Енергетика на виданні. Претенденти — в чергу

Обвал на світових фінансових і фондових ринках, який змусив експертів знову заговорити про ймовірність нового витка світової економічної кризи, наповнив новим змістом старе прислів’я - як бідному женитися, то й ніч коротка. У ролі «бідного» - Фонд держмайна України, у ролі «ночі» - оголошена ним на третій-четвертий квартали поточного року приватизація держпакетів акцій теплової енергетики.

Раніше затверджений план

Як відомо, ФДМУ відповідно до затвердженого раніше плану-графіка має намір реалізувати на конкурсах у вересні-жовтні від 25 до 50% акцій двох енергогенеруючих і дев’яти енергопостачальних компаній. А тут фондовий обвал, що може знецінити й так не дуже інвестиційно привабливі пакети акцій підприємств, які серйозно виробили свій ресурс.

Проте експерти в один голос стверджують: основна мета цього приватизаційного витка - не одномоментно заробити на продажу, а зміцнити енергетичну безпеку країни, забезпечити споживачів якісною та конкурентоспроможною електроенергією.

Почнемо з того, що падіння кон’юнктури світових фондових ринків торкнулося акцій українських емітентів незначно. Скажімо, на тлі зниження індексу ПФТС майже на 20% котирування акцій «Дніпро­енерго» порівняно з літнім максимумом знизилися на 15%. Котирування акцій «Захід­енерго» - на 10%.

«Це маленьке падіння», - стверджує аналітик компанії Concorde Capital Єгор Самусенко. І воно, на його думку, не має впливати на приватизаційні плани держави.

Йому вторить президент Енергетичної асоціації України Василь Котко: «Якщо ми постійно звертатимемо увагу на волатильність світових ринків, ми цієї приватизації ніколи не проведемо. Тим часом її треба завершувати, це питання вже давно назріло й перезріло, і критичний знос основних фондів у тій же тепловій енергетиці потребує якнайшвидшого приходу приватного власника».

Експерти вважають, що якщо держава за 20 років так і не зуміла показати себе дбайливим господарем в енергетиці, то завершення приватизаційних процесів навколо теплових генкомпаній та обленерго може стати своєрідним поштовхом для прискорення реформ у галузі. Звідси випливає: виручена сума важлива, але не вона самоціль; орієнтир - на довгострокову перспективу, під час якої продавець виграє набагато більше за рахунок модернізації, економії палива та зниження виробничих витрат.

Зважаючи на це, начальник аналітичного відділу компанії «Проспект Інвестментс» Олена Євдоченко запропонувала розглядати складну ринкову вартість акцій як позитивний чинник. Яка користь, якщо в інвестора левова частка капіталу піде на купівлю підприємства? Ліпше, щоб у нього залишалося якнайбільше обігових коштів для впровадження нових технологій і купівлі сучасного обладнання.

Утім, експерт очікує, що під час торгів з приватизації держпакетів акцій енергогенеруючих і енергопостачальних компаній їхня ціна може підвищитися на 20-25% від стартової. А президент інвестиційних фондів компанії з управління активами «Амадеус» Михайло Ройко вважає, що в результаті боротьби за право викупити держпакети акцій в енергокомпаніях їхня ціна перевищить ринкову: «Думаю, що під час торгів ціна цілком може підвищитися на 10-15%, не виключене також 20-відсоткове зростання від поточної ринкової ціни».

Які гроші в гості до нас?

Незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут упевнений, що в наміченій на третій-четвертий квартали поточного року приватизації держпакетів акцій теплової енергетики візьме участь широке коло інвесторів: «Це нинішні гравці ринку і власники міноритарних пакетів акцій енергокомпаній, що виставляються на продаж».

Та чи тільки вони? Моніторинг західного ринку показує, що фондовий обвал - фондовим обвалом, але безліч «енергетичних акул» надзвичайно активні на сусідніх з Україною ринках. Причому не треба скидати з рахунків компанії, які «скидають» свої енергетичні активи в інших країнах. Це якраз може означати не спробу сховатися від привиду n-ного витка нової кризи, а нагромадження капіталу для придбання менш ризикованих і більш перспективних активів в Україні.

Наприклад, французька енергетична компанія Dalkia виграла право на проведення ексклюзивних переговорів з муніципалітетом Варшави щодо купівлі місцевого генератора тепла SPEC (Stoleczne Przedsiebiorstwo Energetyki Cieplnej). Інформація неофіційна, Dalkia поки що нічого не коментує, що й зрозуміло: контракт на 453 млн. дол. ліпше не зурочити через наявність конкурента - чесько-словацької інвестиційної групи Penta.

Своєю чергою, Penta виявила також інтерес до купівлі польських активів енергетичної групи Vattenfall (Vattenfall Heat Poland, 18% у Познанській електростанції Enea і дистрибуційна мережа Vattenfall Distribution Poland), загальна вартість яких оцінюється в суму близько 1,5 млрд. євро.

CEZ й Akkok, основні акціонери турецької Aknerji (кожна володіє 37,5-відсоковим пакетом акцій), оголосили про продаж своїх активів. Зацікавленою стороною серед турецьких компаній виступає німецька енергетична група RWE. Якщо німецький гігант відомий інтересом і до українського ринку, то поява тут Dalkia поки що виглядає екзотично, але вже не фантастично.

Далі. Так само добре в нас відомий, як і німецький, італійський концерн Enel заявив про намір продати болгарську теплову електростанцію (73% акцій) «Маріца Схід-3» (потужність - 908 МВт) американській компанії ContourGlobal. Сума угоди 230 млн. євро залишає поза грою російський енергохолдинг «ИнтерРАО», який є членом традиційного пулу претендентів на нинішній український «енергетичний коровай».

Поки закінчилися нічим ексклюзивні переговори між французькою компанією EDF і міністерством фінансів Польщі щодо польської енергетичної групи ENEA, 51% акцій якої тамтешній уряд оцінює в 1,88 млрд. дол.

Французька енергетична група нині визначається з об’єктами для придбання. Голова компанії заявив, що EDF має можливість розвиватися за кордоном і що вона може бути зацікавлена в посиленні своїх позицій у Європі й Китаї.

Є з чого вибрати

Як бачимо, якщо ця активність і є горезвісний «обвал» фондового ринку, то дай Боже, щоб такою була й «криза», якою лякають.

У принципі, всі вимоги до потенційних інвесторів, що претендують на участь у нинішній приватизації українського енергосектора, неодноразово оприлюднювали й ФДМУ, і Кабмін, і профільні міністерства, і профспілки разом із зацікавленими парламентськими комітетами.

Це, по-перше, примат наступної модернізації виробництва над, власне, купівлею. По-друге, все-таки купівля має бути здійснена на умовах максимальної ринкової ціни. По-третє, обов’язкова прив’язка в процесі подальшої експлуатації енергогенеруючих об’єктів винятково до вітчизняної паливної бази - вугілля.

Якщо питання ціни не повинно злякати західних інвесторів, то взяти на себе ще й проблеми вуглепрому здасться вигідним далеко не всім. Але така ціна питання. Україна виставляє не в найбільш слушний час на продаж об’єкти стратегічної галузі не тільки заради негайної вигоди, а щоб підняти й осучаснити всю стратегічну галузь. Точніше - дві. Коли вже так склалося, що вуглепром й енергетика в нас - близнюки-брати, то не розділяти ж їх. Тим більше що вони не сіамські.