Енергосистема — шини та "острови"

Розмови про експорт електроенергії в країні, яка задихається від її нестачі, на перший погляд, виглядають дивно. Ми купуємо електроенергію в Росії, і одночасний енергоекспорт до Європи не всім зрозумілий.

Утім, реально імпортує електроенергію Об'єднана енергосистема (ОЕС) України, а поставки здійснюються з виокремленого ще 2002 р. так званого Бурштинського енергетичного острова, який охоплює повністю Закарпаття, південну частину Львівської та західну частину Івано-Франківської областей (це приблизно 3 млн чол. населення та близько 1 млн кВт електричного навантаження).

"Бурштинський енергоострів" за фактом входить до складу єдиної енергосистеми Євросоюзу ENTSO-E. Коли його створювали, передбачалося, що згодом його поширять на всю українську енергосистему. Але вже зрозуміло, що це буде дуже нескоро, попри бадьорі обіцянки чиновників. Якщо це станеться років через десять, це ще досить оптимістичний сценарій.

З початком війни на Сході України експорт різко обвалився. Ще наприкінці минулого року було істотно знижено обсяг експорту можливих поставок - із 5,88 млн кВт у 2014 р. до 2,15 млн - у 2015-му. Реально не вибирають і його. У кіловат-годинах експорт упав у 2,5 разу, а в грошах - ще більше. Так, до серпня 2015 р. Україна продала електроенергії на 82,8 млн дол., що в 3,7 разу менше, ніж за аналогічний період минулого року.

Перспективи теж не надто оптимістичні, за підсумками року однозначно буде менш як 150 млн дол. - утричі менше поганого минулого року та вчетверо менше за рівень довоєнних років. Наша електроенергія експортується переважно до Угорщини та невелика частина - до Польщі і Словаччини.

Поставки здійснюються з Бурштинської ТЕС, 12 блоків якої мають потужність 2,3 млн кВт. Реально працюють 7–8 блоків, які генерують менш як половину потенційної потужності - близько 950 тис. кВт.

Утім, і цей скромний рівень виводить станцію на перше місце за використовуваною потужністю ТЕС в Україні... Основна перевага станції - вона працює на недефіцитних марках вугілля, які видобувають на неокупованій території. Отже, із запасами вугілля на ній більш-менш нормально. Звідси ідеї перекинути частину її електроенергії за межі "Бурштинського острова".

Власне кажучи, два блоки вже приєднано до Об'єднаної енергосистеми України. Але було поставлене завдання щодо приєднання ще трьох блоків.

На самій станції (і в компанії "Західенерго") до такої ідеї ставляться без особливого захвату. Свого часу, коли станцію виокремлювали на роботу з Євросоюзом, групу трансформаторів, які працюють на "острів" та експорт, спеціально відокремили, демонтувавши частину обладнання. Нині йдеться про поставку спеціальної шини, після чого для п'яти "українських блоків" буде відкрито шлях в ОЕС України.

Однак режим роботи "п'ять блоків на шину" є дуже ризикованим, і в мирний час НЕК "Укренерго" на нього нізащо не пішла б.

Не так давно диспетчери ганяли енергетиків навіть за три блоки, що працюють за такою схемою: найменша аварія веде до "вильоту" п'яти блоків і падіння напруги в енергосистемі України приблизно на 0,2 Гц, що вже критично. Але, схоже, не до жиру...

Аварійний характер такої роботи підкреслює й "Укренерго": "Для України це плюс три відносно маневрені блоки по 200 МВт. Але ми будемо цим користуватися тільки у разі потреби. Коли, не дай Боже, всі блоки будуть необхідні Україні, ми будемо їх використовувати... І ніхто не каже, що експорт має бути закритий".

Щоправда, сама компанія "Західенерго" налаштована менш оптимістично, наголошуючи як на ризиках, так і на тому, що раніше за середину зими необхідне обладнання (яке ще треба замовити та виробити) ввести до ладу не вдасться.

Хоча особливого вибору в неї немає. "Західенерго" (до складу цієї компанії входить Бурштинська ТЕС) належить Рінату Ахметову, отже, тиск іде неслабкий. І питання, найшвидше, "протиснуть". Тим паче що питання про переконфігурацію "острова" і виокремлення блоків удалося узгодити і з зарубіжними партнерами. НЕК "Укренерго" одержала "добро" від польської PSE. Є домовленість і з європейською енергосистемою ENTSO-E.

Проблема в тім, що піти із зовнішніх ринків легко, а от повернутися важко, і припинення поставок різко ослабляє позиції України в цьому сегменті, а також негативно позначається на ціні.

У контрактах з'являться знижки за ненадійність поставок. І слід пам'ятати, що пропонована схема вимушена та напіваварійна, тому є сенс якнайшвидше відпрацювати питання про нормальну конфігурацію "острова" й експортні енергопоставки.

Ще одним постачальником була раніше й львівська Добротвірська ТЕС, що входить до "Західенерго". Але восени минулого року експорт електроенергії, яка генерується цією електростанцією, Кабмін заборонив.

Однак цього літа через небезпеку виникнення аварійної ситуації в польській енергосистемі (її "поклали на бік" численні працюючі кондиціонери) експорт відновили, розпочавши поставки аварійної допомоги високовольтною лінією 220 кВ "Добротвірська ТЕС-Замость". Договір про це підписали в середині серпня.

До речі, саме з Добротвірської ТЕС піввіку тому й розпочався експорт української електроенергії на Захід.

"Укренерго" і держпідприємство "Енергоринок" спішно готують аналогічні договори з Угорщиною, Словаччиною, Румунією, Молдовою та Білоруссю. Очікується, що юридичні питання врегулюють не пізніше жовтня. Це дасть змогу й Україні, у разі системної аварії, одержувати допомогу ззовні. На жаль, імовірність того, що вона знадобиться, зовсім не нульова.

Цікаво, що з "енергострова" невеликий експорт, крім ахметовської ДТЕК, здійснює й "Закарпаттяобленерго". Компанія робить це по скромній (лише в 35 кВ) лінії передач "Ужгород-2-Собранці (Словаччина)", яка належить їй, регулярно купуючи право на експорт невеликого обсягу в "Укрінтеренерго". І навіть кілька років судилася з ним за таку можливість.

Та якщо на Заході Україні лімітуючим чинником стало паливо, то на Сході в розклади різко втрутилися інтервенція та війна...

Ми, як і раніше, поставляємо електроенергію в окупований Крим. При цьому Росія намагається максимально швидко перекинути через Керченську протоку підводний кабель 220 кВ, переспрямувавши на нього частину навантаження (близько 400 МВт). Кабель купують у фірми в Китаї. До речі, було б цікаво довідатися, що саме робить наше МЗС, та й спецслужби, щоб цей процес був у жодному разі не рутинним? Якщо китайські партнери росіян довідаються, що після поставки вони потраплять у санкційний список, їх і так помірний ентузіазм може ще більше зменшитися.

Поки що Москва має намір увести першу чергу керченського енергопереходу до кінця цього року, а повністю закінчити (з потужністю близько 800 МВт) 2016-го. Наші фахівці вважають строки надто оптимістичними, але це не привід сидіти склавши руки.

На сьогодні драматичною є історія з окремими районами Донецької та Луганської областей, де живе близько 3 млн чол. і розташовані дві великі електростанції - Старобешівська та Зуївська.

І там же диспетчерський центр Донбаської енергосистеми в Горлівці (з давно наміченим переведенням його до Харкова "Укренерго" відверто не поспішає). Зв'язки з енергосистемою України нині ослабли (лінії постійно пошкоджуються).

Крім того, дві великі електростанції ОЕС України розташовані прямо на лінії фронту - Вуглегірська та Луганська, одна (Курахівська) у прифронтовій зоні. При цьому Луганська ТЕС і північна частина області з населенням близько мільйона чоловік ізольовані від Єдиної енергосистеми. Лінії електропередачі від неї частково розбиті, а ключові підстанції розміщено на захопленій території.

Якщо буде відновлено зв'язок із енергосистемою України, то станція зможе різко збільшити потужність. Там шість енергоблоків, але працюють лише два. ТЕС просто нікуди видавати потужність, оскільки зруйновано ЛЕП, які з'єднують її з Об'єднаною енергосистемою країни.

Після року дискусій і вагань "Укренерго" і Міненерговугільпром усе-таки зважилися приблизно за рік побудувати нову ЛЕП для забезпечення енергоживлення півночі Луганщини.

Так, нове - дорого. Так, різати доводиться по живому, але ЛЕП через територію "ДНР"-"ЛНР" завжди нестимуть підвищені ризики - там "новоутворення", які самі їхні прибічники називають "ублюдочними", з усією їхньою непередбачуваністю, що випливає звідси.

Між іншим, і нову лінію у 220 кВ до підстанції "Ювілейна" буде заживлено від лінії, що йде до... російської Нововоронезької АЕС. Утім, вона через підстанцію "Південнодонбаська" з'єднана і з Запорізькою АЕС. Але це проект із реалізацією, у найкращому разі, до наступної зими.

Цей рік ми вже втратили. І через дефіцит електроенергії населення Луганщини регулярно "відключають", а великі підприємстві області (Сєверодонецький "Азот", Рубіжанська "Зоря" та ін.) не можуть запуститися.

Отже, Об'єднана енергосистема України входить у зиму "шматками". Як вона її буде проходити (і виходити з неї), залежить від багатьох факторів. І далеко не тільки від погоди, а й від прийнятих рішень.