"Дельфін": танці на хвості

Про "дива" конкурсу з пошуку інвестора для найзручнішої ділянки українського шельфу "Дельфін" DT.UA нещодавно розповідало (див. №21 від 8 червня 2019 р.). Якщо коротко, то в його ініціатора грошей немає від слова "ну от зовсім", - час вибраний не найзручніший, терміни штучно занижені, робота із залучення великих західних компаній не велася взагалі. Немає навіть англійського перекладу його умов. Загалом типове "все для своїх".

На додачу його проведення ослабляє українську позицію в суді в Гаазі про повернення кримського шельфу в цілому та двох захоплених росіянами газових родовищ - Одеського та Безіменного, зокрема. Із цих родовищ, які розташовані за будь-якими правилами (навіть кремлівськими) у нашій зоні, за останні п'ять років банально вкрали близько 5 млрд кубометрів газу.

Позиція України полягає в тому, що ми не лише втратили доступ до них, а й російські системи озброєння роблять небезпечними та обмежують доступ до прилеглих акваторій.

Як у це вкладаються умови конкурсу, коли майданчики, запропоновані для інвестицій, оточують захоплені ділянки майже з усіх боків? Хтось думає, що росіяни цього епізоду в суді не обіграють?..

Сам перший етап конкурсу замість трьох місяців тривав два. Кілька звернень із проханням хоча б подовжити строки Кабмін твердо та рішуче проігнорував. Останнім було "відшите" звернення адміністрації президента України. Її голова 3 червня спрямував до Кабміну листа, пропонуючи розглянути питання про подовження строків конкурсу ще на два місяці.

Лист був жорсткий, із фразами на кшталт "навмисно створений бар'єр з метою швидкого розіграшу у виборчий період стратегічно важливої нафтогазової ділянки між "своїми" та фірмами, що переслідують виключно спекулятивні завдання".

Ініціатора конкурсу, компанію Frontera Resources, не без підстав оцінювали так: "…не зарекомендувала себе як оператор, спроможний розробляти складні нафтогазові проєкти". Болівія, Азербайджан і Грузія під таким формулюванням підпишуться. Та й Молдова навряд чи особливо заперечить.

Далі розпочалося цікаве. 6 червня віце-прем'єр Володимир Кістіон доручив розглянути лист АП у Міненерговугільпромі, де він благополучно завис. Нічого коригувати ніхто не хотів (адміністрація президента таких повноважень не має). За неофіційними даними, кілька заступників міністра енергетики Ігоря Насалика були не в захваті від методики проведення конкурсу, але...

Став відомий і проект листа-відповіді на Банкову. Цікаво, але там упирали, що Frontera Resources особисто лобіював екс-посол США Джон Хербст (входить до шанованої в нас "Атлантичної ради"). А надкороткі строки виправдовували тим, що такі самі були по Юзівській та Олеській площах. Те, що "Шеврон" схожий на Fronterа приблизно так само, як слон на мишу, а перед тодішніми конкурсами були роки узгоджень, скромно замовчувалося. Буквально за день до початку конкурсу, а саме - 12 червня, відповідь пішла на Банкову.

При цьому міністр енергетики Ігор Насалик уже цілком мав козирного туза - на конкурс таки прийшла серйозна компанія, яка не сильно потребує перекладу текстів тендерної документації англійською. Та й близько знайома з нашими реаліями. Нею виявилася дочірня фірма азербайджанської держкомпанії SOCAR (Caspian Drilling International).

Навесні її представники зондували обстановку та в підсумку подали заявку. Обізвати їх "несерйозним інвестором" досить чревато. Отже, перший раунд в апаратній боротьбі Міненерго та адміністрації президента залишився за "старою командою".

Чи виграла країна? Навряд чи.

Ті самі азербайджанці могли б прийти через два місяці. Все одно цього року ніхто й нічого не буритиме. Наступного - теж.

Інші учасники цього поспішного конкурсу були більш-менш зрозумілі й раніше. Це вже згадувана Frontera (точніше, її "дочка" ТОВ "Фронтера Ресорсіз Юкрейн", що написала заявку майже на 400 сторінок). Це Trident Acquisitions Corp колишнього російського депутата Іллі Пономарьова (голосував проти анексії Криму). Нині він робить бізнес у нас та в Центральній Європі, нещодавно йому оформили українське громадянство за особистим указом тоді ще повноважного президента Петра Порошенка.

Одним із ключових партнерів Пономарьова є друг Арсена Авакова та співвласник мережі магазинів "АТБ" Геннадій Буткевич.

Ну й прийшов пан Коломойський з товаришами. Точніше, його та Віталія Хомутинника ПАТ "Укрнафтобуріння", яке добуває газ у Харківській області.

Загалом перший етап конкурсу можна вважати таким, що відбувся.

Тепер Міжвідомча комісія з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (УРП) місяць вивчатиме запропоновані претендентами умови. У кожного претендента - це сотні сторінок, а Trident написав їх майже 1100.

Власне, компанія пана Пономарьова стала єдиною, що поділилася якимись планами з розвитку родовища "Дельфін". За його словами, вона запропонувала інвестиції в розмірі 1 млрд дол., початок видобутку через 3,5 року у разі виявлення запасів і найдосвідченішу команду розробників офшорних (морських, а не тіньових) родовищ. "Надали серйозну та детально опрацьовану пропозицію. Тільки в нас є готовий фрахт платформи для буріння та готове інжинірингове рішення з розробки", - підтвердив Ілля Пономарьов. Він уточнив, що вони вже домовилися, що з весни 2021-го одна з бурових плавучих платформ, які працюють на румунському шельфі, може розпочати роботи на "Дельфіні".

Щоправда, власного мільярда доларів у нього немає (активи Trident становлять близько 200 млн дол., і вони точно підуть не на один проект). Хоча, за умовами конкурсу, для початку вистачить пообіцяти й 55 млн дол. на п'ять років.

Про можливості пригнати бурові від Констанци раніше говорили в міністерстві й представники Азербайджану. Благо, що вони на початку року домовлялися з румунською Romgaz про зацікавленість у спільній роботі з розвідки та видобутку газу в Чорному морі. Але там усе на рівні попередніх контактів.

"Укрнафтобуріння" планами поки що не ділилося. Але якщо пан Коломойський вирішить, що юридично зачіпки в конкурсі можна використати... мало нікому не буде.

Від Frontera, на жаль, ніхто й нічого реального не очікує. Навіть міністерство, яке настільки зворушливо минулого понеділка її захищало, до фаворитів її нині вже не зараховує.

Утім, дійство ще далеко не закінчене. От і міністр припустив, що конкурс може бути переоголошено у випадку, якщо аналіз заявок продемонструє неможливість конкурсантів, які подали їх, освоїти майданчик. Звучить, звичайно, фантастично (адже презентації писати всі вміють), але чого лишень не буває.

Можна вважати, що однозно програла "Укргазвидобування", яка претендувала раніше на п'ять майданчиків на одеському шельфі, у межах блоку. У неї є рішення судів, і вона нагадувала про них. Але мляво й тихенько, - на офіційне звернення ні "Укргазвидобування", ні НАК "Нафтогаз України" так і не спромоглися.

Дарма, якщо чесно. Надія на адміністрацію президента теж не спрацювала.

А от відповіді на запитання одного з наших експертів: "Цікаво, скільки та які компанії прийшли б, якби конкурс тривав як мінімум чотири місяці замість тих двох?", уже не дізнаємося. На виході поки що - типовий конкурс "з українською специфікою". Спецефекти (нині й потім) теж будуть.