Ціна на газ: чого більше — економіки чи політики?

Ще торік Міжнародний валютний фонд недвозначно заявив, що встановлення ринкових цін на газ є однією з головних умов фінансування з боку Фонду. Причому таке зобов'язання взяв на себе ще уряд Яценюка. Наприкінці весни 2018 р. цю тезу підтвердив представник МВФ в Україні Йоста Люнгман. А останній цвях у кришку труни з цього питання забила речниця Держдепу США Хезер Науерт, яка процитувала свого боса Джона Саллівана. Останній "закликав Україну подвоїти зусилля щодо реформ" та серед іншого "дотримуватися програм МВФ шляхом... підвищення тарифів на газ до паритетного рівня відносно імпорту".

Якщо подвоєння зусиль щодо реформ для більшості з нас має доволі відносне значення, то "підвищення тарифів на газ до паритетного рівня відносно імпорту" торкається конкретно кожного.

Тема підвищення цін на газ як для промислового виробника, так і для населення є перманентною. На ній спекулюють і заробляють усі без винятку: і ті, хто підвищує ціни, і ті, хто критикує таке рішення. А от страждає від цього споживач. Бо саме він платить живі гроші за встановленими (за незрозумілими йому правилами) тарифами.

Собівартість видобутку газу - 2,5 тис. грн за тисячу кубометрів, платимо майже 7 тис. грн

Оскільки влада не в змозі пояснити нам з вами ці правила, їх намагається нав'язувати той, хто власне і представляє інтереси МВФ, озвучуючи конкретні для України умови.

На сайті НАК "Нафтогаз України" є інформація про динаміку цін на природний газ для споживачів України починаючи з 2013 р. Якщо 2013-го найвища ціна за тисячу кубометрів становила майже 3 тис. грн з ПДВ (ціна залежала від обсягу використаного газу), то в опалювальному сезоні 2016–2107 рр. вона сягнула близько 7 тис. грн. Щорічно ціну збільшували по два, а то й чотири рази. Цього разу причиною чергового підвищення може стати виконання умов надання траншу від МВФ - про необхідність підвищити тарифи на газ.

Цьому передували систематичні заяви членів Кабміну, що газ для населення коштує дешевше, ніж для промисловості. І така ситуація - джерело корупції. Бо часто газ, призначений для населення, використовують у промисловому виробництві, отримуючи в такий спосіб значні прибутки.

До слова, про газ власного, українського, видобутку. У 2017 р. в Україні, за інформацією "Нафтогазу", було видобуто 20,5 млрд кубометрів природного газу, у 2016 р. - 20,1 млрд .

А от споживання газу в Україні за підсумками 2016-го, за даними "Укртрансгазу", становило 30,3 млрд кубометрів. Тобто імпортуємо ми лише третину необхідного для власного споживання обсягу. Як стверджують самі ж урядовці, Україна в 2018 р. зможе забезпечити всі потреби населення газом власного видобутку. За словами очільника Кабміну, Україна має 276 млрд кубометрів розвіданих запасів газу, а загальний потенціал наших родовищ - понад 900 млрд. Наприкінці минулого року уряд заявляв, що до 2035 р. ми навіть експортуватимемо власний газ. Саме в цих деталях і міститься відповідь на запитання: чого ж таки більше в ціні на газ - політики чи економіки?

За оцінками офіційної фінансової звітності ПАТ "Укргазвидобування", у 2016 р. собівартість газу, видобутого в Україні, становила 2468 грн за тисячу кубометрів, враховуючи податки. А для населення газ того ж таки 2016-го продавали за ціною, яка мало різниться від нинішньої, - майже 6879 грн з ПДВ. Різниця - більш як 4 тис. грн!

Якої ціни чекати українцям із червня?

При імпорті будь-якого товару основою формування внутрішньої ціни є ціна контракту або світова ціна товару. Нас нині спонукають врахувати європейські ціни на газ для населення. За даними січневого випуску моніторингу HEPI (Household Energy Price Index for Europe, середня ціна, приміром, у Західній Європі становить 500–1000 євро за тисячу кубометрів. Відповідно, для виконання умови МВФ ціна на газ для населення в Україні має піднятися до європейського рівня. Але разом з тим постає запитання: за рахунок чого піднімуться до того ж європейського рівня українські зарплати та пенсії?

Звісно, підвищення цін до такого рівня не відбудеться одномоментно, але з огляду на бажання Кабміну отримати черговий транш від МВФ у розмірі 2 млрд дол. (і треба бути щирими, у цьому є необхідність) він буде змушений збільшувати тарифи на газ (аби не допустити дефолту).

У "Нафтогазі України" вже встигли підготувати свої пропозиції щодо зміни ціни на газ за принципом "більше спалив - дорожче заплатиш". Відповідно до цих пропозицій до кінця 2018 р. ціна за тисячу кубометрів газу може сягнути майже 11,5 тис. грн. Якщо ці пропозиції буде прийнято.

Як відомо, ціна на газ для комерційних споживачів в Україні формується на ринкових умовах, виходячи з попиту-пропозиції, а для побутових споживачів і релігійних організацій її регулює Кабмін. Відтак, прем'єр Гройсман торгується з МВФ, відтягуючи дату підвищення тарифів для населення. Відповідна постанова про відтермінування була ухвалена на засіданні уряду 28 березня 2018 р. і залишає ціну на газ без зміни до 1 червня. А от у подальшому на нас неминуче очікує нове доленосне рішення. І саме літні відпустки дадуть змогу українцям переосмислити наявність дров, грошей і сили волі у підготовці до нового опалювального сезону.

Пар буде випущено, і він навряд чи вдарить по рейтингу прем'єр-міністра. Робота у нього така. Підвищення тарифів суттєво знизить рейтинг глави держави. Відтак, Порошенко намагається дистанціюватися від цін на газ для населення, загалом-то справедливо перекладаючи цей тягар на Кабмін і прем'єра.

З початком опалювального сезону кожен з нас хапається за голову й гаманець в очікуванні рахунків за використаний газ і почувається дещо краще лише з настанням теплих весняних днів. Для мешканців приватних будинків настає пора полювання за дармовими дровами, заготівля розпочинається із таненням снігу й триває до глибокої осені. Бо сплачувати за природній газ наразі можуть далеко не всі. Точніше сказати, сплачувати можуть одиниці. Переважна ж більшість українців навчилися спалювати у своїх котлах не лише дрова й тирсу.

Однак дірку в бюджеті, яка вже сягає кількох десятків мільярдів гривень, уряду доведеться чимось латати. Окрім того, як повідомив сам прем'єр на зустрічі з представниками регіональних ЗМІ, протягом 2018 р. Україна витратить 130 млрд грн лише на обслуговування зовнішнього боргу, без урахування його погашення. До цього списку слід додати субсидії, "осучаснення" пенсій, будівництво доріг і т.ін. Гроші потрібні завжди.