Енергетичний сертифікат розповість, скільки треба платити за тепло

У липні 2018 року набуває чинності Закон України №4941 "Про енергетичну ефективність будівель". Особливу увагу в ньому приділено визначенню енергоефективності будівель і сертифікації енергоефективності.

Останніми роками загальна сума в платіжках за житлово-комунальні послуги постійно збільшувалася й до 2017 р. уже становила від третини до половини доходів середньостатистичного українця. Левова частка цих коштів припадає на опалення та гаряче водопостачання. Наприклад, оплата всіх ЖК-послуг для жителів двокімнатної квартири площею 50 кв. м у середньому обходиться у 1000–1200 грн. Узимку ж ця сума зростає ще приблизно на 1500 грн (варіюється залежно від регіону й теплопостачальника).

За такої ситуації співгромадяни шукають шляхи економії й починають із мінімізації енерговитрат, у тому числі шляхом їхнього раціонального обліку з допомогою лічильників. Однак такий спосіб, на жаль, не вирішує іншої важливої проблеми: втрат тепла на шляху до квартир мешканців, коли, образно кажучи, опалюється вулиця, і за це доводиться платити мешканцям усього будинку.

На вирішення проблеми скорочення втрат тепла націлено Закон №4941 "Про енергетичну ефективність будівель", який вступає в силу вже в липні 2018 р. У ньому заслуговують на особливу увагу кілька розділів - про визначення енергоефективності будівель і про сертифікацію енергоефективності.

З початком дії цього закону сертифікація стане обов'язковою для всіх будівель при новому будівництві, реконструкції або капітальному ремонті. Йдеться про будівлі заввишки понад чотири поверхи (клас наслідків СС2 і СС3). Сам же сертифікат стане обов'язковою складовою проектної документації й технічного паспорта на об'єкт.

Сертифікат енергетичної ефективності будівель, які не підлягають обов'язковій сертифікації, складатимуть на підставі рішення власника (співвласника). Що важливо, при купівлі житла на первинному або вторинному ринку покупці, завдяки енергетичному сертифікату, зможуть одразу прорахувати, в яку суму їм обійдуться комунальні послуги.

Нині Мінрегіонбуд розробляє порядок здійснення сертифікації. Уже відомо, що це буде текстово-графічний документ, оформлений, у тому числі, і в електронному вигляді. Строк його дії - не більш як десять років. Після закінчення цього терміну проводитиметься перереєстрація.

Раніше в українському законодавстві було поняття "енергетичний паспорт". Однак вимоги до його надання при проведенні експертизи не були чітко прописані. У новому ж законі є однозначна вимога про те, що аналог такого паспорта - сертифікат - в обов'язковому порядку має бути наданий експертною організацією у разі здійснення експертизи проектної документації.

Від початку планувалося, що сертифікувати доведеться кожну квартиру окремо. Але в результаті автори законопроекту дійшли висновку, що це недоцільно. Адже залежно від розташування квартири навіть в одному під'їзді показники тепловтрат можуть істотно різнитися: наприклад, у приміщеннях на першому та останньому поверхах, а також у торцевих квартирах вони вищі, ніж у решті. Тому в нових нормах передбачається сертифікація всього будинку або, щонайменше, його блок-секції.

Однією з головних характеристик сертифіката стане клас енергоефективності. Загалом їх буде сім: від максимально теплого будинку класу А до найхолоднішого класу G (див. рис.)

Тобто, якщо будинок належить до класу рівня енергоефективності А, це означає, що споживання енергії у квартирі становитиме до 10 кВт∙год. на квадратний метр на рік. А якщо будинок належить до класу рівня G, то споживання енергії - понад 90 кВт∙год.

Ще однією новацією зазначеного закону є те, що при продажу квартири її потенційний покупець матиме право вимагати у власника енергетичний сертифікат. Це стосується й первинного, і вторинного ринку нерухомості.

Прогнозувати точно, як позначиться сертифікація енергоефективності на вартості житла, складно. Але в цілому зрозуміло, що при купівлі квартири в енергоефективному будинку її вартість буде вищою, ніж у будівлі з нижчим класом, зате згодом витрати на опалення будуть меншими. Перш за все це стосується нового житла, де, як правило, забезпечується вищий коефіцієнт термічного опору порівняно, наприклад, з існуючими панельними будівлями.

Наголошую, сертифікація вже існуючих будівель покладається на об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), хоча в обов'язок їм це не ставиться, на відміну від новобудів. Обов'язкова оцінка енергоефективності знадобиться ОСББ лише в тому разі, якщо воно проводитиме термомодернізацію із залученням коштів з держбюджету.

Додам, що норми Закону "Про енергетичну ефективність будівель" не поширюються на промислові та сільськогосподарські будівлі, об'єкти енергетики, транспорту, зв'язку та оборони, культурної спадщини, склади, церкви, тимчасові будівлі.

Закон прийнято, справа за його розумним застосуванням.