Енергетичні війни: у бій ідуть екологи

Ситуація, що склалася навколо проектів розробки родовищ на Сахаліні, привернула увагу провідних ЗМІ світу. Казкової краси острів, розташований поблизу далекосхідного узбережжя Росії, славиться не лише своєю недоторканною природою, а й величезними запасами нафти та газу, виявленими на його шельфі. Щоправда, розробка цих запасів ускладнюється безліччю технічних проблем і потребує, відповідно, не лише чималих фінансових витрат, а й дуже високої кваліфікації.

Нічого цього у Росії на початку 1990-х років не було. Зате була величезна зацікавленість у залученні в російську економіку грошей західних інвесторів. Останні теж виявляли підвищений інтерес до незліченних багатств Росії, проте серйозні гроші вкладали не дуже охоче, усвідомлюючи свою повну беззахисність перед російським свавіллям.

В цих умовах і було розпочато проекти з розробки сахалінських родовищ за участю найбільших нафтових корпорацій на особливих умовах. Ці умови, зазначені в угоді про розподіл продукції, передбачають, що природні надра залишаються у власності російської держави, котра видає ліцензію на надрокористування, а іноземні компанії, котрі їх розробляють, спочатку повертають вкладені кошти і тільки після цього починають активно поповнювати російську казну. Більше того, ці угоди перебувають в іноземній юрисдикції, і спори щодо них мають розглядатися іноземними ж судовими інстанціями.

У результаті 1993 року на Сахаліні було розпочато три унікальні проекти. «Сахалін-1» створювався для розробки трьох родовищ на північно-західному шельфі острова із запасами в 307 млн. тонн нафти і 485 млрд. кубометрів газу. Його оператором виступила американська компанія Exxon Neftegaz Ltd. (дочірня компанія Exxon Mobil) із прямою пайовою участю в розмірі 30%. Серед інших членів консорціуму — японська компанія Sakhalin Oil and Gas Development Co. Ltd., індійська ONGC Videch і російські «Сахалинморнефтегаз-Шельф» і «Роснефть-Астра». «Сахалін-2» покликаний освоїти ще два родовища із запасами нафти та конденсату в 600 млн. тонн і газу — 700 млрд. кубометрів. Оператором проекту є Sakhalin Energy Investment Company Ltd, мажоритарним акціонером із 55% акцій — Royal Dutch/Shell, решта частки належить дочірнім компаніям японських корпорацій Mitsui та Mitsubishi.

Доля проекту «Сахалін-3» заслуговує на окрему розмову, а поки варто зупинитися на перших двох.

Унікальність цих проектів пов’язана не так з їхньою масштабністю, як з тим, що тільки вони на сьогодні пробивають діру у державній енергетичній монополії Кремля. До того ж «Сахалін-2», у якому російські компанії взагалі не беруть участі, є першим у Росії і найбільшим у світі проектом, орієнтованим на зріджений газ. На цьому дуже перспективному ринку сахалінська продукція має зайняти частку в 7,5%. Однак, попри те, що ступінь реалізації проекту оцінюється в 75—80%, терпець Кремля, котрий очікує своєї порції золотого дощу із Сахаліну, схоже, урвався. Останньою краплею стало оголошення компанією Shell про збільшення вартості розробки проекту з 10 до 20 млрд. дол. (хоча, за чутками, вже йдеться взагалі про 25 млрд.). Таким чином, Москві доведеться ще довго чекати, доки британсько-нідерландський концерн поверне собі вкладені мільярди і почне нарешті ділитися з російською стороною.

А така перспектива Москву геть не влаштовує. Зліт цін на нафту вже позбавив Кремль абсолютної залежності від іноземних інвестицій (тільки цього року нафтові доходи Росії оцінюються в 170 млрд. дол.). При цьому Москва дедалі більше зусиль докладає для того, щоб утримати Європу і, можливо, навіть США в залежності від своїх енергоносіїв. І проект «Сахалін-2» у цьому сенсі є найласішим шматочком. Власне, державна монополія «Газпром» довго вела переговори з Shell про обмін 25% акцій цього проекту на 50-відсотковий пакет в одному з сибірських родовищ. Однак після оголошення про підвищення кошторису проекту «Сахалін-2» вони різко припинилися.

Зате продовжилося «спілкування» на іншому рівні. 18 вересня міністерство природних ресурсів Росії відкликало екологічний дозвіл, виданий раніше оператору проекту. Підставою послужила постанова генпрокуратури Росії, яка визнала незаконним рішення державної екологічної експертизи щодо «Сахаліну-2», проведеної 2003 року на підставі «недостатньо опрацьованої документації». У результаті стали навіть говорити про відкликання ліцензії на надрокористування.

Сказати, що екологи всього світу цьому рішенню дуже зраділи, важко. Ні, звісно, вони з першого дня казали про те, що морські платформи позбавляють звичного ареалу проживання рідкісних сірих китів, а прокладені труби перетинають понад тисячу річок і річечок, перегороджуючи нерестові шляхи осетровим рибам. І під час ретельної перевірки, яку влаштувало «зелене» міністерство, екологи висловлять чимало претензій його працівникам (тим більше що досить «доречно» на Сахаліні наприкінці вересня спостерігався масовий викид мертвої риби та крабів). Ось тільки надій на те, що вже побудовані платформи з моря приберуть, а трубопровід розвернуть в іншому напрямку, вони не мають. Єдине, що може статися, — це «газпромізація» сахалінського нафтовидобутку, якого і прагне Москва. Супроводжувана, до того ж, переглядом угоди про розподіл продукції.

Судячи з того, що аналогічні претензії було висунуто і компаніям ExxonMobil і THK-BP, нова екологічна зброя Кремля має стати зброєю масового ураження. Галас навколо її застосування здійняли неймовірний, причому на найвищому рівні. Ось тільки проти лома прийому так поки що й не придумали. Тож, вочевидь, нікуди іноземним інвесторам не дітися, і з «Газпромом» їм ділитися все ж доведеться.