язані з реалізацією ЗПГ-проекту в Україні.

Відповідно до розпорядження Кабміну, у листопаді-грудні 2010 року має бути оголошений міжнародний тендер на ТЕО інвестиційного проекту поставок ЗПГ в Україну. (У Польщі ТЕО для ЗПГ-термінала у Свіноуйсьце розробляв консорціум на чолі з PriceWaterhouseCoopers.) Зараз готується тендерна документація. Саме в ТЕО будуть проаналізовані всі ризики, у тому числі цінові, а також технологічні та економічні показники, вибрано місце розташування ЗПГ-термінала. Саме за результатами ТЕО і переговорів з можливими постачальниками ЗПГ в Україну Кабміном і буде прийняте остаточне інвестиційне рішення.

Від редакції. Відповідно до розпорядження Кабміну від 31 березня 2010 року, наступного тижня мають завершитися переговори з потенційними іноземними учасниками і залучення їх до розробки ТЕО проекту будівництва в Україні термінала зрідженого природного газу.