Дівоча пам'ять мільярдера

Інтерв'ю Ігоря Коломойського виданню "Лівий беріг" прочитало чимало людей, а в політичному й бізнес-товаристві - напевно, всі. Ще б пак, адже своїми інтерв'ю дніпропетровський олігарх засоби масової інформації не балує. Щоправда, у щирості сказаного є великі сумніви. Принаймні "нафтова" частина розмови буяє відвертими невідповідностями фактам. Зокрема, пан Коломойський заявив, що не заробляв на "Укртранснафті", якою "опікувався" через Олександра Лазорка, що керував компанією шість років. Сьогодні українська влада оголосили екс-менеджера держкомпанії в розшук за кількома обвинуваченнями, у зв'язку з чим той, за словами Коломойського, був змушений звернутися по політичний притулок до Великої Британії. Коли так, нагадаємо, як саме Ігор Валерійович "не заробляв" на "Укртранснафті" і за що ще можна шукати Лазорка.

"Я не заробляв на "Укртранснафті". Для нас вона була частиною інфраструктури, яка давала змогу домогтися для Кременчука (Кременчуцького нафтопереробного заводу. -С.К.) енергетичної незалежності", - заявив І.Коломойський у своєму інтерв'ю.

Насамперед про те, що є абсолютною правдою. Її всі знали, а Коломойський визнав уперше: Олександр Лазорко, який керував повністю державною "Укртранснафтою" з 2009 р., був його людиною. Причому настільки важливою і близькою, що згідно з тим самим інтерв'ю увійшов до списку п'яти людей, яким влада нібито гарантувала недоторканність після звільнення Коломойського з посади губернатора Дніпропетровщини (поряд з такими особами, як Корбан, Палиця, Філатов та Олійник). До цього олігарх дуже обтічно говорив про свою роль у призначенні Лазорка на посаду керівника нафтотранспортної держкомпанії.

Що стосується енергетичної незалежності Кременчуцького НПЗ, то це висловлювання справедливе лише для періоду 2009–2010 рр., коли поставки з моря були більш-менш систематичними. Однак з 2012-го і по 2015 р. з південного напрямку хоч трохи значущих обсягів не було, проте Лазорко продовжував очолювати "Укртранснафту". Напевно, за звичкою…

Тепер докладніше про те, хто і як "не заробляв" на "Укртранснафті".

Увечері 19 березня 2015 р., після відсторонення Олександра Лазорка, Ігор Коломойський з озброєною охороною зайшли в офіс "Укртранснафти". Згодом стало відомо, що того вечора Лазорко пролонгував договір на HYPERLINK "//oilnews.com.ua/a/interview/Glava_Ukrtransnafti_Roman_Sidorak_To_ya_bil_chelovekom_Kolomoyskogo_teper_uzhe_Eremeeva/218316" розміщення безвідкличного депозиту в Приватбанку на суму близько 2 млрд грн. Це було зроблено з любові до нафтотрубопровідної компанії або ж "Привату" потрібні були ці гроші для свого іншого бізнесу? Можливість відповісти на це запитання самостійно залишаю кожному читачеві.

У роки правління Лазорка "Укртранснафта" працювала за збитковими для держкомпанії тарифами на транспортування нафти внутрішніми маршрутами. Незважаючи на зростання всіх без винятку витрат за останні шість років, менеджмент держкомпанії на чолі з Лазорком навіть не заїкався про перегляд тарифів, щоб довірене йому підприємство хоча б перестало зазнавати втрат, не кажучи вже про заробіток. Таким чином, державна нафтотранспортна компанія фактично дотувала НПЗ "Привату" у Кременчуці. За даними нардепа Вікторії Войціцької, за рахунок занижених тарифів на прокачування тільки у 2013–2014 рр. нафтотранспортна компанія продотувала "Укртатнафту" на 420 млн грн. Важко сперечатися, неначе й не заробляв, швидше, заощаджував…

Улітку 2015 р. "Укртранснафта" домоглася через НКРЕКП збільшення тарифів на прокачування нафти більш як у сім разів. Однак у транспортній компанії кажуть, що навіть таке збільшення тарифу не гарантує прибуткової роботи нафтопроводу, що забезпечує "Укртатнафту".

За класикою, згубила "фраєрів" жадібність. У 2014 р. Олександр Лазорко приймає рішення викачати технологічну нафту з нафтопроводів, пояснюючи це загрозою її викачування сепаратистами. Щоправда, одночасно з відкачуванням нафти з нафтопроводів на Сході було спустошено нафтопроводи і на Заході країни, у тому числі з резервної нитки "Дружби", яким нічого не загрожувало. У своєму інтерв'ю "Лівому берегу" Коломойський каже, що Лазорко врятував 600 тис. т державної нафти. Раніше він навіть пропонував нагородити Олександра Івановича за це.

Зрозуміти такі емоції нескладно, якщо врахувати от що. З 600 тис. т 380 тис. т Лазорко розмістив на НПЗ групи "Приват" у Кременчуці, Надвірній і Дрогобичі. При цьому ціну за зберігання цієї нафти було встановлено на 2015 р. у розмірі 6,4 грн за тонну на добу. Це більш як утричі більше, ніж коштувало б зберігання цієї нафти в Роттердамі - нафтовій столиці Північно-Західної Європи. За кожну добу структури Коломойського виставляють країні рахунок на 100 тис. дол. З весни оплати було зупинено, але до цього державна "Укртранснафта" сумарно заплатила за зберігання технологічної нафти понад 400 млн грн.

Однак незважаючи на завершення договорів, "приватівські" НПЗ не віддають транспортній компанії нафту, вимагаючи погашення боргів і, мабуть, готуючись виставити нові рахунки за весь цей термін. Фактично лічильник цокає досі. Сумарний рахунок за зберігання державної ж нафти від структур "Привату" за 2015 р. може досягти майже 900 млн грн, що становить 30% від поточної ринкової вартості цієї технологічної нафти. Чи це теж був не заробіток? І от що цікаво, у чому "порятунок" нафти, про який говорить Коломойський, якщо держава не може використати своєї нафти?

До речі, як показала інвентаризація нафти в Кременчуці минулого літа, оригінальна технологічна нафта зникла, а її замістила нафта українських родовищ. Іншими словами, ту нафту було перероблено. Так, об'ємно все на місці, але, як у тому анекдоті про митника і сало, руки ж напевно "масні"…

Вище було названо тільки ключові й найочевидніші на даний момент напрямки "заробітку" структур "Привату" на державній компанії. А скільки дрібніших епізодів? Так, у 2010–2011 рр. "Білоруська нафтова компанія" здійснювала зухвалий проект транспортування нафти з перевалкою в порту "Південний" (належить "Укртранснафті") на свій НПЗ у Мозирі. Отож транспортна компанія одержала гроші лише за перекачування, а от за перевалку на потужностях "Укртранснафти" чомусь відповідала компанія "Сі Транс". Ні, заробіток у держконтори, звичайно, був - аж 6,8 грн за кожну перевалену тонну. Та тільки "прокладка" брала з сябрів 6,5 дол./т (52 грн за діючим на той момент курсом Нацбанку). Усього "Сі Транс" "наперевалювала" тієї нафти на 26 млн дол.

Чи могла така угода відбутися без участі кураторів "Укртранснафти"? Малоймовірно. Але ж суми незначні, міг Ігор Валерійович і забути…

Або інший не вартий уваги олігарха епізод. Усі шість років "Укртранснафта" закуповувала нафтопродукти виключно в мережі заправних станцій "Привату" ("Авіаз", "Укрнафта", ANP та ін.). Це був для них бізнес чи благодійність?

І таких епізодів чимало. Зокрема, додаткового дослідження заслуговує діяльність "Укртранснафти" з переробки 104 тис. т технологічної нафти, викачаної в 2009 р. з нафтопроводу Мічурінськ-Кременчук. Усього за період "царювання" Олександра Івановича було закуплено за імпортом і перероблено понад 300 тис. т нафти з досить сумнівною економічною ефективністю для державної компанії. Згідно з внутрішніми документами компанії, у 2012 р. рентабельність цих операцій становила 3,66%, у 2013 р. - 0,38, у 2014 р. - 1,29%. При цьому підприємства Коломойського не тільки переробляли цю нафту й перевалювали нафтопродукти на експорт, "Приватбанк" відкрито кредитував ці програми. Очевидно, теж не безплатно. Але - "не заробив"…

Або от. Скільки заробив "Приват" на скуповуваній за заниженими цінами нафті "Укрнафти"? Здавалося б, при чому тут "Укртранснафта"? Річ у тім, що вона була частиною вибудуваної системи віднаджування від аукціонів з продажу української нафти "чужинців". У 2009 р. деякі аукціони проходили за ціною, яка була вчетверо нижчою від ринкової. Чому б комусь не викупити цієї нафти й не відправити на експорт? А тому, що всі знали: навіть якщо комусь удасться потрапити на аукціон, згодом "Укртранснафта" ніколи не прокачає цієї нафти за заявкою "не того" покупця і тим більше не перевалить у порту.

Можливо, не основна, але роль нафтотранспортної держкомпанії в успішному функціонуванні цієї "аукціонної" схеми була досить значною.

За даними, які є в DT.UA, в "Нафтогазі" і "Укртранснафті" розглядають варіанти викупу української нафти у разі саботажу з боку "Привату" і тим більше готові гарантувати прокачування цієї нафти на експорт для будь-яких можливих покупців.

***

На прикладі "Укртранснафти" видно, що публічно сказане Ігорем Валерійовичем, м'яко кажучи, не відповідає дійсності. У період керування Лазорком державною нафтотранспортною компанією він (Ігор Коломойський) заробляв, притім дуже пристойно. Сумарно за шість років, завдяки підконтрольному менеджменту "Укртранснафти", "Приват" збагатився на сотні мільйонів доларів.

Не завжди для цього була необхідна пряма дія менеджменту, як у випадку із зовсім необов'язковою й ризикованою давальницькою переробкою нафти на "приватівських" НПЗ. Іноді, як у випадку з переглядом тарифів, для заробітку вищої організації достатньо було нічого не робити, тобто не чіпати тарифів, дотуючи приватний НПЗ. І таких неочевидних епізодів маса.