Гроші люблять тишу… кабінетів

Поважаю людей, яких не стосується приказка: «З хама - у пани». З інтересом спостерігаю, як люди самі себе роблять. Це іноді викликає повагу. І жалкую про тих із них, хто не витримав випробування владою/грошима або іншими спокусами.

Питання не в тому, що у своїх (разом із сім’єю) звітах до податкової служби нинішній глава Мінпаливенерго Ю.Бойко декларував ВАЗ-2101. Мені не доводилося бачити його за кермом цього вже раритету.

Питання в тому, як і на чию користь міністр Ю.Бойко розпорядиться і держмайном «Нафтогазу України», і перспективами цієї компанії та й загалом нафтогазової галузі.

Ю.Бойко заслуговує на окремий рядок. У 1981 році він закінчив Московський хіміко-технологічний інститут ім. Д.Менделєєва.

Цікавий збіг: того самого року той самий вуз закінчив нинішній директор ДК «Укртрансгаз» Сергій Вінокуров, який згодом працював у РФ аж до 2003 року. Кажуть, коли українські служби безпеки довідалися, що відтепер керуватиме ДК «Укртрансгаз» (а це стратегічне підприємство) громадянин РФ, то - як кажуть у хіміків і серед тінейджерів - випали в осад. Але це їх, певне, мало врятувало. Як можна припустити, пану Вінокурову, напевно, уже «справили» українське громадянство. Навіть якщо це так, то нічого поганого в цьому нема: ми звикли, що з України «їдуть мізки», і в зв’язку з цим не проти, щоб до нас приїжджали «чужі мізки». Питання в тому, що в нас робитимуть ці «чужі мізки».

Хотілося б помилитися, але, мабуть, пан Вінокуров стане (продовжить) працювати зовсім не на Україну. Втім, він завжди може це припущення спростувати. Насамперед - своєю роботою в «Укртрансгазі».

Субординація

На засіданні Кабміну 31 березня прем’єр Микола Азаров доручив першому віце-прем’єру Андрію Клюєву серйозно зайнятися... підготовкою газових питань.

Це тільки на перший погляд може здатися, що відтепер увесь паливно-енергетичний комплекс - виключно парафія Андрія Клюєва, а міністра палива та енергетики Юрія Бойка дещо відсунуто від нафтогазових справ. Насправді ж саме від нього Кабмін чекає «комплексного вирішення газових питань», про що йшлося ще в Москві на переговорах із керівництвом Росії та «Газпрому».

Сатисфакція

Як уже повідомляло «ДТ», перший віце-прем’єр Андрій Клюєв більш предметно піклується про енергетику, точніше, про електроенергетику і «Енергоатом» (див. схему). Тому цілком можна пояснити, що призначення і голови НКРЕ Сергія Тітенка, і керівника НАК «Енергетична компанія України» (НАК «ЕКУ») Петра Омеляновського (обидва вдруге обіймають свої посади) - це, швидше, заслуга А.Клюєва. Як і призначення першим заступником міністра палива та енергетики Сергія Чеха. От він, певне, і має займатися електробалансом країни й заодно справами НАК «ЕКУ». Якщо не сказати більше.

Обізнані люди кажуть, міністру Юрію Бойку не дуже подобається, що йому призначили заступників. У тому сенсі, що не всі вони - люди його колишньої або нинішньої команди.

Один із його перших заступників у міністерстві - Сергій Чех - логічно, якщо займеться електроенергетикою. Тут він профі. Але це сфера впливу першого віце-прем’єра А.Клюєва. Сатисфакція?

Чи погодився з цим Ю.Бойко? Чи?..

Головою правління НАК «Нафтогаз України» Кабмін призначив Євгена Бакуліна, обережного професіонала, який вже очолював «Нафтогаз» при Ю.Бойку. Отже, «чий він», можна не гадати.

Кажуть, що Є.Бакулін теж був мало не в шоку від призначень - не стільки своїх заступників, скільки керівників дочірніх компаній «Укртрансгаз» і «Укргазвидобування». Це вже точно не його протеже. А також від нескінченних візитів представників «Укргаз-Енерго». Чим закінчаться такі візити до кабінету голови «Нафтогазу» - дуже скоро довідаємося. І дуже сподіваємося на професійну, якщо не принциповість, то вибірковість пана Бакуліна.

Поки ж НАК та його дочірні компанії стрясають кадрові пертурбації. Попри обіцянку «зберегти професіоналів», новим керівником «Нафтогазу» прийняте рішення про значне скорочення штатів головної та дочірніх структур. За даними джерела «ДТ», новий штатний розклад, затверджений днями, передбачає скорочення співробітників центрального апарату. Точну кількість працівників компанії, які «впали в немилість», можна вирахувати, виходячи з розміру підвищення посадових окладів тим, хто залишився, що становило 40%. Утім, уже проведені кадрові перестановки в НАКу з погляду збереження фахової
команди експерти галузі охрестили «шок і трепет», що, на їхню думку, найближчим часом може піднести ряд неприємних сюрпризів пану Бакуліну.

Перед новим керівництвом поставили завдання зі стабілізації фінансової ситуації на внутрішньому ринку газу. Джерела в компанії стверджують, що тільки з травня минулого року заборгованість облгазів збільшилася з 300 млн. грн. до 3 млрд., підприємства теплокомуненерго за той самий період збільшили борг із 2,5 млрд. грн. до 9,5 млрд. Така ж погана ситуація і з промисловими споживачами, які відповідно до постанови Кабміну мають одержувати газ за 100-відсотковою передоплатою: їхній борг на початок квітня становив
близько 1 млрд. грн. порівняно з торішніми проблемними боргами в розмірі 250 млн. Крім того, у Кабміні вже підрахували, що при нових цінах на газ (до 330 дол. за тисячу кубометрів) дефіцит бюджету «Нафтогазу» може становити 60 млрд. грн. При цьому уряд уже відмовив НАКу в допомозі. Як із цим розбиратиметься «відформатована» команда «Нафтогазу» - побачимо найближчим часом.

Під безпосереднім контролем «Нафтогазу» та його наглядової ради кілька дочірніх компаній (ДК), основні з яких «Укртрансгаз» і «Укргазвидобування». Прямо скажу, що ці ДК - курочки, які несуть НАКу та Україні золоті яйця. Так що цілком можна пояснити інтерес до новопризначених керівників цих компаній.

Та є ще й акціонерні товариства, акції яких перебувають в управлінні НАК. Голів цих АТ Кабмін іще не призначив. Хоча в цих акціонерних товариствах «Нафтогазу» належить частина акцій. Щоправда, попри те, що в ВАТ «Укрнафта» 50% +1 акція належать «Нафтогазу України», а тільки 40% володіє група «Приват», саме остання, як кажуть, робить гру. Подивимося, яку, у подальшому. І скільки «Привату» це ще дозволять.

За бажання уряд України може дієво впливати і на ДАТ «Чорноморнафтогаз», і на ВАТ «Укртранснафта». Останнє кілька років також перебувало в сфері впливу групи «Приват». Але особливого толку від цього не було: обсяг транспортованої нафти різко скоротився. І хоча це не виключно «заслуга» приватівців і навіть не їхніх опонентів, але це великий мінус для України.

Реванш

У тлумачному словнику це поняття визначене, зокрема, як: плата за поразку (на війні, у грі); політична боротьба чи спортивна гра, розпочата з метою взяти верх над колишнім переможцем.

Для нинішньої влади України це актуально. І було б не так сумно, якби вона не переносила свої проблеми на країну.

Хотілося б, щоб і нинішній міністр палива та енергетики Юрій Бойко цього не робив. Досить того, що двох керівників основних дочірніх підприємств НАКу - «Укртрансгазу» і «Укргазвидобування» призначили за його рекомендацією. Втім, колега і колись права рука Юрія Бойка - Ігор Воронін поки що залишився не при справах. Кажуть, образився - його поки що залишили поза держсхемою «Укртрансгазу». Може, тому що знадобилося «Укргаз-Енерго»?.. А це підприємство пов’язане, як можна припускати, з обома вищезгаданими панами.

Можливо, краще та легше прямо сказати. Не сказали.

Тому кажуть Мінпаливенерго і НАК: Сергій Вінокуров (ДК «Укртрансгаз») і Юрій Борисов (ДК «Укргазвидобування») - дійте.

Подивимося, як у них це вийде. Все одно вплинути на щось не зможемо, тому спостерігаємо.

Реванш. Не стільки Дмитра Фірташа, співвласника «РосУкрЕнерго», скільки Юрія Бойка. Хоча саме Д.Фірташ за часів останнього (поки що) прем’єрства Юлії Тимошенко ледь не втратив і завод «Кримська сода», і два ГЗК - Іршанський і Вільногірський, і багато іншого рухомого та нерухомого майна.

Не те щоб нині Д.Фірташ був «у шоколаді». Проте не бідує та все набирається сил. І, схоже, старий партнер для нього в «Газпромі» старається. Не так, як раніше, але все ж таки. «РосУкрЕнерго» у колишній величі не відродити - ні Фірташу, ні його союзникам у «Газпромі». Особливо, якщо «Газпрому» це зовсім ні до чого: «Газпромекспорту» вистачає.

Немає сумнівів, що керівники ДК «Укртрансгаз» і ДК «Укргазвидобування», відповідно, Сергій Вінокуров і Юрій Борисов - класні менеджери і навіть багато чого збагнули в хімвиробництві, працюючи в компанії Д.Фірташа OstChemHolding Ltd. Але є сумніви в тому, що, прийшовши в основні виробництва «Нафтогазу України», вони мимохідь не звільнять звідти професійних інженерів, на совісті та плечах яких в останні роки й тримається нафтогазова галузь України. Хоча хвиля скорочень, про яку було сказано вище, у тому самому «Укргазвидобуванні» торкнулася здебільшого технічних фахівців і геологів далеко не пенсійного віку.

Втім, якщо пан Вінокуров, як злословлять, до призначення в «Укртрансгаз» був громадянином РФ, то й говорити немає про що. А пан Борисов, хоч і класний топ-менеджер, фінансист, але у видобувній галузі, вибачте, хлопчисько. Якщо доведеться, із буровиками йому ще треба пошукати спільної мови. А народ там «стріляний», гарним і навіть начебто правильним словам не вірить. «Нахімічити», звичайно, справа нехитра. А от не угробити виробництво - складніше буде. Тут не тільки менеджерська хватка знадобиться. Шкода тільки, якщо вся вона піде на благо виключно Д.Фірташа з товаришами. І не більше (не далі).

До речі, у процесі прийдешньої «нафтогазової хімії» нам, схоже, доведеться чути тільки гарні слова про досягнення в нафтогазовій галузі та дифірамби її керівникам. Практично як у першу каденцію в «Нафтогазі» Юрія Бойка - або добре, або нічого. Виходячи з трансформацій в інформаційних управліннях Мінпаливенерго і «Нафтогазу», галузь буде підпорядковуватися закону Омерти (в українському варіанті - круговій родинній поруці та цілковитому мовчанню про реальну ситуацію).
А політика інформування населення повністю формуватиметься в надрах адміністрації президента і Кабінету міністрів України.

Тож хто гідний реваншу? (Чому - навіть не запитую.) По всьому видно, що це буде зроблено в інтересах окремої групи людей або ж її лідерів, які вимагають реваншу. Напевно, я утопістка: невже і першим, і другим, і тим, кого навіть не запитують, не хочеться зробити хоча б щось в інтересах України, у наших спільних інтересах?! А острів, холодильник або телевізор (залежно від потреб і можливостей) ті, хто бажає, тоді й так зможуть купити.

Схему розподілу енерго та нафтогазового впливу в ПЕК України дивіться у друкованому варіанті «Дзеркала тижня».