Ланцюгова реакція. Ядерна енергетика не повинна розвиватися за газовим сценарієм

Уряд Юлії Тимошенко, з приходом якого намітився справжній прорив в українсько-російських відносинах, останнім часом трохи знизив високі темпи співробітництва. Є значні зрушення за всіма стратегічними напрямами взаємодії, але до підписання конкретних довгострокових домовленостей справа поки що не дійшла. На жаль, крім газової галузі, не створено довгострокової бази співробітництва з Росією й у ядерній енергетиці.

Як стало відомо «Дзеркалу тиж­ня», не буде виконано доручення українсько-російського міжурядового комітету з економічного співробітництва про підписання до кінця грудня 2008 року контрактів із РФ на закупівлю ядерного палива для українських АЕС на 2009-й і після 2010 року. «Ми очікуємо підписання в лютому», — повідомило джерело в Мінпаливенерго.

Основна проблема полягає в непродуманій політиці України з диверсифікації поставок енергоресур­сів. У Москві не розуміють, чому Київ у такому поспіху, без тендера підписав у березні 2008-го контракт на поставку в 2011—2015 роках американського ядерного палива.

Причому українська сторона зобов’язалася закуповувати те, чого немає. Адже випробування палива компанії Westinghouse так і не завершено. Як заявила голова Державного комітету ядерного регулювання Олена Миколайчук, комітет так і не зміг побачити документи для ліцензування цих зборок. Зате Південно-Українська АЕС рапортує про успішне проходження третьої паливної кампанії шістьма американськими тепловидільними зборками (ТВЗ) і перехід на четвертий цикл.

Умови й результати кваліфікації палива Westinghouse не відомі не тільки українському регуляторові, а й ВАТ «ТВЕЛ» (РФ), чиї зборки працюють в одній зоні з американськими. Російські фахівці як з палива, так і з реакторів на майданчик Південно-Української АЕС допущені не були. Це видається дивним, адже компанія «ТВЕЛ» неодноразово заявляла про зняття гарантій у разі спільної експлуатації касет різного виробництва. І це рішення залишається в силі.

Як можна переконати росіян змінити свою позицію, якщо тільки не залучити їх до досліджень? А поки що російська сторона «допомагає» випробовувати продукцію конкурентів тільки тим, що забезпечує додаткову жорсткість американських зборок, що працюють у найслаб­ших зонах в оточенні російських ТВЗ, які довели свою міцність.

У Росії однозначно сприймають українсько-американський проект як політичний. Мовляв, недаремно ж свого часу підписання контракту приурочили до візиту в Україну президента США Джорджа Буша. Зате з російським контрактом чомусь зволікають, хоча він уже давно перебуває на розгляді в Києві.

Більшість експертів упевнені, що підписання такого документа з Росією до 2025 року важливе передусім для України — як гарантія забезпечення економічно ефективним і безпечним паливом. Застосовувана формула ціни вигідна Києву з огляду на значне падіння цін на уран. Крім того, відпрацьована давальницька схема поставок українського урану також знизить вартість ядерного палива.

Радник генерального директора Інституту підтримки експлуатації АЕС Нур Нігматуллін переконаний, що в ядерній енергетиці ігор у політику бути не повинно. «Якщо ми говоримо про ядерне паливо, то тут основним питанням є безпека й ціна. За моєю інформацією, вартість американського ядерного палива вища за вартість російського, — сказав експерт. — Адже чому «Те­мелін» (АЕС у Чехії. — І.С.) відмовився від американського палива — з суто економічних міркувань. А ми що, розумніші?» Н.Нігматуллін також підтримує ідею підписання довгострокового контракту. «Сенс — утримати ціну», — пояснив він.

Ще одним аргументом на користь співробітництва з Росією є можливість спільного створення в Україні виробництва ядерного палива. «Енергоатом» уже підписав ліцензійний договір на одержання технології виробництва комплектуючих ТВЗ. Фактично йдеться про передачу Україні певної частки росіян у поставках ядерного палива.

Зрозуміло, що Москві потрібні економічні аргументи для такого кроку. Замість цього Київ пропонує російському концерну «ТВЕЛ» відмовитися від поставок палива на три або навіть шість енергоблоків на користь американців. Хоча в Європі давно зрозуміли, що використання американського палива на російських реакторах неекономічне й доволі небезпечне. Цю думку підтвердив приклад Словач­чини, яка підписала в листопаді контракт на придбання російського палива для АЕС «Мо­хов­це» і «Богуніце». Та Україну досвід країн ЄС, схоже, нічого не вчить.