Хочу все задарма. Можете доплатити

У листопаді від уряду очікують дозволу на м'яке "віджимання" високовольтної лінії електропередачі в Угорщину і ТЕЦ у Калуші. І ще дечого з "дріб'язку". З технічних причин рішення Кабміну зависло, але ініціатори не впадають у відчай - усе ще попереду. Головне, аби були воля і бажання. Ну й "криша", звісно.

Реалізація цієї ідеї означатиме, що платникам податків і за сумісництвом споживачам електроенергії в Україні доведеться додатково заплатити близько 7 млрд грн. Чому? Кому? Навіщо?

Мінфін і Мінекономрозвитку й торгівлі одержали від Міненерговугільпрому документ з багатообіцяючою назвою - "Деякі питання реалізації пілотного проекту "Енергетичний міст Україна-Європейський Союз". Проект анонсовано як "важливий інструмент інтеграції Об'єднаної енергетичної системи України в європейську енергосистему ENTSO-E із залученням приватних партнерів на принципах державно-приватного партнерства".

Заявлена ідея - добудувати (колись) два блоки Хмельницької АЕС. Коштуватиме це, за розрахунками Міненерговугільпрому, кілька мільярдів євро. У проекті оптимістично названо суму 3,55 млрд євро, хоча ще недавно говорили про 5 млрд. Та навіть якщо вкладуться у вдвічі більшу суму, нам усе одно слід за такого варіанта розвитку подій очікувати паломництва атомників усього світу - по цінний досвід…

За великим рахунком, крім "Енергоатома", прибічників добудовування 3-го й 4-го енергоблоків ХАЕС небагато. Але заради шляхетної мети Україні пропонують трохи поділитися "мотлохом" - віддати в концесію приватному інвестору обидва заморожені блоки ХАЕС. (Шматки залитого дощами бетону, що частково вже підлягають демонтажу, не шкода. Хоча реалізувати ідею концесії енергоблоків українських АЕС складно законодавчо.) На добудовування блоків обіцяють і левову частку залучених завдяки можливому приватно-державному партнерству інвестицій - аж 97,5% від 3,69 млрд євро.

Натомість на поставки за кордон виділяється існуючий другий блок Хмельницької АЕС, під експорт електроенергії якого беруться кредити на добудування.

Це спричиняє чимало негативних наслідків, зокрема "випадання" джерела дешевої електроенергії збільшує оптову ціну на українському енергоринку. Західний регіон країни, що нині має надлишок електроенергії, може перетворитися на дефіцитний. Крім того, у цій ситуації незрозуміло, хто і з яких джерел погашатиме кредит ЄБРР за побудовану лінію електропередачі до Києва. Її призначено для передачі надлишкової електроенергії Західного регіону країни в Центральний.

Та й це ще не все. Ця схема обкатується вже не перший рік, і позиції сторін добре відомі. Наші сусіди не надто бажають приймати електроенергію від єдиного й дуже потужного блоку ХАЕС. Це найризикованіший варіант мережевого з'єднання країн. У разі проблем на ньому втрату потужності -
1 млн кВт - треба буде швидко компенсувати.

Тому вимоги державних енергомережевих компаній Польщі (PSE S.A.) і Угорщини (MAVIR) дуже однозначні: для великого експорту на кордоні кожної з цих країн має бути вставка постійного струму (ВПС), що доводить експорт до європараметрів. Про це вони говорять чітко й не перший рік.

Причому позиція поляків у питанні міждержавних перетоків електроенергії стала більш жорсткою. Тепер вони вимагають таких вставок не тільки від України, а й від Німеччини (тобто усередині ЄС). І не просто вимагають - дві такі ВПС зараз будуються. Нещодавно введена ЛЕП з Литвою (побудована за гроші Євросоюзу) теж має таку вставку.

Проблема в тому, що вставка - задоволення зовсім не дешеве, вона коштує 200–250 млн дол. Проте ВПС для поляків - єдиний варіант, який "відповідає польським національним інтересам", про що вони вкотре вже чітко заявили ще влітку 2016-го.

До слова, тоді ж представники енергомережевих компаній Польщі з легкою іронією зазначили, що терміни можливої реалізації енергомоста Україна-ЄС (після
2021 р.) точно збігаються з планами переходу на паралельну роботу з енергосистемою ЄС. Тож українському уряду слід визначитися, чого він, власне, хоче. Хоча поляки пообіцяли, що й після об'єднання енергосистем ВПС без роботи не залишиться. До того ж вставку на лінії від Хмельницької АЕС польські сусіди хочуть побудувати на своїй території.

Якщо експорт в обіцяних обсягах удасться організувати, то тепловим електростанціям довелося б додатково виробити близько 6–6,5 млрд кВт∙год. За нинішніми цінами це ще 7 млрд грн навантаження на споживачів України. Частину з них довелося б субсидіювати. Тож фраза ініціаторів проекту про відсутність витрат бюджету надто оптимістична.

З Угорщиною справа ще "веселіша". З одного боку, вони хочуть мати вставку постійного струму на 600 МВт (нагадаю, потужність одного енергоблоку Хмельницької АЕС - 1000 МВт). При цьому лінія 750 кВ, що йде в центр Угорської рівнини, їм узагалі не потрібна. Уже кілька років поспіль їхній мережевий оператор, компанія MAVIR, анонсує плани з переведення ЛЕП до міста Альбертирша на знижену напругу (з нижчою пропускною здатністю).

Однак поки що для реалізації цих задумів не вистачає грошей, про що вони з прикрістю й повідомляють. У 2019 р. угорці мають намір побудувати нову підстанцію 750 кВ біля нашого кордону й далі передавати вже знижену напругу. Зовсім недавно вставку постійного струму угорці збиралися будувати разом із ДТЕК Ріната Ахметова…

Тож із гарантіями укладання довгострокових контрактів на поставку атомної енергії з України в ЄС усе невизначено. (Та ж Німеччина постарається, щоб жоден німецький банк не дав ані євроцента.) Це не означає, що варіанти добудовування ХАЕС треба відразу здавати в утиль. Та навіщо роздавати обіцянки швидкого добудовування, "щоб випередити Білоруську АЕС"? Не випередимо.

У проекті створення енергомоста Україна-ЄС є маленький, але, напевно, найцікавіший пункт: "Відновлення ЛЕП 750 кВт "ХАЕС Жешув", реконструкція п/с "Західно-Українська" і ЛЕП 750 кВт "Західно-Українська-Альбертирша". На все про все потрібно лише 8 млн євро. Сума зовсім смішна для такої операції.

Те, що розробники проекту створення енергомоста Україна-ЄС пропустили, що напруга вимірюється не в кіловатах, а в кіловольтах, - це дрібниця. Задум значно цікавіший: з двох згаданих вище ліній перша йде від Хмельницької атомної станції на польський Жешув. Попри те, що її відключили від мережі ще у 1993 р., технічно ЛЕП перебуває в цілком пристойному стані. Але, як уже сказано вище, без вставки постійного струму вона полякам мало цікава.

А от друга лінія - на Альбертиршу - цілком жива й здорова. По ній експортується левова частка електроенергії з України в Угорщину. І у разі передачі цієї ЛЕП у концесію логічно й закономірно поставити одне запитання: хто той щасливий концесіонер-керівник? Назвіть не просто прізвище чергового керуючого директора, а вигодоотримувача? Тим більше це цікаво дізнатися, зважаючи на те, що в проекті Міненерговугільпрому передбачається, що з переходом у концесію по цій ЛЕП можна буде відправляти електроенергію без аукціонів на право експорту, які проводяться нині "Укренерго".

Схоже, саме "Укренерго" про проект "такого щастя", як відбирання у нього задарма найприбутковішої лінії, дізналося постфактум. Це досить правдоподібно, оскільки в міністерській розсилці, що з'явилася в пресі, цього державного оператора енергомереж немає. Дійсно, навіщо людей хвилювати через дрібниці?..

І, нарешті, найкумедніший пункт - "заміна котлів Калуської ТЕЦ". От не треба над ним сміятися. Міністрові енергетики й колишньому меру цього чудового міста (Калуша) Ігорю Насалику доля зазначеної ТЕЦ небайдужа. Міська влада не раз хотіла взяти її під своє крило.

Навесні 2016-го в країні з'явився новий очільник Міненерговугільпрому, екс-мер Калуша, а вже в липні відбулося виведення Калуської ТЕЦ з-під управління державного "Укрінтеренерго", зі створенням окремої юридичної особи…

А в жовтні, саме за кілька днів до появи проекту "суперенергоконцесії", Ігор Степанович підписав статут держпідприємства "Калуська ТЕЦ-нова". От тепер би його в концесію років десь так на 49, і все буде гаразд. Ну не вічно ж екс-меру бути міністром і нардепом. Може, реально буде непогано - у Калуші мало не в один голос стверджують, що Насалик був гарним мером. Тож Калуській станції в будь-якому разі гірше не буде, тим більше з прямим експортним каналом. Саме її енергію (280 млн кВт∙год в 2015 р.) продати неважко. Тим більше станція вже може спалювати те ж польське вугілля.

Міністерство посприяє (хоча б добрим словом) і знайти необхідні 83 млн євро на нові котли. Хорошим людям не шкода.

Взагалі з усього "суперплану" саме Калуська ТЕЦ і "віджимання" ЛЕП у державної "Укренерго" - найшвидша й здійсненна частина.

Поки що ця справа пригальмувалася. У Міністерстві економічного розвитку й торгівлі стримано зазначили: "Поки що це законодавчо неможливо. Потрібно змінювати закон, і не один". Але в МЕРТ говорили про блоки АЕС, а є ще ЛЕП і ТЕЦ…

Та й згідно із законодавством "підприємство з виробництва і (або) транспортування електроенергії можуть передаватися в концесію". Тож юристи МЕРТ поправлять, раптом що. Була б воля.

Стосовно "роздати своїм" воля, мабуть, є. Чи вистачить волі, щоб скоригувати цю "веселу схему" в інтересах держави?