Ігри в нульову суму

Початок весни викликав нове загострення боротьби навколо державних компаній, що залишилися. Країна могла спостерігати шоу навколо "Укртранснафти", Південно-Західної залізниці або термінове встановлення свіжих загороджень навколо (поки що теоретично) напівдержавної "Укрнафти". Ідуть битви за порти, енергооб'єкти. Список можна продовжувати довго, не залишили без уваги навіть спецзв'язок.

Причина банальна - у країні дедалі менше ресурсів, а кількість охочих їх попиляти все так само велика. Чіпати олігархів у нас чревате неприємностями, а от держкомпанії цілком доступні для груп впливу. Тим більше що триває гостра конкуренція між Банковою й Грушевського, що дає непогану можливість обвинуватити опонента в "неправильній" політичній орієнтації.

Уміння "розпилювати" відшліфоване роками, тож учити нікого не треба. Однак від цих молодецьких міжусобиць втрат (і економічних, і політичних) зазнає в основному країна. Приміром, фактичний зрив поставок південноафриканського вугілля зробив практично безальтернативним контракт на імпорт російської електроенергії. А боротьба за контроль над державною енергокомпанією "Центренерго" раз у раз спричиняє майже повну зупинку через виробітку залишків палива її генеруючих станцій.

До слова, ефектна історія із захопленням офісу "Укртранснафти" одержала багатомільйонну аудиторію. А от значно небезпечніша кампанія з перехоплення контролю над "Енергоатомом" особливої уваги не привернула. Хоча саме на прикладі атомників добре видно, як розгортається атака. Спочатку - вкидання заяв, потім їх розкручування. Метод практично безвідмовний, бо нарити безліч скелетів у шафах атомної держкомпанії можна без особливої мороки.

Стосовно тієї ж НАЕК "Енергоатом" спочатку заявили, що "знайшли порушень на 100 млн грн". У відповідь компанія нагадала, що сама давно передала в спецслужби та контролюючі органі дані про запущені ще за Януковича схеми для закупівлі продукції російських виробників за завищеними цінами через фірми-прокладки. Частину їх пов'язували із сім'єю Януковича, частину - з колишнім міністром енергетики Ставицьким, екс-генпрокурором Пшонкою та іншими провладними суб'єктами того часу. І вимивають вони (чи не донині), за заявою ядерників, значно більше, ніж озвучені 100 млн грн.

НАЕК заявила про готовність сприяти Генпрокуратурі України при перевірці будь-яких підозр і обвинувачень у корупції. Забавно, але й заявники до критики себе улюблених дослухалися і… скоригували суму "втрат" із 100 млн до 500 млн грн. Так що зворотний зв'язок працює.

Однак усе це не смішно: в атомників працюючі схеми, як і раніше, заважають проводити закупівлі у вітчизняного виробника. НАЕК "Енергоатом" уже кілька місяців не може погодити дозволи на поставки потрібного обладнання. Зате їй завзято нав'язують "потрібні" офшорки.

Під загрозою й терміни введення в дію ліній електропередачі в центральну Україну від Західно-Української АЕС, а це - перспективи віялових відключень того ж Києва.

Фактично йде гальмування програми із заміщення продукції російського виробництва вітчизняною. Хоча автор не прихильник думки про те, що за цим прямо стоїть Росія, але МЗС сусідньої країни з завидною регулярністю висловлює стурбованість нашими планами максимально обмежити співробітництво з російським Атомпромом.

Усе, на жаль, простіше. Є багато людей (причому з різних сторін), які уявлення не мають про безпеку або енергетику, зате бачать компанії з великим оборотом, у діяльність яких можна "завести" свої компанії. От їх і "заводять" або намагаються це зробити. А заодно розставити в таких грошових компаніях своїх людей. Повторюся, держкомпанії щодо цього найбільш уразливі…

І на Печерських пагорбах занадто вже багато сил витрачається саме на цю боротьбу. На решту часто бракує часу. Якщо згадати, що реально було зроблено для тієї ж диверсифікації енергетики, список вийде гнітюче коротким. Так, проведено роботи з реверсу газу, відновлення проекту поставок ядерного палива зі Швеції, розпочато будівництво атомниками багатостраждального сховища відпрацьованого палива і… І, мабуть, усе.

Теплова енергетика, попри всі розмови про необхідність адаптувати частину електростанцій на інші марки вугілля, нічого конкретного так і не почала. Як проходитиме накопичення ресурсів для нової зими, ніхто доладно не знає.

Тим часом до її початку залишилося лише півроку. І розраховувати, що майбутня зима буде такою ж теплою, як минула, навряд чи варто. Але, схоже, багатьом не до цього - люди ділять хто владу, хто потоки, хто країну…