Гібридні "атомні" війни

Війна, яку Росія веде проти України, не обмежується зоною АТО. Як не обмежує себе агресор і у виборі інструментів і методів ведення цієї війни, у тому числі й економічних.

За 80 років радянської влади українська економіка була глибоко інтегрована в планову модель народного інтернаціонального господарства колишнього СРСР. Цілі галузі формували за такою матрицею, з моделлю логістики, що суперечить здоровому глузду.

Атомна енергетика - характерний приклад. Корпус реактора виробляють у Колпіно, на Іжорському заводі (м. Санкт-Петербург), у Волгодонську (Ростовська область). Уран збагачується на Байкалі - в Ангарську. Цирконієвий прокат - в Удмуртії (Чепецький механічний завод). Із цих комплектуючих фабрикується ядерне паливо під Москвою та в Сибіру. І все це поставляється за всіма стратегічними напрямками: від Чукотки до Мурманська, а заодно в Україну, Болгарію, Чехію, Словаччину, Фінляндію тощо.

В Україні з атомного комплексу колишнього СРСР було лише два напрями: науково-проектні інститути та власне атомна генерація. На момент розпаду Союзу - 12 реакторів типу ВВЕР і три РБМК.

На території України зосереджено найбагатші родовища урану та цирконію, що, попри Чорнобильську катастрофу, визначило майбутній розвиток атомної енергетики. На відміну від газу, Україна от уже понад 20 років має можливості для локалізації критичних елементів ядерно-паливного циклу. Реактори можна було б виготовляти на "Турбоатомі" або Краматорському машинобудівному заводі; уран - свій, цирконій - свій (однойменне НВО тільки нещодавно остаточно наказало довго жити - знищували його планомірно з 1990-х, але технологію зберегли). Побудувати завод ядерного палива цілком можливо, були б бажання та політична воля.

Однак розвиток усіх цих напрямів у цілому та кожного окремо штучно гальмувалося задля різних поступок із боку РФ. Наприклад, заради газу по 50 дол. за тисячу кубометрів. Таким чином, Україна "присіла" відразу на дві російські голки - газову та атомну.

Енергоємність вітчизняного промислового виробництва майже не змінилася з 80-х років минулого століття. При цьому атомна галузь тривалі роки залишалася залежною від російського монополіста як постачальника базових реакторних технологій.

Сьогодні проблема диверсифікації та максимальної локалізації зрушила з мертвої точки. НАЕК "Енергоатом" згортає співробітництво з російськими контрагентами за дуже широким спектром напрямів - від виготовлення комплектуючих для автоматизованих систем керування технологічним процесом до будівництва в Україні власного Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.

Та як важко йде цей процес! Майже 15 років триває, штучно стримуючись, кваліфікація альтернативного російському постачальника ядерного палива - Westinghouse (США). Ми пережили складно сказати скільки інформаційних війн, інспірованих російським конкурентом американської компанії. Аналогічні інформаційні війни розпочиналися на всіх рівнях, щойно українські атомники виносили як предмет дискусії вибір альтернативних російським реакторних технологій.

Сьогодні Україну змусили вести визвольну гібридну війну - і в Донбасі, і в Криму, і в економіці країни загалом, і в атомній енергетиці, зокрема.

Останній удар - розгорнута в українських ЗМІ кампанія проти чеської ŠKODA JS a.s., яка справді належить російському ВАТ "Об'єднані машинобудівні заводи" (ОМЗ).

Акцентую увагу: аналогії з "Газпром-Німеччина" недоречні. ОМЗ - приватна, а не державна компанія. Причому така, що конкурує на зовнішніх, а іноді й на внутрішньому ринку з російською державною корпорацією "Росатом", яка, власне, і є атомним аналогом "Газпрому".

Так, у 2005 р. тендерна пропозиція консорціуму Škoda Alliance (до складу якого входили компанії ŠKODA JS a.s., UJV Rez, Škoda Praha, Westinghouse) успішно пройшла технічну частину тендера з будівництва під ключ енергоблоків АЕС "Белене" (Болгарія) із ВВЕР-1000/В-320. За основу було взято варіант із ВВЕР-1000 Škoda, включаючи комплекс модернізацій із підвищення безпеки, у т.ч. виконаних на основі досвіду експлуатації та модернізацій АЕС із реакторними установками ВВЕР, а також рекомендацій МАГАТЕ. Головним конкурентом ŠKODA JS a.s. на болгарському конкурсі був підрозділ російського концерну "Росатом" - "Атомбудекспорт". У результаті росіяни виграли конкурс, але зовсім не за рахунок переваги технологій - вони просто "задавили" конкурента кредитом, який пообіцяли болгарам на будівництво цієї АЕС.

ŠKODA JS a.s. як юридично, так і фактично є чеською компанією, яка працює відповідно до норм і вимог Євросоюзу. Таким чином, співробітництво між українським "Енергоатомом" і ŠKODA JS a.s. регламентовано європейським законодавством і захищено від прямого впливу російського власника - ОМЗ. Навіть в останні роки, коли в РФ стали активно закручувати гайки, існує чимало прикладів того, наскільки непрості відносини складаються між ОМЗ і "Росатомом".

Наприклад, у 2012 р. одна з дочірніх структур ВАТ "Іжорські заводи" (входять до складу ОМЗ) подала позов про визнання банкрутом ЗАТ "Атомбудекспорт" (структура "Росатома", яка будує атомні станції за кордоном). Причиною позову стало... небажання "Росатома" вчасно оплатити обладнання, поставлене ОМЗ. Чи це не приклад того, що навіть за умов жорсткої російської вертикалі влади механізми вільного ринку хоч іноді, але працюють?

"Росатом" упродовж кількох років шукає варіанти одержання контролю над ОМЗ, але холдинг залишається незалежним гравцем на ринку ядерних технологій.

У свою чергу, ŠKODA JS a.s. поставляє обладнання для європейських реакторів EPR (European Pressurised Water Reactor), які будуються у Фінляндії та Китаї. ŠKODA JS a.s - багаторічний партнер французької AREVA, прямого конкурента "Росатома" на світовому ринку послуг зі спорудження нових енергоблоків АЕС. У 2009 р. зі ŠKODA JS a.s. було укладено контракт на добудовування третього та четвертого енергоблоків словацької АЕС "Моховце". Цей контракт на сьогодні є найбільшим інвестиційним проектом компанії. Вочевидь, якби обладнання чеської компанії не відповідало європейським вимогам до безпеки АЕС, ніхто її й на гарматний постріл не підпустив би до будівництва реакторів на території ЄС.

Спроби нав'язати думку про те, що за посередництва ŠKODA Україні продають застарілі російські технології для добудовування третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС, також не відповідають реальному стану справ. Насправді співробітництво з чеською компанією дає можливість повністю замістити обладнання російських виробників, довести локалізацію виробництва комплектуючих в Україні до 70%. Будівельно-монтажні та пусконаладні роботи на третьому та четвертому блоках ХАЕС здійснюватимуться виключно силами українських підприємств. Подальший науково-технічний супровід експлуатації енергоблоків також відбуватиметься за сприяння чеської компанії. Ну й для тих, хто вважає, що ŠKODA JS a.s. підконтрольна Кремлю, нагадаю про можливості використання палива виробництва Westinghouse при добудовуванні енергоблоків ХАЕС-3 і ХАЕС-4. Москва ніколи не допустила б участі підконтрольної їй компанії в проекті, яка залишає не при справах російського виробника ядерного палива - компанію "ТВЕЛ".

Крім того, майже 40 років тому ŠKODA JS a.s. одержала ще в колишньому СРСР первинну ліцензію на інжиніринг, виготовлення та поставку основного обладнання для атомної енергетики Союзу. Відтоді чеська компанія виготовила
21 комплектний реактор типу ВВЕР-440 і три реактори типу ВВЕР-1000. Лише завдяки постійному вдосконаленню базових технологій, переданих Радянським Союзом, компанія змогла успішно розвивати свою діяльність у Східній Європі, поставляючи обладнання до Словаччини, Угорщини та України.

За минулі роки чеські фахівці внесли величезну кількість поліпшень і доповнень в обладнання для реакторів типу ВВЕР. Не буде перебільшенням стверджувати, що реакторні технології, які сьогодні застосовуються ŠKODA, різняться від базових радянських так само, як
автомобіль Škoda, випущений у 1970-х, відрізняється від сучасних моделей чеського автопрому.

Показово, що 20 років тому ŠKODA вийшла на новий для себе ринок обладнання для реакторів типу PWR і BWR. Для двох блоків шведської АЕС "Форсмарк" (реактори BWR) було поставлено два комплекти модернізованих внутрішніх частин киплячого реактора. Обладнання містило в собі решітку та вигородку активної зони реактора для кожного блоку. Для двох аналогічних блоків з киплячими реакторами фінської АЕС "Олкілуото" у період 2004–2005 рр. було виготовлено два комплекти внутрішньокорпусних пристроїв реактора - сушителі пари. На фінську АЕС "Олкілуото" ŠKODA поставила опорне кільце для реактора типу EPR.

Позитивні відгуки за цим проектом сприяли укладанню контракту на виробництво внутрішніх частин реактора типу EPR для першого блоку споруджуваної АЕС "Тaйшань" (Китай). Усі ці контракти дають вичерпну оцінку надійності та безпеці чеського обладнання для АЕС із реакторами як радянського (російського), так і західного дизайну.

Та якщо повернутися до проблеми добудовування ХАЕС, то необхідно дати вичерпну відповідь на головне запитання: чому все-таки ВВЕР? Ініціатори інформскандалу обвинувачують мало не весь уряд у небажанні піти від російських технологій, тоді як є багато вдалих західних варіантів. Так, є інші технології - це реактори PWR, BWR, EPR, CANDU та інші. Однак добудовування ХАЕС найбільш реальне тільки з використанням дизайну радянських реакторів ВВЕР, оскільки великогабаритне обладнання для реакторів цього типу може бути доставлене залізничним транспортом (інші варіанти доставки на ХАЕС надзвичайно важкі).

Слід також ураховувати, що будівельна готовність третього та четвертого енергоблоків ХАЕС оцінюється відповідно в 75% (28% від повної кошторисної вартості) і 28% (10% від повної кошторисної вартості). Існуючі будівельні конструкції та споруди недобудованих енергоблоків було ретельно обстежено. Після оцінки їхнього технічного стану було зроблено висновки про можливості забезпечення їхньої надійної експлуатації з урахуванням проведення комплексу ремонтно-відновлювальних робіт. Відповідно до Закону України "Про розміщення, проектування та будівництво енергоблоків №3 і 4 Хмельницької АЕС" від 6 вересня 2012 р. на кожному з енергоблоків передбачене розміщення реакторної установки типу ВВЕР-1000/В-392.

Беручи до уваги неможливість подальшого співробітництва із РФ за даним проектом, єдиним альтернативним виробником відповідного обладнання залишається компанія ŠKODA JS a.s. Слід уточнити, що від чеської компанії передбачається поставка лише окремого обладнання реакторної установки, що, у свою чергу, становить близько 10% від загальної вартості добудовування двох енергоблоків ХАЕС.

Інша річ майданчики Южно-Української та Запорізької АЕС, куди можна доставити будь-який реактор будь-якого дизайну водним шляхом - Дніпром і Південним Бугом.

Випереджаючи запитання, то чому ми добудовуємо Хмельницьку, а не Южно-Українську чи Запорізьку АЕС, відповім: Західна Україна для нас стратегічний напрям, якщо ми хочемо в перспективі експортувати електроенергію до Європи, а не РФ.

Один із ключових для "Енергоатома" інвестпроектів - це приєднання одного з енергоблоків ХАЕС до європейської енергосистеми та початок експорту електроенергії в рамках проекту "Енергетичний міст Україна - Європейський Союз" по лінії ХАЕС-Жешув (Польща). Якщо ж Україна зволікатиме з добудуванням Хмельницької станції, на європейському ринку електроенергії нас може випередити Білоруська АЕС, будівництво якої зараз веде той самий "Росатом".