Хроніка пікіруючої «Укрнафти»

Судячи з останніх подій навколо ВАТ «Укрнафта», може склас­тися враження, що компанія рухається до банкрутства. Так, 25 лютого було оголошено про припинення реалізації світлих нафтопродуктів на всіх 563 АЗС компанії. Причина — закупівлю нафтопродуктів на 50% державна компанія має проводити відповідно до недосконалого тендерного законодавства. Кількома днями раніше «Укрнафта» опублікувала фінансові результати за 2007 рік. На тлі незначного зростання валового доходу чистий прибуток компанії скоротився майже вдвічі, на 49%. Про таку перспективу в компанії теж попереджали — виходячи із щорічного зростання рентних платежів і зниження закупівельної ціни на газ, що ставить вітчизняний нафто- і газовидобуток за межу рентабельності.

Що ж відбувається?

Причина, з якої без бензину залишилася найбільша мережа автозаправних станцій України, може викликати сумну усмішку. Таке собі замкнуте коло. Річ у тім, що, оскільки «Укрнафта» не має власних нафтопереробних виробничих потужностей, переробляти нафту на давальницьких умовах нині забороняє законодавство, а, як-то кажуть, на комісію палива ніхто не дає, тож бензин компанії доводиться закуповувати. Проте, враховуючи, що «Укрнафта» — наполовину державне підприємство, воно підпадає під дію законодавства про держзакупівлі. І має купувати бензин на відкритих тендерах, із кількістю учасників не менше трьох, пройшовши перед цим «зубодробильні» й недешеві тендерні процедури. Крім того, законодавство передбачає держзакупівлі лише за фіксованими цінами. А ціна на бензин на ринку змінюється ледь не щодня. Не найкраща схема для сучасних динамічних і гнучких ринкових умов...

Наприклад, на оголошений «Укрнафтою» тендер не з’явився жоден учасник. Наступний тендер оголошено на 4 березня. Ще в лютому компанія звернулася в Міжвідомчу комісію з питань держзакупівель по дозвіл на проведення тендера з одним учасником. Але поки держава йшла назустріч своїй компанії («Укрнафта» отримала цей дозвіл від Міжвідомчої комісії лише 26 лютого), потенційний постачальник нафтопродуктів для мережі АЗС «Укрнафти» тепер уже відмовляється продавати паливо за цінами, узгодженими ще до 8 лютого, оскільки за час, що минув, вони значно зросли. Придбати нафтопродукти на нових умовах «Укрнафта» не може, бо Міжвідомча комісія дозволила їхнє придбання в одного постачальника лише за цінами, раніше узгодженими потенційними постачальником і покупцем.

А тим часом, на думку експертів, припинення продажів палива на 563 заправках компанії в Україні може викликати зростання цін на наф­топродукти в країні на 12—15%.

Як уже неодноразово писало «ДТ», весь останній рік «Укрнафта» отримує від держави й інші, не менш «приємні» сюрпризи. Наприклад, уже третій рік поспіль різні уряди намагаються поправити дохідну частину бюджету за рахунок підвищення рентної плати за нафту, котра за останні вісім років зросла більш як у 62 рази, сягнувши 1090 грн., а з урахуванням коригувального коефіцієнта — 1600 грн. за тонну нафти або газового конденсату, видобутого з глибин до 5000 м. Це не може не позначатися на фінансових показниках компанії.

І хоча 2007 року валовий дохід компанії трохи зріс — на 4,4%, до 13,6 млрд. грн., але чистий дохід від реалізації продукції скоротився порівняно з 2006 роком більш як на 41%, до 4,9 млрд. грн. Ще помітніше скоротився чистий прибуток компанії — до 1,24 млрд. грн. Це майже наполовину (на 49%) менше, аніж 2006 року, коли компанія заробила 2,4 млрд. грн.

Свою лепту в падіння фінансових показників «Укрнафти» вносить і державне регулювання ціни реалізації газу вітчизняного видобутку на економічно необгрунтованому рівні — торік ця цифра становила 318 грн. за тисячу кубометрів при собівартості видобутку 349,73 грн. (очікувана), а додавши ще 50 грн. рентної плати, отримаємо ціну майже 400 грн. Нагадаємо: цього року за рішенням НКРЕ її зменшено до 272,6 грн. за тисячу кубометрів...

Водночас до бюджетів усіх рівнів «Укрнафта» сплатила 2007 року понад 5,6 млрд. грн. Більшу частину цих платежів — 3,8 млрд. грн. — становили рентні платежі за видобуті вуглеводні. Це на 58% більше, аніж 2006 року. Однак виробничі плани з видобутку вуглеводнів на 2007 рік у компанії хоч трохи, але перевиконали. За деякими показниками — достроково, ще восени. Так, у середині жовтня «Укрнафта» відрапортувала про виконання плану з пошуково-розвідувального буріння — 32 тис. м. Усього ж за рік введено в експлуатацію 54 нові свердловини — 46 нафтових і вісім газових. Це на 14 свердловин більше, аніж планувалося. А загальний обсяг буріння становив 145,7 тис. м.

Компанія видобула 3,16 млн. тонн нафти і газового конденсату — це на 1,2% більше від запланованого. З українських родовищ «Укрнафта» видобула 3,2 млрд. кубометрів газу. Це також трохи більше від запланованого — на 0,1%. Компанія виробила більш як 196 тис. тонн зрідженого газу — це на 15% перевищує плановий показник. Виробництво легкої фракції становило 261 тис. тонн.

Загалом, похвалитися було б чим. Якби ніхто не заважав. Попри фінансові складнощі, «Укрнафта» здійснила значний обсяг капіталовкладень у модернізацію виробництва. Майже 20 млн. грн. витрачено на буріння нових свердловин. На­приклад, 9,5 млн. грн. вкладено в об’єкти будівництва Малосорочинського родовища. На Великобубнів­ському і Бугріватівському родовищах у Сумській області встановле­но нові групові замірні установки вартістю 6,5 млн. грн. На Ярошів­ському родовищі стала до ладу установка попереднього скидання пластової води вартістю 2,5 млн. грн., котра дасть змогу поліпшити умови і якість видобутку вуглеводнів. З цією ж метою на Чижівському і Битьківському родовищах побудовано блокові кущові насосні станції, що обійшлися в 10 млн. грн. Ав­томатизовані системи управління технологічними процесами встанов­лено на Анастасівській газліфтній компресорній станції Качанівського газопереробного заводу і на Гнідин­цівському ГПЗ. Реконструйовано компресорні станції на Микуличинському і Глинсько-Розбишівському родовищах. Вартість цих проектів становила 36,5 млн. грн. Також проведено великі роботи з оновлення резервуарних парків для зберігання нафти, конденсату та продукції газопереробки.

Цього року запланована реалізація двох найперспективніших інвестиційних проектів «Укрнафти». Це будівництво нового Гамаліївсь­кого ГПЗ вартістю близько мільяр­да гривень, а також реконструкція Пасічнянського газопереробного виробництва вартістю близько 100 млн. грн.

Безсумнівно, одним із головних сегментів компанії є розширення власної мережі автозаправних станцій у всіх регіонах держави. Сьогодні їх 563, як ми вже згадували, це найбільша мережа АЗС у країні. Таким чином, на частку «Укрнафти» припадає 16% роздрібних продажів палива в Україні. Для порівняння: у найближчого конкурента — лише 290 заправок. Автозаправні станції «Укрнафти» традиційно продають нафтопродукти дешевше, аніж конкуренти, і здобули у покупців заслужену популярність.

Наявність такої кількості бензоколонок українського видобувача нафти — одна з гарантій паливної незалежності та безпеки нашої країни. На жаль, як ми вже згадували вище, держава створює для їхньої роботи складні умови.

На автозаправних станціях «Укрнафти» працюють близько
7 тисяч осіб, чиє майбутнє сьогодні виявилося невизначеним. Усього ж в «Укрнафті» нині працюють близько 32 тис. осіб. Майже третина з них — це жителі західних регіонів країни, досить-таки депресивних із погляду наявності значних промислових потужностей. Середня зарплата працівників «Укрнафти» залишається однією з найвищих у країні. Сьогодні вона перевищує 2000 грн. При цьому щороку вона збільшується в середньому на 300 грн., випереджаючи рівень зростання інфляції. З розширенням виробництва зростає і кількість працівників «Укрнафти». Таким чином, компанія залишається одним із найбільших і ефективних роботодавців України, забезпечуючи соціальну стабільність майже в усіх регіонах країни. До речі, розширення мережі АЗС якраз і було в останні роки одним із каталізаторів подібного зростання.

Однак 2007-й запам’ятався як рік, в якому з’явилася одна із найсерйозніших загроз для багатьох видобувних виробництв «Укрнафти». Річ у тім, що більшість родовищ західного регіону країни належать до категорії виснажених або таких, що мають важковидобувані запаси вуглеводнів. Це понад 1200 свердловин, які при­носять на рік 700 тис. тонн нафти і 300 млн. кубометрів природного газу. Підвищення рентної плати за видобуток нафти робить видобуток на багатьох із них нерентабельним. За даними компанії, за дев’ять місяців 2007 року збитки «Укрнафти» від експлуатації нерентабельних родовищ становили майже 300 млн. грн., у тому числі по нафтогазовидобувному управлінню (НГВУ) «Борислав­нафтогаз» (Львівська обл.) —
64 млн. грн., НГВУ «Долина­нафтогаз» і «Надвірнанафтогаз» (обидва — Івано-Франківська обл.) — відповідно більш як
91 млн. і 144 млн. грн.

Уникнути збитків можна лише шляхом консервації родовищ з одночасним скороченням персоналу. Однак це загрожує екологічними проблемами, а також зростанням соціальної напруженості, особливо в західному регіоні. «Укрнафта» кілька разів попереджала державу про можливість подібного сценарію. Держава в результаті таких дій недоотримає рентної плати за нафту 1,155 млрд. грн., рентної плати за газ — 15 млн. грн., нарахувань на заробітну плату — понад 120 млн. грн., від рахувань із заробітної плати — близько 61 млн. грн. Загальні втрати бюджету, за даними компанії, можуть становити 1,351 млрд. грн. На початку минулого року правління «Укрнафти» навіть ставило перед спостережною радою компанії питання про припинення видобутку нафти на більш як 1200 свердловинах. Але поки компанія на такі крайні заходи не пішла. Більше того, продовжує інвестувати у важковидобувані родовища десятки мільйонів гривень. До крайніх заходів вдається держава. Вона, попри все, продовжує підвищувати рентну плату за нафту.

У недосвідченого спостерігача може скластися враження, що дер­жава взяла курс на знищення свого головного нафтового активу і хоча й меншою мірою, але також і газового. Це враження може зміцнитися, якщо проаналізувати ситуацію в газовій сфері, зі штучним створенням заборгованостей і близьким до банкрутства станом «Нафтогазу України». Для Росії такий сценарій украй вигідний: святе місце пусткою не стоїть, і російські компанії легко можуть зайняти частку ринку, котра звільниться в результаті виходу з нього «Укрнафти». Безсумнівно, для цього докладається чимало лобістських зусиль на найрізноманітніших рівнях.

Як показує ситуація із закупівлями бензину для державних АЗС, державна форма власності не забезпечує компанії достатньої ринкової гнучкості. Однак на повну приватизацію «Укрнафти» держава теж не йде. Це і зрозуміло: дер­жавна нафтова компанія — одна з останніх опор енергетичної незалежності. Та якщо це так, то дер­жаві потрібно докласти всіх зусиль, щоб ця компанія функціонувала прибутково й ефективно. А не використовувати її як бездонну «годівницю». І робити це потрібно вже сьогодні. Конкуренти не чекатимуть.