Як і навіщо роботодавці використовують шахтарів

У шахтарів - особлива гордість. У їхньому розумінні. Я виросла в шахтарському містечку. Не в Донбасі - на Дніпропетровщині, і не в шахтарській родині. Але живучи з ними поруч в одному маленькому місті, дещо встигла зрозуміти. Зокрема, що таке шахта. (Як журналісту, згодом мені довелося побачити різноманітні забої та шахти.) Це вам не сучасні прес-тури в зразково-показову шахту й на максимально безпечний рівень забою, де хіба що бахіли не видають. Я відчула шахту, коли ще підлітком із баяном, який важив майже стільки ж, як і я тоді, по коліна у воді пробиралася з такими самими, як і я, "підшефними" місцевого ГЗК, щоб саме на їхньому робочому місці влаштувати їм концерт - як подяку за їхню шефську допомогу.

У чому полягало їхнє шефство над нами та всім містом, я усвідомила набагато пізніше, коли ГЗК був приватизований, шахти стали закриватися, шахтарі - спиватися від безнадії, а колись процвітаюче шахтарське містечко (не тільки в Донецьку цвіли троянди!) впевнено та дуже швидко ступнуло за межу - депресивне. Навіть нинішні вимушені переселенці з Донбасу не хочуть у ньому затримуватися.

Від шахтарів (і такі там були) наступного дня після їхнього 3-го з'їзду в Києві, де був обсвистаний ненависний їм (за власними умовиводами чи все-таки з волі роботодавця?) міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин, довелося почути різне. Але лейтмотив - нам держава заборгувала! Чому держава - це Кабмін і президент, адміністрацію якого натхненно-мотивовано чи то шахтарі, чи то вже бійці штурмували?

До президента, прем'єра та глави Міненерговугільпрому в мене як громадянки України і як журналіста ще більше претензій і запитань, ніж у всіх шахтарів, разом узятих.

Однак якось не по-справжньому виглядав "шахтарський штурм". Не тому, спаси Боже, що мало жертв. Як на мене, то студенти, що влаштували на початку 90-х страйк, який пам'ятають ровесники та їхні батьки і в результаті якого тодішнього прем'єра Масола "пішли" у відставку, від початку мали більші шанси на успіх. За всіх не скажу, але більшість тих студентів були мотивовані не грошима чи обіцянками роботодавця. Це можуть підтвердити й деякі старожили Верховної Ради, навіть її останнього, 8-го скликання. Про наступні протести та особливо про Небесну сотню - не в цьому випадку та не в цьому контексті.

У цьому разі шахтарі (ну не вміють вони прикидатися настільки, ні за жодні пряники) - знаряддя в руках роботодавця Ріната Ахметова. Депутат Мустафа Найєм про це заявив однозначно, повідавши про план "Крепость" - план утримання монопольного становища ДТЕК Ріната Ахметова на енергоринку країни.

Депутат наголошує, що ДТЕК - абсолютний монополіст на ринку вугілля, необхідного для генерації електроенергії. Але компаніям Ахметова вдавалося уникати цього визначення "призначенням на ключові посади лояльних менеджерів", зокрема, глави Антимонопольного комітету та НКРЕ. Користуючись монопольним становищем, Ахметов "може диктувати практично будь-яку ціну на свою продукцію, впливаючи на кінцеву вартість електроенергії". 2014-го ДТЕК виставляла ціну на своє вугілля у 1100 грн/т, цього року заявили 1500 грн/т.

При цьому, відповідно до звітів компанії, левова частка приросту ціни - витрати на покриття різниці курсу валют при переоцінці кредитів і на відсотки за кредитами.

"Фактично, ДТЕК вимагає в держави враховувати своє вугілля за завищеною ціною, щоб мати кошти для виплати відсотків за своїми доларовими кредитами та компенсації зростання курсу долара. Щоб було зрозуміліше: кредитний портфель ДТЕК становить 3 млрд дол., - заявив Найєм. - Іншими словами, Ахметов змушує платників податків розділити з ним втрати ДТЕК через підвищення курсу валют і допомогти виплатити відсотки за кредитом. А щоб "прохання" про допомогу виглядало переконливіше, у Києві з'являються шахтарі, які страйкують проти невиплати зарплат і банкрутства галузі".

При цьому компанія не заклала на підвищення зарплат шахтарям жодної копійки. З першого кварталу 2014 р. до першого кварталу 2015 р. ДТЕК збільшила собівартість вугілля на 86%, а зарплата шахтарів не змінювалася, зазначає депутат.

Найєм опублікував план "Крепость", вказавши прізвища та посади осіб, причетних до його розробки. Правоохоронним органам необхідно перевірити цю інформацію та вжити належних заходів.

Проте менеджмент ДТЕК уже заявив, що все це, м'яко кажучи, вигадки.

Що тут видумувати? DT.UA 22 квітня повідомляло, що держпідприємство "Енергоринок" змушене було влізти в мільярдний кредит, за який заплатить, як повідомляють "Наші гроші", 238 млн грн. Навіщо ДП брати кредит? Щоб... заплатити шахтарям Ахметова. Тому що Рінат Леонідович у суді домігся відстрочки мільярдного боргу... "Енергоринку". І не на рік, а на півтора. Що, йому важко було вивести розгніваних шахтарів, яким виразно роз'яснили, "хто винний", під Кабмін та адміністрацію президента? Лише пообіцяти, що оплатить ці "робочі дні"...

Де ж ваша гордість, шахтарі? Чи сьогодні, на переконливе прохання роботодавця, вона така? Що ви робитимете, якщо у вас з'явиться інший роботодавець або стараннями колишнього взагалі залишитеся без роботи? Під чиїм офісом будете стукати та хто зарахує вам це в трудодень (зміну)?