Біля розбитих ночов

Щоб заощадити на рахунках за електроенергію, середній клас в Україні вимушено перейшов на самозабезпечення, активно встановлюючи сонячні панелі на дахах будинків, дач і навіть фасадах багатоповерхівок. Будь-яку можливу альтернативу дорогій "державній" електроенергії використовують і останні промислові підприємства, які ще відчайдушно борються за виживання. І це незважаючи на новий податок на економію, завбачливо впроваджений урядом ще 2028 року…

Добрі наміри і дорога в пекло

Початок травня 2029 року. Менше року залишилося до кінця дії пільг виробникам альтернативної електроенергії: 1 січня 2030 року. Однак досі Верховна Рада так і не прийняла енного за ліком законопроєкту про зміну системи підтримки "зелених" електростанцій, який передбачає кардинальне зниження невиправдано високого "зеленого" тарифу і перехід до системи аукціонів.

Тепер уже всім зрозуміло, що реальність виявилася жорстокою до України, - цивілізований і, взагалі-то, добрий почин привів у нашій країні до несподіваних результатів, принципово відмінних від задуманого на початку 2000-х років. Якщо, наприклад, країни Європи, котрі вибрали "зелену" енергетику, на додачу до завидної екології отримали вдосталь електроенергії за низькими тарифами, то Україна, практично, знищила свій економічний потенціал, не одержавши натомість навіть чистого повітря.

Не змогла вплинути на "зелені" тарифи й Нацкомісія, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Її спроби знизити тарифи на всі види генерації з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) для зменшення виплат за "зеленим" тарифом, які демонструють різке зростання, так і не увінчалися успіхом.

Не були почуті й рекомендації Світового банку урядові України про відтермінування введення в експлуатацію нових ВДЕ електростанцій, доки не буде вирішено нагромаджених в енергетиці проблем.

На жаль, уряд, чи то боячись позовів у міжнародні арбітражні суди з боку інвесторів ВДЕ (а такі попередження справді декларувалися), чи то вдаючи, що боїться, пішов шляхом безперспективних переговорів, наївно намагаючись укласти з інвесторами добровільні меморандуми щодо їхнього ж самообмеження. Хоча Служба безпеки повідомляла про загрозу енергетичній безпеці країни і дестабілізацію Об'єднаної енергетичної системи через неконтрольоване збільшення виробників "зеленої" енергетики та недосконалість ціноутворення, а Державне бюро розслідувань почало відповідне розслідування.

Усе це вкупі призвело до невиправданого зростання виплат із держбюджету на користь "зеленої" генерації (які абсолютно не відповідали її частці на ринку) і обмеження дешевої державної генерації - АЕС. Момент, коли можна було все виправити й спрямувати у правильне русло, змарнували ще далекого 2020 року. Саме тоді, в умовах невтримного зростання потужностей альтернативної генерації на тлі перевиробництва електроенергії в умовах світової кризи, ціни почали своє стрімке зростання, різко збільшивши фінансове навантаження на внутрішнього виробника, підприємства житлово-комунального господарства і держсектор економіки. Далі негативи на ринку нагромаджувалися за принципом снігової кулі.

Атомники і велика рогата худоба

А місяць тому було поставлено жирну крапку, - уряд дав дозвіл Міністерству енергетики та захисту навколишнього середовища на відключення останнього енергоблоку Запорізької АЕС, що реалізовує електроенергію за тарифом 82 коп./кВт•год. (з нинішнім курсом 70 грн за євро) і використав рештки ядерного палива, раніше закупленого для АЕС.

Атомні енергоблоки (у 2020 році їх було 15) гігантів української енергетики вже не виробляють гігаватів дешевої електроенергії. Частину їхнього обладнання після зупинки розкрали, частина пішла на переплавку, кадри безповоротно втрачені. Після невдалої реалізації проєкту майнінгу криптовалют атомники, які залишилися без роботи, взялися розводити рибу, креветок, водоплавних птахів і навіть велику рогату худобу.

Нині вже очевидно, що, залишивши ринок за наказом державних чиновників, дешева атомна енергетика тим самим дала можливість достроково збільшити до 70% (за планом, це мало відбутися не раніше 2050 року) частку альтернативної генерації. Одночасно були врятовані вугільний сектор і теплова енергетика, а "зелені" гравці отримали понад 90% грошей усього ринку.

Гарантований покупець, як і раніше, сповна оплачує альтернативникам навіть ту їхню електроенергію, яка виявляється зайвою на профіцитному ринку. А вони й раді старатися, отримані гроші перетворюють на свої нові й нові потужності. Відповідно, тарифи продовжують зростати (давно перевищивши "зелений" тариф), і самим скасуванням пільг, запланованим на 2030 рік, їх уже не зупинити.

Споживачі, навпаки, перейшли в режим жорсткої економії. Наприклад, багато домашніх господарств відмовляються від централізованого електропостачання на користь індивідуального, як свого часу вимушено відмовилися від централізованої подачі гарячої води на користь бойлерів.

Тягар оплати непотрібних "зелених" кіловатів усе більше лягає на державу. Щоб урятувати бюджет від чергового секвестру, 2028 року ВР пішла на зміни до Податкового кодексу: в ньому з'явився доволі оригінальний податок - на економію електроенергії.

І це все на тлі процвітання нинішньої Європи (свого часу вона теж вибрала "зелений" шлях в електроенергетиці), яка своїм споживачам реалізовує кіловат "зеленої" електроенергії по 2,3 євроцента. Не дивно, що і промисловість, і транспорт там активно використовують дешеву й екологічно чисту електроенергію.

Екологія і смог

Атомні електростанції зупинили, а маневрувати ВДЕ залишили теплові станції, які працюють на викопних джерелах енергії, що, природно, призвело до зростання викидів вуглекислого газу, сірки, азоту... Але й це ще було б півбіди. Біда в тому, що потужності українських ТЕС зношені. Їх вводили в експлуатацію ще в часи Союзу (деякі - в 50-х роках минулого століття), і часто вони не мають обладнання для очищення газових викидів від сполук сірки й азоту. Їх подальшу екологізацію було проведено тільки на папері. Окремі ж ТЕС взагалі спалюють вугілля енергоблоками без фільтрів, викидаючи в атмосферу забруднюючі речовини.

Про які досягнення в захисті довкілля можна говорити?

У результаті, зазнавши багатомільярдних втрат на виплату безмежних "зелених" тарифів і збитків від банкрутства атомної енергетики, Україна не отримала чистого повітря за рахунок обіцяного поступового заміщення теплової енергії "зеленими" електростанціями. Натомість вона пережила зупинку дешевої атомної генерації, потерпає від віялових відключень споживачів від електроенергії, а заодно й від смогу з місцевими кислотними дощами. А ще - залежить від роботи вугільної галузі. І не тільки вітчизняної.

P.S. Просочилася інформація, що волонтери прийняли відчайдушне рішення послати вповноважену делегацію безробітних електроенергетиків у минуле, щоб розповісти нашим високопоставленим попередникам про те, як Україна, розмріявшись про екологічно чисту енергетику, в результаті залишилася біля розбитих ночов. Можливо, тоді чиновники спроможуться прийняти рішення, яке не допустить сумного майбутнього…

Всі статті автора читайте тут.