ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ: ЩЕ НЕ ВТРАЧЕНІ МОЖЛИВОСТІ

Комісія з енергозбереження УСПП створена наприкінці 2000 року. Завданням комісії є практична допомога підприємствам — членам УСПП у розробленні та реалізації проектів з енергозбереження. Протягом року комісія в основному консультувала вітчизняних підприємців щодо інвестиційних пропозицій у галузі енергозбереження та екології. Тому з урахуванням накопиченого досвіду та визначенням реальних потреб вітчизняної промисловості прагнемо завершити перший рік нашої діяльності проведенням широкого форуму — конференції з проблем енергозбереження. Проте спочатку коротко проаналізуємо нинішню ситуацію з енергозбереженням в Україні.

Законодавство

Переважна більшість чинних законодавчих актів непрямої дії. Проте організаційні та правові засади діяльності державних органів у галузі енергозбереження вже розроблено. Але за відсутності більш-менш вірогідних прогнозів розвитку економіки, будь-які комплексні програми мають бути багатоваріантними.

Головна проблема у відсутності економічного механізму енергозбереження, що суто економічними важелями зробив би впровадження енергозберігаючих заходів вигідними для споживачів і виробників енергоресурсів. Світовий і наш власний досвід підтверджують, що тільки адмінзаходами тут не обійтися. На сьогоднішній день пройшов усі узгодження і «маринується» у парламенті розроблений Держкоменергозбереженням механізм економічного стимулювання енергозбереження. Він передбачає оцінку ефективності роботи підприємств для надання їм податкових та інших пільг з огляду на обсяги питомих витрат енергоресурсів.

Державні інституції

В Україні створено Держкоменергозбереження, Державну інспекцію з енергозбереження, центральну групу енергоаудиту Держкоменергозбереження. Створені також (але найчастіше не мають відчутних результатів) відповідні підрозділи у складі центральних органів виконавчої влади, а також у регіонах. Зазначені підрозділи найчастіше розробляють програми та пишуть численні звіти про неіснуючі досягнення.

Певних результатів домоглося лише Мінпромполітики, влаштувавши з вересня 1999 року до травня 2000 року навчання з енергозбереження керівників понад 180 найбільших промислових підприємств. Але це, швидше, виняток, що підтверджує правило: діяльність підрозділів з енергозбереження у складі органів виконавчої влади переважно малоефективна. Пояснюється це й тим, що ухвалене майже 5 років тому положення про підрозділи з енергозбереження у складі органів виконавчої влади значною мірою вже застаріло, оскільки основні завдання, передбачені у ньому, реалізовано. До того ж відсутні належні методичні матеріали та нормативно-правові акти, що регламентували б діяльність таких підрозділів.

Останнім часом відійшла від адміністративних методів роботи Держінспекція з енергозбереження, знизився «корупційний» потенціал інспекції після переведення її співробітників у розряд держслужбовців.

В цілому позитивно можна оцінити й запровадження в Україні системи атестації спеціалізованих організацій, що займаються енергоаудитом, проте ще не розроблено дієвий механізм перевірки якості роботи таких організацій.

Бізнес та інвестиції

Бізнес у сфері енергозбереження лише починається. Найбільше тут працює фірм, що перепродують закордонні та іноді розробляють системи і прилади обліку. Ці фірми та деякі пов’язані із ними фахівці лобіюють думку, що енергозбереження — то лише облік. Звичайно, без сучасних засобів обліку енергозбереження дійсно не відбудеться. Проте такий підхід шкодить розв’язанню проблем енергозбереження, оскільки відвертає від інших, не менш важливих завдань.

Нині з’являються консалтингові та сервісні фірми у цій сфері:

Енергоаудиторські фірми (тільки центральною групою енергоаудиту Держкоменергозбереження зареєстровано понад 100 таких фірм, що мають відповідні свідоцтва).

Енергосервісні компанії (ESCO). Цей вид бізнесу передбачає залучення інвестицій під розроблені ESCO енергозберігаючі проекти. Відшкодування інвестицій та оплата їх послуг здійснюються за рахунок частини коштів, що заощаджені під час реалізації енергозберігаючого проекту.

Досвід розвинених країн у запровадженні енергоменеджменту у повному обсязі може дозволити зменшити витрати на ПЕР на 10–15%. В Україні цілком досяжною є цифра 5–6%. Проблема у відсутності фахівців-практиків і наявності значної кількості «фахівців», що тільки про це розповідають на семінарах.

Але інвестиції в енергозбереження не здійснюються не тільки через загальний стан української економіки, що є надзвичайно ризиковим ринком. Найбільшою проблемою є відсутність достатньо обгрунтованих енергозберігаючих проектів з прийнятним для інвестора періодом окупності (в умовах України — до 6–12 місяців) та достатніми гарантіями щодо повернення навіть реально заощаджених коштів.

Зараз в Україні декілька вищих державних учбових закладів готують енергоменеджерів. На жаль, учбові плани та навчальні курси для такої підготовки розроблялися на підставі декількох освітніх програм (2—3 місяці), що їх в основному провадила фірма March Consulting Group (Великобританія). Але досі жоден вітчизняний фахівець не отримав освіти з енергоменеджменту у поважних закордонних університетах.

Пропагандистська діяльність у сфері енергозбереження найчастіше зведена до проведення численних короткотермінових семінарів за програмами західної технічної допомоги нашій країні. Такі семінари та зустрічі найчастіше провадять у Києві, рідше — у Запоріжжі, Дніпропетровську та Харкові, влітку — в Одесі та Криму. Учбова та довідкова література з енергозбереження практично відсутня. Тільки зараз за завданням Держкоменергозбереження створюється довідник з енергозбереження, київська консалтингова компанія виграла тендер на створення довідника-підручника «Економіко-організаційні основи енергоменеджменту» за підтримки Датського енергетичного агентства. На сьогоднішній день існує кілька наукових та громадсько-політичних видань, де друкують матеріали з питань енергозбереження. Сукупний їх наклад навряд чи перевищує одну-дві тисячі примірників. Недоліки освіти багато в чому зумовлюють і кадрову проблему.

В умовах України найпершим завданням енергоменеджменту є розроблення і впровадження безвитратних енергозберігаючих заходів. Саме тому, наприклад, криворізький Південний гірничо-збагачувальний комбінат, столичний «Київводоканал», маріупольський «Азовмаш» та запорізька «Мотор Січ» започаткували роботи зі створення служб енергоменеджменту за допомогою вітчизняної консалтингової компанії, що чи не єдина в Україні розробляє безвитратні енергозберігаючі заходи. На жаль, все це — не правило…

Показовим щодо ставлення до проблем енергозбереження керівництва органів держуправління у центрі та в регіонах є той факт, що тільки в складі кількох облдержадміністрацій та у Києві підрозділ з енергозбереження має статус управління.

Наука

Головною проблемою наукових інституцій є вкрай обмежене фінансування. Яку б відчайдушну боротьбу не вела Національна академія наук, без грошей багато не зробиш. Проте проблеми науки не вичерпуються тільки обмеженим фінансуванням.

Багато науковців досі нічого не знають про сучасні методи ведення економічних розрахунків, не знають, що таке бізнес-план, як його розробити і зацікавити потенційного інвестора. Звідси й результат: навіть перспективні розробки вітчизняних науковців навряд чи знайдуть інвестора, оскільки їх автори не можуть відповісти, коли і як саме можуть бути відшкодовані вкладені гроші. На жаль, навіть обмежене державне фінансування інколи використовується не найкращим чином. Звісно, необхідно підтримувати фундаментальні дослідження. Проте хто підрахував, скільки державних коштів витрачено на розробки, що з самого початку приречені на невдачу через незадовільні економічні їх показники?

Концентруємо увагу

Найперше зауважимо, що доцільно було б провести енергоаудит найбільших підприємств. Першочергову увагу при цьому слід звертати на розроблення організаційних енергозберігаючих заходів, що є практично безвитратними. Досвід вітчизняних консалтингових компаній засвідчує, що цілком реальним є розроблення організаційних енергозберігаючих заходів на суму, що становить 5—6% від вартості річного споживання енергоресурсів (кращі енергоаудиторські фірми досягають 20—25% і більше). В цілому по Україні величина заощаджень становила б 20—30 млн. дол. Таким чином витрати на проведення енергоаудитів на 1000 підприємств були б відшкодовані вже за 0,057—0,1 року.

По-друге, слід провести серйозну науково-технічну конференцію з питань енергозбереження, до участі у роботі в якій залучити провідних вітчизняних та закордонних фахівців. За всі роки незалежності України було влаштовано одну серйозну науково-технічну конференцію (грудень 1995 року). Нині здійснюються консультації щодо проведення такої конференції навесні 2002 року спільними зусиллями НАНУ, Верховної Ради, адміністрації Президента, Кабінету міністрів, Держкоменергозбереження та УСПП. У роботі конференції візьмуть участь вищі посадовці держави, провідні учені та фахівці-практики, а також ті, хто найбільше зацікавлений у такій конференції – керівники та фахівці вітчизняних підприємств і працівники органів держуправління. Відібрані до презентації на конференції доповіді (жодного популізму та пустопорожнього базікання!) будуть надруковані безкоштовно для авторів.

Для потенційних інвесторів буде організовано презентацію можливих проектів з енергозбереження (підприємці, готуйте реальні пропозиції!). Планується проведення декількох семінарів-практикумів з актуальних питань енерго- та ресурсозбереження.

Варто зазначити, що ефектно функціонуюча служба енергоменеджменту вже протягом першого року знижує витрати на енергоресурси, щонайменше, на 5—6% (досвід кращих вітчизняних підприємств), а загалом — на 10—15% (закордонний досвід). Варто зазначити, що енергоменеджмент, як цілісну систему, слід запроваджувати не тільки на підприємствах, а також у складі органів державного управління в центрі та на місцевому рівні.