Газова атака

Перша в історії зафіксована газова атака на території Європи відбулася 22 квітня 1915 р. На фронті завдовжки 6 км протягом п'яти хвилин із 6 тис. балонів було випущено 120 т хлору. Глибина проникнення газу становила 5–8 км, втрати атакованих - 15 тис. чоловік.

Через 101 рік і 5 днів, 27 квітня, заяву прем'єра України Володимира Гройсмана про нову ціну на газ для українців у 6879 грн за тисячу кубометрів за ефектом можна було порівняти зі згаданою газовою атакою часів Першої світової. У нашому випадку "газовій атаці" піддали понад 40 млн чоловік (поки що без явних людських втрат), які так чи інакше одержують газ - безпосередньо вдома по трубопроводах або в газових балонах, через централізоване теплопостачання, в автомобілі на газі.

Як переживуть цю атаку українці? Яких зазнають втрат? Яку ціну заплатять у результаті? І, головне, чи була в уряду потреба в такому вибуховому піднятті ціни газу та, як наслідок, тарифів на теплову енергію практично вдвічі? І що ми одержимо в сухому залишку?

Єдина ціна на газ - не означає для всіх однакова

1 жовтня 2015 р. непомітно для багатьох громадян України набули чинності основні положення Закону "Про ринок природного газу". Згідно з цим документом держава формально перестала регулювати ціну на газ. Тепер ціна має визначатися попитом та пропозицією. Ні уряд, ні інший держорган віднині не мають права впливати на неї. Загалом це ринковий принцип, що лежить в основі європейської практики. Але як це працюватиме в нашій олігархічній економіці, в умовах недобросовісної конкуренції та "непідкупності" судів?..

Утім, для населення в законі зробили виняток - вартість газу для нього визначатимуть спеціальні вповноважені компанії, діяльність яких регулюється постановою КМУ №758 від того ж 1 жовтня 2015 р.

Фактично названа постанова стосується двох держкомпаній - НАК "Нафтогаз України" і ПАТ "Укргазвидобування", корпоративними правами якого управляє "Нафтогаз". "Укргазвидобування" зобов'язали продавати видобутий газ "Нафтогазу", який зобов'язаний купувати його в ПАТ.

"Нафтогаз" зобов'язаний формувати ресурс природного газу для побутових споживачів (населення й бюджетних організацій), а також для релігійних організацій і підприємств теплокомуненерго (ТКЕ), які поставляють тепло і гарячу воду зазначеним споживачам. Якщо ж газу вітчизняного видобутку не вистачить для задоволення потреб цих категорій споживачів, то "Нафтогазу" дозволяється закуповувати імпортний. (Даруйте, але без цих подробиць важко буде зрозуміти, де "розводять кроликів".)

Потім цей ресурс продається через обл- і міськгази за фіксованою ціною й при встановленій торговельній надбавці споживачам, а також підприємствам ТКЕ для виробництва теплової енергії та гарячої води, але тільки зазначеним споживачам.

Тут виникає друге запитання без відповіді: як відокремити житловий масив від приватного підприємства, якщо вони "сидять" на одній газовій трубі або одній теплотрасі? Тут зберігаються ті ж можливості для, скажемо м'яко, маніпуляцій, а просто - продажу бізнесу дешевого газу й тепла "для населення" за ціною "для бізнесу".

Тепер про ціну. Постанова визначає і її - "Нафтогаз" зобов'язаний купувати й продавати газ за регульованою оптовою ціною, "розрахованою з урахуванням формули", визначеної пунктом 12. Остання фраза вносить невизначеність: ціна має бути розрахована "за формулою" чи "з урахуванням формули"? Для того, щоб виконавці не мучилися в пошуках відповіді на це запитання, уряд у п. 13 саме визначає розмір граничної, але не оптової, а роздрібної ціни - 6879 грн за тисячу кубометрів на період з 1 травня 2016 р. до 31 березня 2017-го.

Насправді в п. 12 постанови КМУ №758 є дві формули - для роздрібної та для оптової цін. Виходить, що виконавець самостійно має розрахувати розмір оптової ціни, але так, щоб не вийти за межі роздрібної, встановленої урядом? Якщо так, то такий алгоритм суперечить здоровому глузду: віз поставили поперед коня - спочатку розраховують оптову ціну, а виходячи з неї - роздрібну.

Ціну 6879 грн, яка включає ПДВ, витрати на транспортування, розподіл газу й інші надбавки, В.Гройсман озвучив як остаточну, безповоротну і єдину для всіх споживачів. Тут, звичайно, радники прем'єра недопрацювали (просто дали маху).

Озвучена Гройсманом ціна 6879 грн не буде єдиною для всіх! Вона - тільки для населення та бюджетників. У постанові КМУ названо й інші ціни на газ: 3913 грн - для релігійних організацій, 4942 грн - для ТКЕ для виробництва тепла для населення та 2471 грн - для того ж тепла, але вже для релігійних організацій.

Не думаю, що це зробили через пієтет перед церквою або, тим більше, перед населенням. Усе залишилося по-старому - газовики й тепловики пробили в тексті постанови дірки, через які перетікатимуть грошика в їхні кишені. Можна буде й далі списувати дешеві газ і тепло на населення й церкву, а продавати його бізнесу, але дорожче. Очевидно, торг був не на жарт, бо всі пункти, що стосуються "інших" цін, провели як зміни до постанови №758 саме 27 квітня - у день оголошення "єдиної ціни".

Постанова і в інших частинах, скажемо м'яко, не вирізняється послідовністю й логікою. У п. 6, наприклад, сказано, що "Нафтогаз" купує газ за ціною 4849 грн, а за якою продає облгазам - невідомо. Очевидно, це встановить регулятор, закон про якого ще не прийняли. Ба більше, ціну цю треба тлумачити як якусь середньозважену, за якою НАК купує як український газ, так і імпортний, і тут ми підійшли до найцікавішого запитання: звідки взялася ця "середньозважена ціна" і що вона дасть народу та "Нафтогазу"?

Газ - український, ціна - європейська!

За даними НАК "Нафтогаз України", у 2014 р. населення прямо спожило 15,1 млрд кубометрів газу, на централізоване опалення й гарячу воду для населення через ТКЕ витрачено 7,1 млрд, для бюджетних організацій - 1,8 млрд. Разом - 24 млрд кубометрів.

Повідомляється, що за 2015 р. населення спожило прямо й через ТКЕ 17,2 млрд кубометрів, а бюджетники - 1,4 млрд. Разом - 18,6 млрд кубометрів.

Можна сміливо стверджувати, що таке різке скорочення споживання газу - на 5,4 млрд кубометрів - результат не тільки захоплення частини українських територій, а й зростання ціни на газ і тепло. Люди почали реально заощаджувати й відмовлятися від газового опалення в будинках.

Скільки ж видобувається українського газу та за якою ціною він продається? За даними "Нафтогазу", у 2015 р. тільки його дочірня компанія "Укргазвидобування" видобула 14,5 млрд кубометрів, а наполовину державна "Укрнафта" - 1,5 млрд. Разом - 16 млрд кубометрів із потрібних 18,6 млрд. Правда, сюди включено обсяги газу, який треба віддати за договорами про спільну діяльність із приватними компаніями й газу на виробничо-технологічні потреби, але все одно закуповувати величезні обсяги дорогого імпортного газу явно не потрібно.

Знаєте, за якою ціною "Нафтогаз" купує продукт у своєї "дочки" - "Укргазвидобування"? Як і раніше, по 1590 грн (без ПДВ), оскільки постанови КМУ від 3 березня 2015 р. №502, яка й визначає таку ціну, ніхто не скасовував.

Таким чином, маючи порівняно недорогий власний газ (по 64 дол.), якого майже вистачає для забезпечення потреб населення, КМУ видає "Нафтогазу" карт-бланш на купівлю імпортного газу за ціною втричі вищою - 4849 грн! Що може купити "Нафтогаз" на ці гроші?! Особливо якщо їх немає ні в НАКу, ні в Кабміну.

Припустимо, що 2016-го населенню й бюджетникам знадобляться ті ж 18,6 млрд кубометрів природного газу, що і роком раніше. На їхню купівлю за ціною 4,849 грн за кубометр Кабмін "виділяє" "Нафтогазу" 90,2 млрд грн. Припустимо, "Нафтогаз" викупить не всі
16 млрд кубометрів українського газу, а лише 15 млрд, але за ціною 1,590 грн, і витратить на це 23,9 млрд грн. Для купівлі
3,6 млрд кубометрів, яких йому бракує для повного забезпечення потреб населення, в "Нафтогаза" залишиться 66,3 млрд грн, або 2,7 млрд дол. У результаті він може купувати газ хоч по… 736 дол. - учетверо дорожче, ніж він коштує нині в Європі! Навіщо НАКу такий дорогий газ? У Європі й Норвегії мабуть і ціни такої не знайти! Та й де він візьме такі суми?

Звичайно, жодних своїх грошей ні в "Нафтогазу", ні в КМУ немає - гроші ці вони розраховують набрати з наших із вами гаманців, вони ж і встановлюють нам, скільки візьмуть - по 6,879 грн за кожен кубометр газу!

Звідки ж ростуть ноги, стирчать вуха й визирають інші органі в такій грандіозній афері?

Що підставляти у "формулу газу"?

Уряд, мабуть, дуже пишається тим, що тепер ціна газу визначатиметься за "простою і чесною" формулою. Чиновники, які винаходили її, на відміну від даішників, які вміли тільки віднімати й ділити, для визначення ціни товару для народу добре засвоїли інші дві дії - додавання й множення.

Роздрібна ціна для населення, бюджетників і церков визначається як сума оптової ціни, тарифу на транспортування, тарифу на розподіл і торговельної надбавки. І все разом це множиться на "коефіцієнт, який враховує ПДВ". На перший погляд, усе просто чудово! Питання тільки в тому, яку величину поставити замість Ц_опт - тієї самої оптової ціни?

Для цього міністри та їхні заступники винайшли ще одну формулу. І тут починаються чудасії. Бо за основу визначення оптової ціни треба взяти ціну газу на німецькому хабі. Це зафіксовано в п. 12 постанови №758. Чому саме на німецькому? Є ж хаби й ближчі.

Далі у формулу оптової ціни додається транспортування з Німеччини в Словаччину, зі Словаччини в Україну, потім по Україні, і все це двічі перераховується - з євро в долари, а потім у гривні.

Перепрошую за, можливо, наївну думку, однак приведення ціни українського газу до європейської мало б сенс, якби Україна продавала газ у Європу й українські зарплати були хоч трохи європейськими. Якщо ж наш газ коштує набагато дешевше за європейський, і для забезпечення потреб населення й бюджетників його загалом-то достатньо, то який сенс купувати його в Німеччині та здійснювати всі ці складні розрахунки?

Пропозиції та припущення

Зрозуміло, підвищення ціни на газ із 3600 грн в опалювальний сезон до майже 6900 грн на весь рік, як і дія отруйних газів, може викликати "ядуху" серед жителів приватних будинків - крутих хатинок і простих хат. Для жителів міст, забезпечених централізованим опаленням, "ядуха" буде не менш сильною - для підприємств ТКЕ вартість газу зросте з 2994,3 до 5930,4 грн, причому в цій сумі ще немає витрат на транспортування й надбавок.

НКРЕКП посоромилася (або побоялася) оформити неминуче подорожчання теплової енергії у вигляді постанови, тому на своєму засіданні 5 травня ц.р. видала "Інформацію про прогнозні рівні тарифів на тепло й гарячу воду". З неї випливає, що, наприклад, у Києві вартість опалення зросте з 17 до 31 грн за квадратний метр. Але це ще по-божому, в переважній більшості міст опалення коштуватиме ще дорожче, а в Ніжині - взагалі 50 грн! Як вам рахунок за тепло в 30-метровій хрущовці в 1500 грн?

Який же, фігурально кажучи, протигаз пропонує народу уряд?

Виявляється, Кабмін Гройсмана ставить "амбіційне завдання - встановити 1 млн лічильників… газу"! А навіщо? Адже нині 95% газу "для населення" уже споживається через лічильники! А от із лічильниками тепла - проблема. Тільки третину багатоквартирних будинків в Україні обладнано лічильниками теплової енергії (про квартирні більшість українців і мріяти не можуть). Тим часом досвід столиці показав, що тариф на опалення за квадратний метр явно завищено - при встановленні будинкового лічильника тепла суми платежів знижуються на 30–40%! Ось де резерв для економії та точного обліку споживання.

Зрозуміло, що тепловикам такі лічильники абсолютно непотрібні - їхні доходи впадуть, зате на встановленні газових лічильників можна легко заробити. По-перше, вони незрівнянно дешевші за теплові, тому багато родин можуть установити їх своїм коштом. По-друге, їх легше "впарювати" довірливим обивателям.

Можна припустити, що хтось нагорі вирішив банально заробити на газових лічильниках, хоча навіть за нових цін на газ установлення лічильника у квартирі з однією газовою плитою не окупиться… ніколи. Правда, населенню так чи інакше доведеться заплатити за ці лічильники: їхню вартість, за визнанням першого заступника міністра економічного розвитку та торгівлі Юлії Ковалів, буде закладено в тариф.

Хотілося б закінчити на оптимістичній ноті. Так, статистика показує, що з 2000 р. сума нарахування за житлово-комунальні послуги в Україні (яка відображує величину тарифів) щороку підвищувалася на кілька мільярдів гривень, але… населення все одно справно оплачувало ці суми. Рівень платежів завжди залишався в межах 94–98%. Створюється враження, що уряд вирішив поставити експеримент над населенням - чи платитиме воно, якщо підвищувати тарифи нескінченно?