Газовий бумеранг, або Заява про злочин

У 2010-2011 рр. російський "Газпром" та український мільярдер Дмитро Фірташ добряче нагріли руки, відсудивши у стовідсотково державної НАК "Нафтогаз України" 12,1 млрд кубометрів газу на користь своєї швейцарської спільної компанії RosUkrEnergo. За свідченнями фахівців, таке рішення арбітражу стало можливим завдяки конформістській позиції "Нафтогазу". Що й недивно - за правління Януковича мало хто ризикував ставати на шляху RosUkrEnergo. Ворожі до тієї групи чиновники, як екс-менеджер "Нафтогазу" Ігор Діденко, просто змінювали "мерседеси" на "автозаки"…

Однак час невблаганний, і, схоже, в історії "газовиків" відкрито нову сторінку: за інформацією DT.UA, 21 липня І.Діденко (нині - заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України) звернувся із заявою про злочин до генерального прокурора Віталія Яреми. У заяві Діденко просить перевірити, чи часом не були у змові екс-керівники НАКу та RUE, і покарати винних. Зрозуміло, що не на себе Ігор Миколайович писав заяву про злочин.

Паралельно, але трохи раніше акціонери RosUkrEnergo в "швидкому темпі" взялися за ліквідацію цієї компанії у Швейцарії.

Що можуть означати дії українського чиновника від газу? Це спроба повернути державі втрачені мільярди кубометрів газу? Банальне бажання влади спіймати одну з фінансово-промислових груп на гачок? Чи одна з атак Коломойського - екс-бізнес-партнера Діденка - в рамках безглуздої і бридкої війни, що її розв'язали на очах країни два клани?

Швейцарський газотрейдер з російським корінням - RosUkrEnergo AG (RUE) у 2006–2008 рр. був єдиним монопольним постачальником газу в Україну і не тільки. Про роль RUE у газовій історії України і Європи DT.UA написало ледь не енциклопедію. Але історія RUE, вочевидь, ще далеко не вичерпана…

На початку 2009 р. уряд України під головуванням Юлії Тимошенко викупив у "Газпрому" право вимоги до RosUkrEnergo на 1,7 млрд дол. і в рахунок цієї суми взяв
11 млрд кубометрів газу, закачаного RUE до українських підземних сховищ газу.

Представники швейцарського газотрейдера (RosUkrEnergo) були категорично проти таких дій українського уряду та заявляли, що цей газ призначений для європейських покупців.

Шукати правди "Нафтогаз України" та RosUkrEnergo вирішили в Стокгольмському арбітражі, подавши туди численні позови.

Важко прогнозувати, яким міг би бути фінал справи, особливо за умови оприлюднення п'ятого і шостого подань "Нафтогазу України". Сьогодні НАКу ніщо не заважає це зробити…

Тим часом до влади в Україні прийшов Янукович, а кабінет міністра енергетики зайняв Юрій Бойко, поєднаний тісними партнерськими стосунками з акціонером RosUkrEnergo Дмитром Фірташем та, власне, і з самим RUE, оскільки входив у її координаційну раду. Чи могло це вплинути на позицію юристів "Нафтогазу України" в Стокгольмському арбітражі та на кінцевий вердикт? Очевидно, що могло.

Так чи інакше, а суд у Стокгольмі в 2010 р. "НафтогазУкраїни" з тріском програв. Служителі Феміди зобов'язали НАК не лише повернути компанії RosUkrEnergo 11 млрд кубометрів газу, а ще й "докласти зверху" 1,1 млрд кубометрів як компенсацію…

Після визнання цього рішення в українських судах почалося переслідування деяких чиновників, яких обвинуватили в розтраті та незаконному розмитненні газу RosUkrEnergo. Серед таких людей був і перший заступник голови НАК "Нафтогаз України" Ігор Діденко, який отримав три роки умовно та не виявляв особливої активності аж до призначення на посаду заступника міністра енергетики і вугільної промисловості України. Вже після Майдану.

Сміється той,
хто сміється останнім

Наприкінці липня 2014 р. Ігор Діденко звернувся до генерального прокурора Віталія Яреми із заявою про злочин. У цьому документі стверджується, що енергетичні чиновники епохи Януковича-Бойка, ймовірно, вступили в змову із керівництвом RosUkrEnergo, що й призвело до програшу "Нафтогазу" в Стокгольмі.

На думку Діденка, спочатку "Нафтогаз" стверджував у арбітражному суді, що отримав у власність 11 млрд кубометрів газу абсолютно законно. Проте, після зміни керівництва Міненерговугільпрому та "Нафтогазу України" позиція державного нафтогазового холдингу кардинально змінилася: НАК визнав (?!), що спірні 11 млрд кубометрів газу завжди належали RosUkrEnergo, а "Нафтогаз"… привласнив їх без достатніх правових підстав. Більш того, "Нафтогаз" погодився, що має виплатити RUE штрафні санкції.

"Після зміни влади в Україні (коли президентом став Янукович. - Р.І.), приблизно у квітні-травні 2010 р., "Нафтогаз України" змінив свою позицію в арбітражній справі, чим фактично визнав вимоги RosUkrEnergo, відмовившись від своєї попередньої позиції… Доручення про перегляд позиції "Нафтогазу України" в арбітражному суді при Торговій палаті Стокгольму, зміна позиції української сторони на вочевидь невигідну були викликані (спровоковані) не юридичними, а суто політичними міркуваннями: можливою змовою між колишнім керівництвом "Нафтогазу України" та RosUkrEnergo", - йдеться у заяві на ім'я генерального прокурора В.Яреми.

У цьому документі І.Діденко також вказує на те, що українські суди надзвичайно швидко визнали рішення Стокгольмського арбітражу та зобов'язали "Нафтогаз України" виконати його. Так, на проходження справи через Шевченківський райсуд столиці та Апеляційний суд Києва знадобилося менш як три місяці.

А вже наступного, 2011-го, року НАК "Нафтогазу України" розрахувалася з RosUkrEnergo. Незважаючи на те, що на той час діяв мораторій на стягнення боргів з підприємств паливно-енергетичного комплексу для недопущення їх банкрутства.

"Вважаю, що збитки "Нафтогазу" становлять від приблизно 1,4 млрд дол. до приблизно 2 млрд дол… Прошу розпочати досудове розслідування з наявності у діях колишніх посадових осіб компанії НАК "Нафтогаз України" ознак вчинення злочинів, передбачених ст. 191, 364, 367 Кримінального кодексу України", - резюмував І.Діденко.

Якими будуть наслідки такого звернення до генерального прокурора України? Яка кінцева мета такого звернення?

З високою ймовірністю можна стверджувати, що заява Діденка не є "самодіяльністю" чи особистою помстою.

Очевидно, йдеться або про спробу глобальних політичних гравців поповнити держбюджет України за рахунок минулих "гріхів" групи Фірташа, або про бажання "підвісити" одну з найбільших ФПГ країни на гачок.

На користь останнього варіанта говорить те, що жодною публічною активністю звернення Діденка до Генпрокуратури не супроводжується. Більш того, за нашими даними, процедуру розгляду цієї заяви з якихось причин "поставлено на паузу".

Операція "Ліквідація"

На відміну від підлеглих генпрокурора Яреми, акціонери RosUkrEnergo не гають часу: 7 липня "Газпром" і підконтрольна Фірташу Centragas Holding AG (Австрія) прийняли рішення про ліквідацію свого швейцарського "дітища".

Навіть якщо Генпрокуратура дослухається до аргументів Діденка, то поки діло дійде до вироків для екс-чиновників і до фінансових претензій до RosUkrEnergo, самої компанії вже може й не бути. Немає компанії - немає проблеми для Фірташа та "Газпрому".

Отже, якщо Генпрокуратура насправді готова дати хід заяві Ігоря Діденка, то передусім підлеглі Яреми мають звернутися до уповноважених органів Швейцарії (в тому ж таки кантоні Цуг) з проханням-вимогою призупинити процес ліквідації RosUkrEnergo AG на час досудового слідства в Україні.

Хочеться вірити, що українські високопосадовці це добре усвідомлюють. Звісно, якщо справді йдеться про інтереси держави, а не про банальне бажання виторгувати голоси депутатів, орієнтованих на Дмитра Фірташа.