Економічне життя після 66 доларів за барель

Численні експерти й аналітики, котрі завзято залякували довірливу публіку наприкінці 1990-х «катастрофічним зниженням» цін на нафту, із 2003 року почали малювати апокаліпсичні картини, які очікують світову економіку при перевищенні стелі в 30 дол. за барель. Залізна економічна арифметика невблаганно свідчила про неминучість злету інфляції й падіння зростання світового ВВП (за одним із найкласичніших розрахунків МВФ — на 0,6% при зростанні ціни на 15 дол. за барель). Із огляду на те, що скорочуватися цьому зростанню і так уже практично було нікуди, навіть за позначку в 50 дол. зазирати мало хто наважувався. Торішні прогнози The Economist, котрий запевняв, що ціна на нафту може досягати 60 дол., розцінювалися як не зовсім вдалий зразок похмурого англійського гумору. Тим паче що про збереження після цього економічного життя британські журналісти не згадували.

А тепер, дуже важко переживши взяття 50-доларового рубежу, до наступного зростання ціни на нафту економісти поставилися з разючою холоднокровністю. Більше того, Європейський центробанк, котрий славиться своєю обережністю й уникає оптимістичних прогнозів, саме під страхом цього зростання, після подолання планки в 66 дол. цілком несподівано посміливішав і заявив: економіка єврозони «зростатиме постійно, хоча й поступово». І це при тім, що в другому кварталі темпи приросту європейської економіки впали з 0,5% до 0,3%, а скорочення внутрішнього попиту й високе безробіття аж ніяк не виглядають тими чинниками, які можуть переважити депресивний вплив нафтового неподобства. Зате, з’ясувалося, зростання попиту на європейські товари з боку країн—виробників нафти сприяє значному зростанню індексу ділової впевненості.

Саме нафтова динаміка змушувала ЄЦБ тримати відсоткову ставку на історично низькому рівні — 2% — ще з червня 2003 року. У квітні нинішнього року Жан-Клод Тріше, його президент, застерігав: зростання цін на нафту неминуче спровокує прискорення інфляції й гальмування економіки. Проте вже в липні пан Тріше запровадив у вжиток термін «ефект рециркуляції» і дійшов висновку, що та премія, яку європейці переплачують за дорогу нафту, повертається до них же у вигляді зростаючого попиту на дорогі європейські товари.