Дивімося під ноги!

Одна з ідей "біометанового" законопроєкту, яка при впровадженні може серйозно змінити ставлення до органічних добрив у землеробстві, - це стимулювання одержання таких добрив для виробництва біометану. А вже кондиційний біометан міг би надходити в газотранспортну систему країни.

Готуючи цей матеріал, звертаюся до шанованого мною фермера по консультацію: чи справді нам потрібні органічні добрива (продукти природного розкладання відходів рослинництва й тваринництва) для підвищення родючості ґрунту? Або ж хімічні добрива їх цілком заміняють?

Його відповідь мене переконала: "Дійсно, завдяки застосуванню хімічних добрив ми забули, наприклад, про врожайність 250–300 центнерів цукрового буряку з одного гектара (за які в радянські часи давали зірку героя соцпраці), і вже врожайністю у 800–950 центнерів нікого не здивуєш".

Щоправда, буряковий жом (відходи цукрового буряку при виробництві цукру) тварини чомусь їсти не хочуть…

Як відомо, при бродінні біомаси утворюється велика кількість метану, і завдання - зібрати його й використовувати замість викопного метану (природного газу). У країнах ЄС цей напрям уже досить популярний.

В Україні поки що набувають розвитку біогазові електростанції на базі газопоршневих установок (ГПУ). Але вироблення електроенергії на місці, де "виробляється" біометан, має низку недоліків:

- потрібно закуповувати дороге обладнання з виробництва електроенергії (газопоршневу установку);

- від якості обслуговування ГПУ прямо залежить термін її експлуатації, а в сільській місцевості в цьому плані є реальні проблеми;

- генерація електроенергії - це лише близько 40% використання потенціалу енергії біометану, решта - це тепло, яке, як правило, нікуди подіти в селі.

Тому важливо було б транспортувати біогаз у точку, де є споживання і тепла, і електроенергії. Власне, так і зробив "Миронівський хлібопродукт": побудував біогазопровід завдовжки понад 10 км до забійного цеху з переробки птиці, щоб використовувати теплові викиди ГПУ. Але так виходить не в усіх, більш того, через високу вартість такого рішення біогазові комплекси поки що не стали масовими.

Вирішення проблеми масового використання біометану лежить у площині зміни стратегії державної підтримки розвитку вітчизняних енергоносіїв і фермерських господарств:

- виробництво біометану в місці, де він "виникає", - у фермерських господарствах, що мають у своєму складі тваринницький підрозділ;

- надання доступу в газорозподільні мережі для якісного біометану, який додаватиметься в газотранспортну систему країни. Контроль якості має бути в режимі онлайн із блокуванням у разі порушення якісних параметрів;

- має вестися державний реєстр обсягів біометану;

- надання права виробляти електроенергію за "зеленим" тарифом з обсягів біометану в місцях, де є потреба в тепловій енергії. Наприклад, у містах, у яких уже працюють ТЕЦ і які зараз мають проблеми з виробництвом електроенергії й тепла для потреб опалення в умовах ринку електроенергії. Очевидно, що ціна електроенергії з природного газу неконкурентна, а тепло містам давати потрібно. Поки що уряд дав на три роки право викуповувати так званому Гарантованому покупцеві обсяги електроенергії ТЕЦ за витратним принципом. І надання можливості працювати з біометаном може бути тим виходом, коли державі не треба буде мільярдними вливаннями вирішувати проблему;

- як відомо, біогаз утворюється в результаті метанового бродіння органічних речовин (по суті відходів) і є горючим газом. Але газ - це лише 10% від загальної маси. З 90% загальної маси після бродіння виходить дигестат - природне добриво. Якщо мінеральні добрива засвоюються лише на 35–50%, то біологічні - практично на 100% і не відкладаються в ґрунт як нітрати.

Потенціал виробництва біометану в Україні величезний.

У результаті має вийти таке:

- у фермерів, навіть дрібних, має з'явитися стимул займатися тваринництвом, щоб поліпшувати свою економіку й заодно підвищувати якість виробленої сільськогосподарської продукції за рахунок застосування біодобрив;

- держава надає кредитні можливості, стимулює розвиток власної енергетики й надає підтримку вітчизняному сільгоспвиробникові, а не тільки ненаситному "Укргазвидобуванню", про яке можна сказати "гора в підсумку народила мишу". Пам'ятаємо, що в "Укргазвидобування" ми всі з вами скинулися за останні чотири роки на майже 200 млрд грн, а річні обсяги видобутку зросли менш як на 1,0 млрд кубометрів газу;

- не зростають тарифи на тепло за рахунок того, що ТЕЦ не перекладають збитків при виробництві електроенергії на споживачів тепла;

- зменшується залежність від імпорту природного газу;

- скорочуються викиди метану в атмосферу в місці, де він природно випаровується.

Ситуація на сьогодні: законопроєкт розроблений і лежить у Міністерстві енергетики та захисту довкілля…