«І ЗАКОННО, І ЛОГІЧНО...» В УКРАЇНІ ПІДВИЩАТЬСЯ ЦІНИ НА ГАЗ

Про необхідність підвищення цін на природний газ, який реалізується українським споживачам Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» через її дочірню компанію «Газ України», йшлося з весни минулого року. Але тільки коли в грудні компанія обережно заявила про те, що з 1 січня 2004 року для споживачів України з числа промислових підприємств ціна газу зросте до 345,14 грн. за 1000 кубометрів, стало очевидно: процес цей неминучий. Понад те, це тільки його початок. Звісно, далеко не всі в захопленні від такої перспективи, особливо ті, хто ще кілька років тому дивувався, коли їм нагадували, що за використаний газ потрібно платити, і бажано вчасно й у повному обсязі. Однак на сьогодні зусиллями НАКу і ДК «Газ України» відносної дисципліни в платежах досягнуто.

Та коли в НАКу підрахували, скільки їм вдасться зібрати грошей за поставлений компанією газ, з’ясувалося, що навіть при найоптимістичніших результатах цієї суми, на жаль, не вистачить для того, щоб «Нафтогаз України» своєчасно міг виконати свої фінансові зобов’язання перед постачальниками газу з Туркменістану. До того ж не можна не враховувати збільшення податкового тиску на компанію, зокрема в зв’язку з запровадженням із 1 січня 2004 року експортного мита на газ у сумі 10 дол. із кожної тисячі кубометрів. Тому ініційоване НАКом підвищення цін у цій компанії називають заходом вимушеним. І поки не дійшло до підвищення цін на газ для всіх категорій споживачів в Україні, «Дзеркало тижня» поцікавилось у НАКу докладною мотивацією та розрахунками необхідності такого заходу. Тим більше що вже розпочате підвищення ціни на газ для промислових газоспоживачів без відповідного рішення Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) багато хто називає, м’яко кажучи, передчасним.

У НКРЕ, очевидно, взяли тайм-аут для предметного вивчення аргументів НАКу стосовно підвищення цін і поки що не коментують цю тему. Принаймні публічно. А після засідання колегії Мінекономіки і євроінтеграції, Мінпаливенерго, Мінфіну та НКРЕ 26 грудня 2003 р., під час якого розглядалося обгрунтування НАКом запропонованого поетапного підвищення цін, було вирішено створити робочу групу і продовжити вивчати цю проблему, щоб заручитися відповідними рекомендаціями. На той момент аргументація НАКу колегію не задовольнила.

Загалом, НАКу запропонували в дусі Жванецького: «Ретельніше треба копати, хлопці, ретельніше». Мовляв, терміново надайте розрахунки щодо соціальних наслідків підвищення цін на газ, детальний фінансовий баланс по групах газоспоживачів, інвестпрограми за кордоном і в Україні. Поясніть докладно, чому НАКу на все це бракує коштів.

І НАКу доводиться пояснювати. Як у цієї компанії складеться з поясненням вищезгаданим міністерствам і НКРЕ, поки що невідомо. Нам же свою позицію в «Нафтогазі України» обгрунтували так.

Населення поки що може спати спокійно

Відомо, що НАК «Нафтогаз України» як компанія зі 100-відсотковою держвласністю повністю забезпечує природним газом із власних ресурсів споживачів соціальної сфери України, тобто населення, бюджетні організації, підприємства комунальної теплоенергетики. Для забезпечення потреб цієї категорії споживачів НАК щороку реалізує близько 30 млрд. кубометрів природного газу. Безпосередньо населення торік використало 18 млрд. кубометрів; 1 млрд. кубометрів постачається установам і організаціям, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, і 14,5 млрд. кубометрів газу — підприємствам комунальної теплоенергетики, що виробляють теплову енергію для населення і бюджетних установ.

Ціни на природний газ для вищезазначених споживачів підлягають державному регулюванню, що, відповідно до наданих повноважень, є парафією НКРЕ, який і затверджує ці ціни. Ціни, які діють сьогодні, були встановлені ще 1999 року і відтоді жодного разу не змінювалися. У НАКу запевняють, що зараз вони значно нижчі від економічно обгрунтованого рівня.

Щоправда, уже з початку ціни на природний газ для споживачів соціальної сфери забезпечували відшкодування економічно обгрунтованих витрат «Нафтогазу» не більше як на 80%. Але нинішнього року, стверджують у НАКу, їхні витрати будуть відшкодовані тільки на 50%. При цьому складова цін — ціна газу як товару — має стійку тенденцію до зниження: якщо на час затвердження цін 1999 року в загальній ціні природного газу, що постачався населенню (185 грн. за 1000 кубометрів), ціна власне газу становила 143 грн. за 1000 кубометрів з урахуванням ПДВ, то нинішнього року — 122,5 грн. за 1000 кубометрів (із ПДВ).

За попередніми розрахунками, за 2003 рік «Нафтогаз України» недоотримав від реалізації газу населенню, бюджетним установам і підприємствам комунальної теплоенергетики близько 3,8 млрд. грн. Якщо ж рівень цін не зміниться й 2004 року, НАК недоотримає 4,2 млрд. грн., у тому числі 2,3 млрд. грн. від реалізації природного газу власного видобутку і 1,9 млрд. грн. — від реалізації газу, отриманого в оплату за газотранзитні послуги.

При цьому, зазначають у НАКу, податкова складова цін на природний газ рік у рік збільшується: якщо 1999 року рентна плата в держбюджет за тисячу кубометрів видобутого природного газу становила 5 дол., то 2004 року —еквівалентна 5,74 дол.

Плата в бюджет за транзит природного газу через територію України 1999 року становила 0,29 дол. за 1000 кубометрів по 100 км газопроводу, 2004 року — вже 0,31 дол.

Плата за користування надрами для видобутку корисних копалин, у тому числі газу, з 0,67 грн. за 1000 кубометрів 1999 року зросла до 2 грн. 2004 року.

На перший погляд, підвищення начебто незначне, якісь кілька центів. Але, з огляду на обсяги видобутку і транспортування газу НАКом, неважко підрахувати, що в результаті це виливається компанії в десятки мільйонів доларів.

Як основна газовидобувна компанія України, «Нафтогаз» просто зобов’язаний не лише забезпечувати видобуток природного газу на досягнутому вже рівні — 17—18 млрд. кубометрів на рік, а й до 2007 року довести газовидобуток до 22—24 млрд. кубометрів. Виконання цього завдання потребує близько 900 млн. грн. щорічних капітальних вкладень у геологорозвідувальні роботи і близько 800 млн. грн. на експлуатаційне буріння. Цих грошей, як запевняють у НАКу, сьогодні просто немає.

На тлі політичних розбіжностей в Україні з приводу створення міжнародного газотранспортного консорціуму якось забули, що — з ним чи без нього — НАК має забезпечити виконання зобов’язань стосовно надійного й гарантованого транзиту природного газу в країни Європи. Газотранспортна система України (ГТС) — громіздке і дороге в обслуговуванні господарство, яке потребує не менше 300 млн. дол. на рік для фінансування виробничих програм, що забезпечують надійність роботи газотранспортної системи України. І хоча 2003 року НАК профінансував цю програму, «економія» минулих років усе ще зумовлює потребу в значних капіталовкладеннях у газотранспортну систему.

Все вищесказане і багато іншого спонукають «Нафтогаз України» входити до НКРЕ, Мінекономіки, віце-прем’єра і прем’єр-міністра з пропозиціями, підкріпленими, на думку НАКу, необхідними розрахунками, щодо перегляду рівнів діючих цін на природний газ для споживачів соціальної сфери.

«Нафтогаз України», звісно, не може, та й не має наміру відмовлятися від забезпечення газом цієї категорії споживачів. Тим більше що його на це уповноважила держава. Але, з іншого боку, як акціонерна компанія, мета діяльності якої — отримання прибутку (чи, як мінімум, беззбитковість), НАК усерйоз планує домогтися можливості працювати без вищеописаних збитків. Чи погодяться з його аргументами НКРЕ і зацікавлені міністерства, поки що не ясно. Але все до того йде.

Аби не викликати паніки й шоку в населення, а також з огляду на тенденції в ціноутворенні на природний газ для цієї категорії споживачів у Європі та Росії, «Нафтогаз України» запропонував уряду встановити єдину ціну на природний газ для споживачів соціальної сфери в сумі 252 грн. за 1000 кубометрів з урахуванням ПДВ, але без урахування витрат на транспортування та постачання газу.

У НАКу вважають, що це дозволить отримати 3,4 млрд. грн. додаткового доходу, з яких понад 1,5 млрд. грн. у вигляді прямих і непрямих податків надійде в держбюджет. Після сплати податків 0,9 млрд. грн. будуть спрямовані на проведення геологорозвідувальних робіт для забезпечення необхідного приросту запасів вуглеводневої сировини, а 1 млрд. грн. — на розвиток газотранспортної системи.

Зрозуміло, запропонована НАКом ціна природного газу для споживачів соціальної сфери в 252 грн. викликала б необхідність додаткових витрат держбюджету (0,7—0,9 млрд. грн.) на забезпечення пільг і субсидій населенню. Однак сплачені «Нафтогазом України» податки (1,5 млрд. грн.) повністю перекрили б витрати держбюджету на соціальні виплати. Тож держава в принципі нічого не втратила б, а бюджет навіть виграв би. Щоправда, черги по субсидії напевно зросли б. Але в НАКу запевняють, що зате було б із чого ці субсидії сплачувати — зокрема за рахунок додаткових бюджетних надходжень від зростання виробництва в галузі.

Хронологія цінової епопеї

Якщо ми донедавна нічого конкретного про грядуще підвищення цін на газ не чули, то це не означає, що цією проблемою ніхто не займався. Втім, можна згадати, що, як мінімум, років сім велися перманентні розмови про приведення цін на газ до економічно обгрунтованого рівня (свого часу говорили навіть про так званий рівень світових цін). А вже 11 липня 2003 року на спільній нараді представників Мінекономіки, Мінфіну, Мінпаливенерго, НКРЕ, Держжитлокомунгоспу та НАК «Нафтогаз України» йшлося про приведення цін на природний газ для споживачів соціальної сфери до рівня повного відшкодування виробничих витрат.

Пропозиції НАКу про перегляд рівнів діючих цін на природний газ були розглянуті 4 вересня 2003 року на нараді у віце-прем’єра України. За її результатами визнали за необхідне привести ціни на газ, який постачається населенню, бюджетним установам і підприємствам комунальної теплоенергетики, до рівня, який відшкодовуватиме обгрунтовані витрати, пов’язані з видобутком, закупівлею, транспортуванням і постачанням природного газу.

Цінове питання розглядалося і 25 вересня минулого року на засіданні урядового комітету з питань промислової політики, паливно-енергетичного комплексу, екології та надзвичайних ситуацій. Після чого було доручено спостережній раді НАКу розглянути питання цін на природний газ для соціальної сфери і дати відповідні пропозиції Кабміну.

На нараді у віце-прем’єра України 11 листопада 2003 року Мінекономіки було доручено підготувати розрахунки соціально-економічних наслідків підвищення цін на природний газ і пропозиції про їх поетапне введення.

У листопаді 2003 року НАК, надавши необхідні розрахунки, вкотре звернувся в Мінекономіки і НКРЕ з пропозиціями про проведення першого етапу підвищення цін на природний газ для населення, бюджетних організацій і підприємств комунальної теплоенергетики, виходячи з рівня ціни власне газу як товару (без урахування тарифів на його транспортування, постачання і ПДВ): для населення — 146 грн. за 1000 кубометрів; бюджетних установ — 197; підприємств комунальної теплоенергетики — 197 грн. за 1000 кубометрів.

Крім того, розпорядженням Кабінету міністрів України №762-р від 10 грудня 2003 р. затверджено програму зменшення податкового боргу на 2004 рік. Пунктом 4 цієї програми НКРЕ, Мінпаливенерго, Мінфіну й ін. доручено провести поетапне підвищення цін на природний газ для споживачів соціальної сфери до повного відшкодування його вартості протягом другого кварталу 2004 року — третього кварталу 2005 року.

Однак, із жалем констатують у НАКу, досі НКРЕ рішення не ухвалила.

Платіть — і ні в чому собі не відмовляйте!..

Промислові підприємства вже повинні платити за газ по-новому.

Як відомо, «Нафтогаз України» постачає газ не тільки населенню, бюджетникам і компобуту, а й значну його частину — промисловій групі споживачів, крім того, займається експортом. Ресурсів газу у НАКу для цього достатньо. Принаймні за останні два роки вже стали забувати про дефіцит на ринку газу і дізналися, що й тут може бути профіцит. Однак якщо 17—18 млрд. кубометрів газу власного видобутку НАК зобов’язаний постачати населенню, то туркменський і російський газ, який компанія одержує від «Газпрому» за транзитні послуги, вона саме й спрямовує на забезпечення потреб промислових споживачів та на експорт. Зрозуміло, на газі не написано, звідки він родом, але в НАКу запевняють, що на ці потреби використовується саме туркменський і російський газ. Що, втім, особливого значення не має.

Контрактна ціна туркменського газу для НАКу 2000 року становила 38 дол. за 1000 кубометрів за умови розрахунків за нього на 60% вартості товарними поставками, 40% — валютою.

2003—2004 років Туркменістан підвищив ціну до 44 дол. за 1000 кубометрів, умови розрахунку: 50% — товарами і послугами, 50% — валютою. Тобто умови закупівлі туркменського газу значно пожорсткішали.

При цьому ціну реалізації природного газу для споживачів промислової групи «Нафтогаз України» не змінював із вересня 2000 року. Хоча в період 1995—1998 рр., коли на ринку було чимало оптових імпортерів газу, для цих споживачів ціна газу була встановлена на рівні 80 дол. за 1000 кубометрів.

З урахуванням вищесказаного, ще 31 січня 2003 року НАК надав НКРЕ розрахунки і свої пропозиції щодо затвердження нової ціни на газ для промислових споживачів. Але після того, як у вересні 2003 року, під час узгодження «газового контракту» на 2004 рік, Туркменістан трохи змінив свої позиції стосовно проведення розрахунків за поставлений природний газ, «Нафтогаз України» відкликав раніше надані НКРЕ і Мінекономіки матеріали, підготовлені на старій економічній базі, і подав нові розрахунки та пропозиції.

Пропозиція НАКу про підвищення цін на газ для промислових споживачів проходила двічі: 20 і 27 листопада 2003 року на відкритих слуханнях у НКРЕ.

Ця ж сама тема 11 листопада 2003 року розглядалася на нараді у віце-прем’єра В.Гайдука, де й було дано відповідні доручення Мінпромполітики, Мінекономіки, Мінпаливенерго, Мінфіну і НКРЕ зробити прогнозні розрахунки економічних наслідків підвищення цін на газ.

Однак, як уже було сказано на початку, спільна колегія цих міністерств і НКРЕ вирішила поки що утриматися від підвищення цін на газ до висновків спеціально створеної робочої комісії.

«Нафтогаз України», у свою чергу, вважає обгрунтованим встановлення для промислових споживачів та інших суб’єктів господарської діяльності граничного рівня ціни реалізації природного газу 2004 року, закупленого НАКом відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, на позначці 345,14 грн. за 1000 кубометрів без урахування тарифів на його транспортування й ПДВ.

Що день прийдешній нам готує

Отже, формально НКРЕ поки що не затвердила граничних цін реалізації газу ні населенню, ні промисловим споживачам. І якщо НАК наразі утримується від підвищення цін для споживачів соціальної сфери, то промисловість уже муситиме платити по-новому. Оскільки рівень ціни на природний газ, який реалізується промисловим споживачам, надає можливість НАКу виконати свої зобов’язання за міжнародними контрактами, укладеними на виконання міжнародних угод України з Туркменістаном, а також виходячи з того, що на 1 грудня 2003 р. НКРЕ не встановила граничного рівня ціни на природний газ відповідно до постанови Кабміну України №1729 від 27 грудня 2001 р., «Нафтогаз України» вирішив скористатися своїм законним правом, передбаченим статтею 23 Закону України «Про підприємства в Україні», і затвердив наказом голови правління НАКу Ю.Бойка з 1 січня 2004 року ціну на природний газ туркменського походження на рівні 284,55 грн. за 1000 кубометрів (із нульовою ставкою ПДВ), підвищивши її, порівняно з тією, що діяла у грудні 2003 року, на 3%.

Можна, напевно, посперечатися з НАКом, але його юристи стверджують, що компанія діє на законних підставах. І ось чому. Відповідно до ст.1 статуту НАК «Нафтогаз України», затвердженого Кабміном 25 травня 1998 р. (постанова про створення НАКу), ст.1 Закону України «Про господарюючі товариства», ст. 1 і 2 Закону «Про підприємства в Україні», НАК «Нафтогаз України» є підприємством, яке діє в організаційно-правовій формі державного ВАТ.

Далі, у 2-й частині статті 190 Господарського кодексу України, який набув чинності з 1 січня ц.р., записано, що підприємство має право самостійно або на договірній основі встановлювати ціни й тарифи на свої товари, роботи та послуги. Відповідно до цієї статті, стверджують у НАКу, ціни й тарифи, що встановлюються підприємством самостійно, є вільними.

У частині 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни (тарифи) встановлюються на всі види товарів, робіт і послуг, за винятком регульованих державою.

Оскільки на 18 грудня 2003 р. (у розпал кампанії з укладання договорів на постачання газу 2004 року) НКРЕ, за узгодженням із Мінекономіки, не вдалася до держрегулювання, тобто не встановила цін на НАКівський газ для промисловості, «Нафтогаз України» вирішив, що має право зробити це самостійно.

А тим часом на найближче майбутнє НАК просить НКРЕ узгодити поетапне підвищення цін на природний газ для промислових підприємств та інших суб’єктів господарської діяльності у 2004 році: з 1 січня 2004 року (підвищення на 3%) — 284,55 грн. за 1000 кубометрів (нульова ставка ПДВ);

з 1 лютого 2004 року (на 3%) — 293, 10 грн. за 1000 кубометрів;

з 1 березня 2004 року (на 5%) — 307,80 грн. за 1000 кубометрів;

з 1 квітня 2004 року (на 4%) — 320, 10 грн. за 1000 кубометрів;

з 1 травня 2004 рку (на 3%) — 328, 40 грн. за 1000 кубометрів.

Запропоновані зміни цін на природний газ на внутрішньому ринку, вважають у НАКу, стимулюватимуть споживачів ощадливо його використовувати, що дозволить Україні наблизитися до європейських стандартів витрати газу. Поетапне підвищення ціни на газ дозволить, на думку НАКу, промисловим підприємствам як слід підготуватися до збільшення газової складової в собівартості продукції, тим самим нівелюючи можливий негативний ефект для вітчизняної економіки. Повернення ж до колишніх схем реалізації блакитного палива (бартер, численні ухиляння від сплати податків) може знову ввергнути газову галузь України у безодню хаосу, з якої тільки-но зараз вдалося вибратися із величезними труднощами.