Кіловат у полоні держави?

Засідання Кабінету міністрів, що відбулося 4 лютого, принесло благу звістку керівникам цілого ряду різних бюджетних підприємств і організацій, а також галузевих відомств. Суть новини полягає в тому, що відтепер представникам чималої частини бюджетної сфери за електроенергію можна… не платити. Тому що прем’єр-міністр сказала, що «відключати більше не будуть».

Як заявила у середу на прес-конференції прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, уряд затвердив законопроект, який забороняє відключати від електроенергії та газу пологові будинки, бюджетні установи (лікарні та дитячі садки), об’єкти Міністерства з питань надзвичайних ситуацій і Міністерства оборони, а також ті об’єкти, зупинення яких може призвести до техногенної катастрофи.

Юлія Володимирівна також повідомила журналістам про те, що недавнє відключення від енергозабезпечення військових об’єктів було елементом політичного тиску приватизованих обл­енерго на уряд і на Міністерство оборони. «Це була спланована спеціальна дія», — заявила прем’єр.

Якщо це справді так, то залишається тільки дивуватися можливостям приватизованих обл­енерго або масштабу «змови ворогів» проти уряду.

Річ у тім, що військові об’єкти відключалися на території багатьох областей країни, у тому числі в Криму, Харківській, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Сумській, Чернігів­ській областях. Обленерго, розташовані в цих регіонах, належать бізнес-групам Ігоря Суркіса, Ігоря Коломойського, Костянтина Григоришина, а також державному енергохолдингу НАК «Енерге­тична компанія України», котра напряму підпорядкована Мініс­терству палива та енергетики України. Отже, перебої з енергозабезпеченням були і в підконтрольних уряду секторах.

Втім, причини проблеми можуть бути і суто економічні. Так, за словами міністра оборони Юрія Єханурова, його відомство станом на початок лютого заборгувало за електрику 147 млн. грн., із яких оплатило лише 38 млн. «Гроші не перекажемо, тому що їх нема», — констатував міністр.

Чи варто на тлі такої організації оплати енергоносіїв у дер­жаві дивуватися поведінці енергопостачальників, які нервово смикають рубильник? Тим більше що в бюджеті, відповідно до заяви прем’єра, гроші є. Чи є?

До речі, вартість споживаної об’єктами Міноборони електроенергії безумовно мала на тлі мільярдних боргів, які існують між суб’єктами енергоринку і нині реструктуровані. У цьому прем’єр має рацію.

Однак якщо брати до уваги обсяги поточного енергоспоживання, частку військових об’єктів зовсім мізерною не назвеш. Приміром, у компанії «Чернігів­обленерго», де в січні було відключено їх найбільшу кількість (18 із 72 по країні), місячна вартість спожитої армією електрики становила 843 тис. грн. при загальному товарному відпуску електроенергії в області близько 44 млн. грн. Окрім того, у січні на Чернігівщині різко впав рівень оплати струму населенням, область не отримала пільг і субсидій, а борги перед обленерго почали виникати і в інших бюджетних споживачів.

Залишається додати, що ці 44 млн. грн. самому обленерго не належать, тому що енергопостачальна компанія реалізує не свою електроенергію, а вироблену на електростанціях. При цьому частка послуг обленерго в роздрібному тарифі на кіловат-годину в середньому по країні становить близько 20%.

Самі енергетики називають енергопостачальні компанії величезним супермаркетом, який займає територію цілої області і в якому присутня сила-силенна покупців в особі споживачів струму. До них належать усі без винятку підприємства і фізичні особи.

Ясна річ, що купити в супермаркеті товар і не розрахуватися за нього неможливо. Згідно з існуючою нормативною базою, включаючи відповідну постанову уряду, обленерго мають беззастережно відключати всіх боржників за електроенергію, незалежно від виду їхньої діяльності. Існує лише дві категорії споживачів, для яких передбачений виняток. Перша — це так звані підприємства на аварійній броні; нижче від рівня аварійної броні такого споживача відключити не можна через загрозу техногенної катастрофи. Згідно із законодавством, у бюджеті передбачені відповідні компенсації енергопостачальникам на випадок, якщо підприємства на екологічній броні не зможуть самостійно сплачувати за електро­енергію. І друга категорія споживачів, яких згідно із закритим розпорядженням Кабміну не можна відключати, — це частини і підрозділи Збройних сил, що несуть бойове чергування. Можливо, ухвалені урядом закриті розпорядження енергетики в областях і не бачили?

Жорсткі правила щодо відключення боржників було свого часу прийнято урядом не випадково. Адже від якості роботи супермаркету-обленерго, котре реалізує чужий товар, залежить якість роботи енергетичного комплексу країни, а також його господарський і фінансовий стан. Тобто якщо хтось із споживачів не розрахується за електроенергію-товар, супермаркет-обленерго, у свою чергу, не розрахується з кимось із виробників цього товару, а той, по ланцюжку, з кимось із своїх постачальників. Наприклад, не розрахується із шахтами за відвантажене енергетичне вугілля, і у директорів вугільних компаній виникнуть проблеми з виплатою зарплати шахтарям.

Таким чином, вимога 100-відсоткової оплати електроенергії є необхідною умовою забезпечення енергетичного балансу країни загалом.

Саме з цієї причини Юлія Тимошенко свого часу разом із іншими представниками урядової команди докладала неймовірних зусиль для боротьби з неплатежами в енергетичній галузі і для забезпечення 100-відсоткових розрахунків за електроенергію. Для досягнення такого рівня розрахунків на енергоринку державі знадобилося багато років інтенсивної, напруженої і багато в чому конфліктної роботи.

У результаті мети було досягнуто. Останні кілька років електроенергетика була найбільш стабільною і збалансованою галуззю вітчизняного ПЕКу. Енергопідприємства повільно, але планомірно реструктурували борги, знижували втрати в мережах, готувалися до реформи енергоринку. Уряд Тимошенко розробляв план приватизації теплових енергогенеруючих компаній. Галузь готувалася вступити в інвестиційний етап свого розвитку.

Однак криза внесла свої корективи. Перше, із чим зіткнулися енергетики, — це різке падіння енергоспоживання в країні. Досить сказати, що в найбільш енергоємній в Україні Дніпропетровській області в листопаді попит на електроенергію знизився на 40%.

Попит-то знизився, однак витрати — не дуже, причому за скорочення товарної виручки і плати за власні послуги з передачі та поставок струму.

Енергетики заощадили на паливі й мазуті, їх на ТЕС стали спалювати менше, однак решта статей витрат — на колишньому рівні. Залишилися ремонти, виплата зарплати персоналу, інвестиційні програми, які довелося або скоротити, або взагалі призупинити.

Наступного удару по енергетичній галузі завдав президент Віктор Ющенко, з ініціативи якого до 1 квітня було запроваджено мораторій на підвищення ціни електроенергії. В умовах кризи держава вдалася до випробуваного способу перекладання втрат на плечі інфраструктурних секторів економіки, у черговий раз відклавши розв’язання проблеми триваючої технічної деградації енергетичної галузі «на потім».

І, нарешті, третім негативним чинником для енергопідприємств в умовах кризи стало зникнення доступу до кредитних ресурсів, за рахунок яких енергетики розраховувалися як за вугілля, так і за електроенергію з «Енерго­ринком», забезпечуючи 100-відсоткові платежі.

В умовах урізаних і обмежених фінансових можливостей єдиним напрямом, у якому енергетики намагалися зберегти стабільність, залишилися платежі споживачів. Однак рівень розрахунків за електрику на роздрібному ринку теж просів.

Як повідомили «ДТ» в одній із українських консалтингових компаній, борги споживачів за електроенергію почали виникати вже у вересні 2008 року, а в січні ситуація з платежами стала критичною. Першим боржником, хто відмовився платити, виявилася держава. У січні недоплата бюджетних організацій за електроенергію по енергопостачальних компаніях становила від 60 до 100%.

У принципі, в січні і почалися проблеми обленерго з платежами, хоча ще у грудні вони зуміли витягнути розрахунки з «Енергоринком» на 100%. Однак зроблено це було багато в чому за рахунок того, що постачальники взяли на себе оплату пільг і субсидій, а також недоплату бюджетних організацій.

Однак що буде в лютому — спрогнозувати складно, адже фінансовий небаланс по кожному обленерго вже обчислюється мільйонами.

На думку експертів, ініціатива Кабміну щодо заборони відключення бюджетників-боржників у такій ситуації може призвести до подальшого обвалу платежів на ринку.

«Якби я сидів у Міністерстві оборони, то перше, що зробив би, отримавши таку індульгенцію, це перестав би платити за електроенергію. Сама філософія вирішення кризи шляхом перекладання проблеми на плечі енергетиків у корені хибна. Ми запускаємо маховик неплатежів після того, як неймовірними зусиллями домоглися 100-відсоткових розрахунків», — вважає президент Енергетичної асоціації України Василь Котко. На його думку, держава в першочерговому порядку має забезпечити фінансування тих об’єктів, які не можна відключати від електро­енергії та газу.

Напевно, мав рацію голова парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Анатолій Гриценко, заявивши, що проблеми, які виникають, потрібно розв’язувати, а не влаштовувати перед камерами публічне обговорення питань електропостачання військових частин. І якщо в армії з огляду на бюджетні проблем почали виникати перебої з оплатою електроенергії, знайти вихід із ситуації справді можна було у форматі зустрічі міністрів фінансів і оборони з головою НКРЕ.

Як заявив «ДТ» представник однієї з енергопостачальних компаній, «ми згодні будемо почекати оплати, поки у тих же військових частин з’являться гроші, однак за умови, що нас так само почекає «Енергоринок», а уряд не ініціюватиме теми банкрутств енергокомпаній. Ми згодні будемо почекати в тому разі, якщо побачимо спробу з боку держави комплексно врегулювати проблему, побачимо реальний запропонований механізм виходу із ситуації».

Насправді ж обленерго у випадках із відключеннями військових об’єктів діяли формально правильно. Енергопостачальники поставляють електроенергію об’єктам Міноборони на підставі стандартних типових договорів, затверджених НКРЕ. Жодних окремих винятків для армії цей договір не передбачає. Більше того, договори не містять диверсифікації військових об’єктів за типами і не виокремлюють тих підрозділів, які перебувають на бойовому чергуванні. Тому проблема енергозабезпечення об’єктів ППО безумовно існує, питання в іншому — чему енергетики не знають про існування рішення уряду, нехай і закритого, яким заборонено відключати ці об’єкти?

Проблема ця не нова, адже військові об’єкти відключали в Україні ще в 90-х бартерних роках, коли об’єкти ППО потрапляли під банальні віялові відключення — технічних можливостей для забезпечення їхнього окремого енергоживлення у обленерго просто не було. І, напевно, відтоді проблему якимось чином можна було вже роз­в’язати. Поза сумнівом, ті військові частини, які перебувають на бойовому чергуванні, повинні мати автономні резервні джерела живлення у вигляді дизельних електростанцій. Тим більше що у разі бойових дій навряд чи енергосистема країни працюватиме на всі 100%.