Користуючись нагодою, хочу…

Пошук рішення зі стабілізації цін на нафтопродукти створив можливість, яка випадає раз на кілька років, пролобіювати те, про що в «спокійний» час, як правило, ніхто й чути не хоче. У попередньому номері DT.UA ми вже говорили про нехитрий проект Міненерговугільпрому та «Нафтогазу України», які просять в уряду нульовий ПДВ на поставку 1 млн. тонн нафти та вироблених з неї нафтопродуктів. У свою чергу, друга група зацікавлених осіб - власники українських НПЗ знову підняли старий прапор із написаною на ньому вимогою запровадити мито на імпортні нафтопродукти. Не змусив на себе довго чекати і ще один відомий персонаж, майстер найвищого лобістського пілотажу - група «Приват». Напрямок руху такий само, що й в інших, - урегулювати питання за рахунок держави або її громадян.

Свіжий струмінь в обговорення ситуації на ринку нафтопродуктів внесла поява нового гравця - першого віце-прем’єр-міністра Валерія Хорошковського, якому Микола Азаров доручив зайнятися розв’язанням паливної проблеми. 23 березня 2012 року Валерій Іванович головував на черговому засіданні Експертно-аналітичної групи з питань ринку нафтопродуктів. Прискорити діалог потребує й ситуація: 23 березня ціни на євробензин А-95 в окремих мережах АЗС подолали позначку в 11 грн./л, а по дизпаливу - 10 грн./л.

Якщо підсумувати думки очевидців, то складається враження, що в багатьох існували якісь ілюзії щодо того, що перший віце-прем’єр як людина нова хапатиметься буквально за перший-ліпший проект. Проте ці міражі швидко розвіялися. Зокрема, пан Хорошковський розкритикував проект безподаткового ввезення нафти, заявивши, що втрати держбюджету від такої операції полягатимуть не тільки в несплаті ПДВ при імпорті, а й у результаті виставляння згодом аграріями вимог відшкодування ПДВ при експорті сільгосппродукції. Тим часом точно говорити про позицію віце-прем’єра поки що складно, тому що за два дні до зазначеної зустрічі з нафтотрейдерами, на засіданні Кабміну 21 березня, саме він підтримав проект про «пільговий» мільйон тонн. З іншого боку, на засіданні уряду 28 березня проект відповідного законопроекту розглянутий не був, хоча на порядку денному значився.

У продовження теми зазначимо, що, крім очевидних фінансових втрат держави, даний проект буяє іншими недоліками, які видно неозброєним оком. По-перше, якщо відповідне рішення буде прийняте, паливо з «пільгової» нафти одержать не раніше другої половини травня, тобто вже після посівної. І це в найкращому разі, тому що Лисичанський НПЗ, на якому планується переробка, з початку березня зупинено «на невизначений термін». Тому ще велике питання, чи буде де цю пільгову нафту переробляти? Принаймні зрозуміло, що оперативно завод запуститися не зможе як мінімум із технічних причин.

Якщо ж це раптом станеться, то стане очевидно, що ремонтувати в Лисичанську ніхто нічого не збирався, отже, виникає запитання до ТНК-ВР із приводу причин зупинки підприємства напередодні посівної… Питання й так є, оскільки згідно з офіційним повідомленням ЛИНИКа, у 2011 році він одержав 110 млн. грн. чистого прибутку, хоча впродовж останнього року ТНК-ВР повторює про збитки та під цим приводом зупинила НПЗ.

Сьогодні власники Лисичанського НПЗ, і зокрема ТНК-ВР, відчувають явний підйом ентузіазму у зв’язку з появою в уряді нових осіб. Раніше жодна з ініціатив російських нафтовиків підтримки в Кабміні не знайшла, і в ТНК-ВР вочевидь вважають, що нові люди можуть виявитися більш чуйними до їхніх потреб. За наявними даними, у третій декаді березня «ТНК-ВР Комерс» мала підготувати для першого віце-прем’єра своє бачення виходу з існуючої ситуації. Що буде в цих матеріалах, загалом зрозуміло. Центральний пункт - запровадження мит на імпорт нафтопродуктів, уже був озвучений на згаданому засіданні ЕАГ. Залишається лише одне запитання: як при запровадження нових податків можна знизити ціни на паливо? Сам сенс зупинки ЛИНИКа полягає в тому, що його паливо за сьогоднішніх цін не забезпечує заводу та його власнику необхідної рентабельності. Іншими словами, хотілося б продавати набагато дорожче, але цього не дозволяють зробити імпортні нафтопродукти. Тобто необхідною умовою запуску заводу є підвищення цін порівняно з імпортом, але це йде врозріз із поточними завданнями того самого Хорошковського та уряду в цілому.

Є інший варіант: можна цін не піднімати, але заробити за рахунок зниження чи скасування податків на імпорт нафти. Проте нещодавньою відмовою від зниження акцизів на нафтопродукти чиновники чітко дали зрозуміти, що дорога грошей у бюджет сьогодні з одностороннім рухом.

«Мы подошли из-за угла…»

Ще одна ініціатива, цього разу Кременчуцького НПЗ «Укртатнафта» (читай - групи «Приват»), полягає в зниженні цін на українську нафту, за рахунок якого підприємство переважно й працює. За наявними даними, у Кременчуці хотіли б повернутися до механізму визначення стартових цін на аукціонах, який використовували раніше, коли їх по суті встановлював покупець, а не продавець (за його німої згоди). В умовах, коли покупець один, це призводило до продажу української нафти за цінами, які в окремі місяці були більш як утричі нижчими за ринкові. У результаті таких фокусів у 2009 році «Укрнафта» недорахувалася понад 700 млн. дол. доходу, чи, як з’ясувалося за підсумками року, практично 95% свого прибутку.

Схоже, з поверненням до старої схеми вирішили почекати, а для початку зійшлися на проміжному варіанті. 16 березня 2012 року Міненерговугільпром подало на розгляд Кабміну проект змін в урядову постанову про порядок проведення аукціонів із продажу української нафти, пропонуючи дисконтувати її на 15% стосовно партій сировини, які надходять в Україну залізницею та морем. Свою позицію чиновники Міненерго (швидше, сам «Приват») пояснюють тим, що через зупинку ЛИНИКа трубопровідні поставки нафти в Україну припинилися, а саме на їхню вартість здебільшого орієнтувалася ціна української нафти. Нині ж залишилися тільки залізничні поставки, які мають більшу митну вартість і, відповідно, визначають високу стартову ціну української нафти.

Цікава деталь: 16 березня у своєму зверненні до колег по Кабміну (див. документ тут) Міненерговугільпром пише, що очікувана ціна нафти на березневому аукціоні, виходячи з митної вартості за останні 15 днів (910 дол./т), становитиме 8724 грн./т (із ПДВ), що, мовляв, дуже дорого. Саме на підставі цього аргументу профільне міністерство пропонує давати 15-відсотковий дисконт на українську нафту.

Нагадаємо, це тільки проект, але дива вже розпочалися. «Укрнафта» продала нафту на аукціоні 27 березня 2012 року за стартовою ціною, або по 7765 грн./т із ПДВ (808 дол./т). Як за понад тиждень митна ціна впала з 910 до 808 дол./т, та ще й за умов постійного зростання цін на зовнішньому ринку, невідомо. Кажуть, митниця, яка подає довідку про ціни на імпортну сировину, в останній момент надала якусь уточнену довідку. Невідомо, що в ній було, але, як бачимо, її зміст допоміг заощадити покупцю - «Укртатнафті» - 157 млн. грн. («Укрнафта» продала 163,85 тис. тонн нафти).

Саме «людський» чинник, що зберігається, дуже насторожує в пропозиції Міненерговугільпрому. Справа у тім, що залізницею нафту в Україну завозить тільки… «Укртатнафта». Тобто на підставі її контрактів встановлюватиметься ціна на весь обсяг української нафти. Причому буде достатньо двох цистерн, щоб відкоригувати вартість у сотні разів більшої кількості української сировини. Домовитися про правильну митну вартість, враховуючи ціну питання, буде неважко. Судячи з березневого аукціону, такий діалог уже розпочався.

Загалом же дивує сама постановка питання про здешевлення української сировини компанії, яка на 50% належить державі. Чому «Укртатнафта»/«Приват» не попросить 15-відсоткового дисконту в закордонних нафтодобувачів? Тому що відповідь знає заздалегідь. Але наполегливо просити те ж саме в української держкомпанії чомусь вважається цілком природним. Мало того, це підтримується галузевим міністерством! По-хорошому, Міненерговугільпром має ініціювати не дисконти, а премії до ціни української нафти, тому що за якістю вона набагато перевершує й російську, і казахську, щодо якої її зібралися дисконтувати. Вона, премія, має становити приблизно ті самі 15% до ціни російської марки Urals, тому що вміст світлих нафтопродуктів вищий, відповідно, переробка української сировини набагато вигідніша.

Тож якщо пропозицію Міненерговугільпрому/«Привату» про знижку буде схвалено урядом, то це об’єктивно означатиме не 15-, а майже 30-відсоткову знижку від об’єктивної вартості української нафти. Якщо це станеться, «Приват» можна буде привітати з другою значущою перемогою на «нафтовому» фронті. Першою стало зниження на 20-30% ренти на видобуток нафти за умов рекордних цін на неї, що обіцяє йому за підсумками року в межах однієї «Укрнафти» до 3,5 млрд. грн. додаткового прибутку. А 15-відсотковий дисконт на українську нафту за середньорічної ціни 115 дол./бар. додасть у плюс контрольованій ним «Укртатнафті» ще близько 2 млрд. Як бачимо, «боротьба за стабілізацію ринку нафтопродуктів» є досить дохідною справою. Не дивно, що браку в «рятувальниках» ринку поки що не спостерігається.