Імпорт від "чортової матері"

Звичка працювати "на схемах" у наших чиновників, схоже, невикорінна. Минулого тижня в Україні спробували запустити нову схему. Цього разу електричну.

Технічно це можливо, тому що енергосистема дісталася нам у спадщину від колишнього СРСР і відтоді кардинально не модернізувалася. Це означає, що в України досі спільна "кровоносна система" з енергетикою Росії. Хоча останніми роками на цьому напрямку підтримувався режим нульового перетікання. Про хоч скількись значущий імпорт із РФ і мови бути не могло: українська генерація виробляла електроенергію в надлишку, який експортувався сусідам, включаючи країни Євросоюзу.

Однак агресія на Донбасі перевернула ситуацію з ніг на голову. Воєнні дії, що призвели до зупинки й захоплення бойовиками вуглевидобувних підприємств, цілеспрямоване руйнування диверсантами енергоінфраструктури, залізниць і мостів викликали дефіцит вугілля та, як наслідок, падіння виробництва електроенергії тепловими станціями України. В енергосистемі виник дефіцит електроенергії. А отже, в чиновників з'явилася можливість нагріти на цьому руки. Цього разу - на імпорті електроенергії. Тим більше, що такі схеми відомі з 1990-х.

Не встиг президент Порошенко підписати документ, що дозволяє (за потреби) імпорт електроенергії з Росії, як на цей напрямок негайно знайшовся претендент. Ним стало нікому не відоме ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", яке моментально одержало дозвіл на імпорт "російської" електроенергії, причому у величезних обсягах.

Чиновники неочікувано швидко розглянули лист ПАТ і видали глибокодумний висновок про те, що вони "не проти імпорту електричної енергії з Єдиної енергетичної системи Росії потужністю до 1500 МВт". (Це приблизне споживання Києва або більше, ніж споживала вся Луганщина до початку війни.)

Причому листа підписали 14 листопада, дозволивши експорт уже з 15-го. Природно, не користі заради, а тільки "зважаючи на те, що в умовах зниження температури зовнішнього середовища та скорочення поставок вугілля… очікується дефіцит генеруючих потужностей в об'єднаній енергосистемі України".

Той факт, що компанія "Енергомережа", яка одержала право імпортувати електроенергію з РФ, два попередні роки не вела будь-якої господарської діяльності, а цього року вирізнилася хіба що зміною назви, нікого не збентежив.

Як і те, що її керівник, Дмитро Крючков, котрий неодноразово мав проблеми з правосуддям через багаторазові (й не завжди безуспішні) спроби "відтискання" власності, імпортом ніколи не займався. Зате запам'ятався (разом із братом Леонідом) наполегливим прагненням підгребти під себе енергобудівні й проектні організації: брати Крючкови успішно "віджали" (попутно практично розваливши) ВАТ "Управління будівництва Рівненської АЕС" і ВАТ "Управління будівництва Хмельницької АЕС". Доходило до штурмів офісів людьми в масках.

Тоді Державна служба по боротьбі з економічною злочинністю МВС України меланхолічно констатувала, що "встановлено факт заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем, службової підробки й фіктивного підприємництва заступником голови Рівненської облдержадміністрації Дмитром Крючковим". Цим і обмежилася.

До речі, придбані акції генерального проектувальника Запорізької та Южно-Української АЕС - інституту "Енергопроект" у результаті брати збули росіянам. Їм же пропонували акції компаній з добудування ХАЕС і РАЕС. Можна згадати й інші славні діла у сфері нерухомості та банківської справи. Інтернет рясніє описом "подвигів" Крючкових. Але, зважаючи на все, когось така "ділова репутація" влаштувала. Молодший із братів, Леонід, тепер зміцнює оборону країни на посаді заступника голови ДК "Укрспецекспорт". Ну а старший брат зібрався зайнятися імпортом.

Загалом, ринок можна було привітати з появою ще однієї фірми-прокладки а-ля "Росукренерго".

Логічне запитання: чому надобережний глава Міненерговугільпрому Юрій Продан, який після прокурорської атаки явно боїться своєї тіні, не став перешкоджати введенню в схему відверто "лівої" компанії? Усе вирішили на найвищому рівні?

За даними джерел DT.UA, минулими вихідними на одній із президентських дач господар приймав Костянтина Григоришина і Віктора Медведчука. Йшлося саме про поставки російської електроенергії та вугілля.

Якщо згадати, що саме пану Григоришину належить "Луганське енергетичне об'єднання" (ЛЕО), що постачає електроенергією цей регіон, стає ще цікавіше. Особливо враховуючи, що з 28 листопада в зоні АТО припиняють роботу підприємства, підвідомчі Міненерговугільпрому, - державні вуглевидобувні об'єднання, енерго- і газопостачальні підприємства. Правда, наказ глави енерговугільного відомства, датований 25 листопада, з'явився на офіційному сайті саме 27 листопада, коли новий склад Верховної Ради України прийняв відставку уряду, в якому Продан обіймав посаду міністра…

У зв'язку зі поспішною видачею енергоімпортної "грамоти" є низка питань і до Національної комісії, що здійснює держрегулювання в сферах енергетики та комунальних послуг. Вона (так само оперативно) встигла видати ліцензії на поставку електроенергії за нерегульованим тарифом не тільки ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", а й свіжоспеченому ТОВ "Енергомережа-Експорт-Трейд". Уже
20 листопада ТОВ одержало від регулятора ліцензію на поставку до 840 млн кВт∙год. на рік.

Засновниками цієї створеної буквально напередодні фірмочки стали ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" і ТОВ "Інтек Енерджі" (їм належить по 50%).

Однак у регуляторному органі (НКРЕКП) нікого не насторожило, що в такій чутливій сфері працюватиме класична фірма-прокладка.

Із таким рівнем перевірки імпортерів ми можемо далеко зайти. Приміром, зараз "російські" монтажники споруджують у Луганській області відразу кілька ліній електропередачі для поставок електроенергії з Ростовської області РФ. Це лінія на 110 кВт на Краснодон і далі на Луганськ. Ведуться роботи й на лінії електропередачі 500 кВт із боку міста Шахти (Ростовська область).

По суті, це запланована на всі 100% контрабанда. Однак із такими прекрасними чиновниками й напрочуд покладливим держрегулятором можна легко уявити якусь фірму-одноденку, що одержує ліцензію на поставку електроенергії й по цих лініях електропередачі. Для додання хоча б видимості законності поставок цього цілком достатньо...

Імпорт російських енергоресурсів давно став прокляттям України, інструментом шантажу, механізмом знищення нашої економіки. Однак вітчизняна політична еліта із завзятістю, гідною ліпшого застосування, регулярно наступає на ті самі граблі. Найгучніші корупційні скандали й кадрові баталії відбуваються саме в енергосекторі. Важко назвати хоча б одного міністра енергетики, прем'єра або президента, який не одержав би цими граблями по лобі.

Та ж "сім'я" Януковича під завісу дуже цікавилася торгівлею електроенергією із зарубіжжям. Та й Росія традиційно корумпувала українську владу через енергопосередників - справи "Єдиних енергетичних систем України (ЄЕСУ), "РосУкрЕнерго", "Укргаз-Енерго" й досі є предметом розмов. Переговори з Російською Федерацією завжди супроводжуються розкриттям схем, відставками, судами й відсидками.

До слова, нині, коли імпорт російського газу обходиться "Нафтогазу" за найвищими в Європі цінами ("Газпром" пропонує НАКу по 378 дол. за тисячу кубометрів, тоді як на ринку ЄС купити той же російський газ можна на півсотні доларів дешевше), ми не тільки не хочемо зменшити газову залежність від РФ, а й продовжуємо її нарощувати: Міністерство енергетики й вугільної промисловості України умудрилося ще до настання холодів запустити на державних станціях газо-мазутні блоки, вартість роботи яких майже втричі дорожча за вугільні…

Поки що корупційний енергоскандал лише почав набирати обертів. Так, заступника міністра Вадима Уліду, що підписав дозвільного листа, було звільнено 26 листопада буквально на засіданні Кабінету міністрів. При цьому, за інформацією очевидців, прем'єр, не соромлячись у висловах, прямо на засіданні уряду заявив: "Звільнити до чортової матері!".

Очевидно, що Уліда в цій справі - стрілочник. У зв'язку з цим закономірне не риторичне запитання: хто справжній бенефіціар створюваної схеми відмивання коштів через нову прокладку на чолі з зіц-головою? Хто й навіщо просував і просуває Уліду та Продана в топ-адміністратори енергогалузі? Як можна довірити таким людям ключі від енергобезпеки країни?! І скільки ще енергетика України асоціюватиметься зі схемами, офшорами й фірмами-прокладками?