Безвугільна зима?

З дерев облітає листя. Зима вже близько. За ідеєю, 15 жовтня мав розпочатися опалювальний сезон, але його цього року перенесли на два тижні. І вже неодноразово анонсували, що перестануть опалювати будинки на два тижні раніше, ніж у минулі роки. Причина банальна - не вистачає енергоресурсів. Та, лишень, схоже, чимало чиновників розуміють під словом "енергоресурси" ледь не виключно природний газ. Про нього безперервно говорять, його збираються заміщати, під його закупівлі резервують мільярди доларів.

Про вугілля говорять на кілька порядків менше. Напевно, позначається звичка останніх років. Якщо проблеми з газом були постійно на очах і на слуху, то вугілля часто не знали куди подіти. Профіцит енергетичного вугілля був головним болем профільного міністерства. І до багатьох просто не ще дійшло, що за останні три місяці ситуація змінилася на 180 градусів - вугілля стало різко бракувати. Причина - війна на Донбасі, яка накрила ключові вуглевидобувні райони.

За даними міністра енергетики та вугільної промисловості, на цей час із 155 вітчизняних шахт 83 опинилися на території, не контрольованій українською армією.

Приблизно такі самі дані навів і перший заступник голови Міненерговугільпрому Юрій Зюков: на території, що перебуває під контролем бойовиків, розташовано 88 шахт, ще 5 перебувають поза зоною АТО. При цьому більша частина вуглевидобувних підприємств продукції не виробляє. Із цих 93 шахт тільки 24 працюють, 60 - у режимі підтримки життєдіяльності (насамперед відкачування води чи вентиляція), а сім - повністю зруйновані. Зупинені шахти торік добули 32 млн т вугілля, або до 40% українського вуглевидобутку.

У результаті в серпні-вересні 2014-го сталося обвальне падіння видобутку - у середньому більш ніж удвічі. У державних шахт падіння було ще стрімкіше - до війни вони щодоби видавали "на гора" майже 70 тис. т вугілля на добу. У серпні-вересні видобуток упав більш ніж утричі.

Водночас із цим численні диверсії на залізниці (підірвано близько двох десятків мостів) паралізували вивезення добутого вугілля.

Як підсумок, накопичення вугілля на зиму було повністю зірване. Якщо на початок липня на складах електростанцій генеруючих компаній перебувало 3,34 млн т вугілля, то через три місяці "накопичень" його залишилося майже вдвічі менше - 1,74 млн т. Тільки серпень злизав зі складів понад мільйон тонн вугілля. І це влітку!

До того ж на поверхню виповзла ще одна проблема, раніше цікава хіба що фахівцям - питання про марки вугілля. Обладнання ТЕС призначене для спалювання цілком конкретних марок вугілля. Це або антрацитове й т.зв. худе вугілля (таких станцій у нас сім), або вугілля газової групи.

З антрацитовим вугіллям сталася реальна катастрофа. Левова частка районів його видобутку залишилася в сепаратистів. У результаті там заблоковані виробничі потужності, які забезпечують видобуток 1,5–1,6 млн т антрациту на місяць. У підсумку, якщо на 1 липня на складах ТЕС і вугільних ТЕЦ перебувало близько 2,3 млн т антрацитової та худої групи вугілля, то до жовтня їх залишилося менш ніж півмільйона тонн.

Що з цього виходить, можна переконатися на прикладі близької до Києва Трипільської ТЕС. Липень вона зустріла, маючи на складі 345 тис. т вугілля, зараз там вугілля в 11 разів менше. Станція працює практично "з коліс", майже не маючи резерву.

Потужна Зміївська ТЕС на Харківщині взагалі простоювала два тижні, накопичуючи вугілля. Однак накопичила буквально крихти.

На цьому тлі ситуація з групою газового вугілля видається не настільки поганою, її запаси навіть трохи (хоча зовсім недостатньо) зросли.

Вичерпне становище охарактеризував головний диспетчер НЕК "Укренерго" Віталій Зайченко: "Ситуація критична, навіть надкритична. За даними генеруючих компаній, більш-менш нормальне забезпечення вугіллям тільки по п'яти станціях. Це три станції "Західенерго" (Бурштинська, Добротворська та Ладижинська), плюс Запорізька та Курахівська ТЕС. По інших станціях є проблеми. Поставок практично немає. Забезпечити їх роботу навіть мінімальним складом генеруючі компанії, я так розумію, не можуть. Крім впливу на загальний баланс, це вже призвело до локальних проблем, які можуть перерости в глобальні. Відсутність достатньої генерації на Зміївській, Трипільській та Придніпровській ТЕС уже призвело до мережних проблем. І подолати їх жодним іншим чином, крім як уведенням додаткових потужностей на цих станціях, не можна. Або потрібні обмеження споживачів Єдиної енергосистеми України.

Щоб уберегти систему від розвалу, ми вже на початку жовтня двічі обмежували споживачів Центрального та Північного регіонів. Ніколи ще такого не було, щоб атомні станції виробляли до 60% енергії на добу. (АЕС неманеврені. - С.У.) Це дуже важкий режим. Отже, конче потрібно збалансувати систему, особливо в нічний час. За нашими підрахунками, для забезпечення повноцінного проходження зимового періоду тільки вугілля необхідно поставити до 7 млн ​​т марки "АШ" і "П" та 10 млн т вугілля групи "Г" і "Д". За прогнозами, які нам дають генеруючі компанії, ми цього вугілля не бачимо".

Словом, якщо не буде знайдене вугілля, енергосистема зруйнується і ми повернемося в режим віялових відключень, причому не зразка 90-х років минулого століття, а за набагато жорсткішим сценарієм, коли світло не відключають, а швидше, періодично включають.

Раніше глава Міненерговугільпрому Юрій Продан казав, що країні не вистачає вугілля для виробництва 30% електроенергії ТЕС.

Диспетчер НЕК "Укренерго" дав чітку відповідь на запитання, як уникнути колапсу та що робити: "Вихід із цієї ситуації ми бачимо в організації імпорту".

Слово "імпорт" викликає в багатьох чиновників зубний біль. Купувати газ вони звикли, але енергетичне вугілля?! Прийняте кілька місяців тому рішення про закупівлю мільйона тонн південноафриканського вугілля бачилося як страховка на період відновлення поставок з Донбасу після закінчення Антитерористичної операції. Передбачалося, що за три місяці (до початку жовтня) на Донбасі все буде спокійно і шахти почнуть працювати. Отже, купили не так вже багато - для державної генеруючої компанії "Центренерго" і Дарницької ТЕЦ (Київ).

Дійсність, на жаль, виявилася набагато гіршою і вже зрозуміло, що імпортувати доведеться набагато більше. У середині жовтня на Луганській ТЕС так само рвуться мінометні снаряди, а дві великі ТЕС - Старобешевська та Зуївська - взагалі опинилися в тилу в сепаратистів...

Сьогодні йдеться про імпорт кількох мільйонів тонн вугілля. Міненерговугільпром заявив, що для забезпечення проходження нинішнього опалювального сезону та стабільної роботи ТЕС треба імпортувати близько 4,2 млн т вугілля марок "А" та "П", тобто понад половину необхідного станціям. І це, швидше, мінімальна оцінка. Наприклад, в ахметовській ДТЕК обсяги необхідного імпорту (частково зі своїх закордонних активів) оцінюють удвічі більше.

І тут на перший план виходить вартість вугілля. Імпортне вугілля обійдеться станціям дорожче за вітчизняне (дотації енергетикам немає). Уже з'явилися приблизні розрахунки. За оцінками експертів оптового ринку електроенергії, ціна вугілля для станцій зросте мінімум на 350–450 грн. И якщо в попередньому оцінному балансі йшлося про ціну 850 грн за тонну, то в імпортованого вугілля це рівень уже мінімум 1200 грн за тонну.

За розрахунками енергетиків, щомісячний дисбаланс теплової генерації становить 1,5–2 млрд грн. Для проходження зими потрібно близько 3,7 млрд грн. Тим часом, наявний ресурс держпідприємства "Енергоринок" не покриє й половини цієї суми.

Відповідальна за тарифне регулювання Національна комісія регулювання енергетики, яка нині реформована і відповідає вже й за тарифи на комунальні послуги (НКРЕКУ), раніше прийняла рішення виділити на закупівлю вугілля всього 100 млн грн. Це лише кілька відсотків від потреби!..

Цікаво, що при цьому голова НКРЕКУ Володимир Демчишин дає цілком схожу оцінку зростанню вартості вугілля: "Собівартість тонни такого (імпортного. - С.У.) вугілля на цей момент десь на рівні 1100 грн".

Вугілля, яке завозиться з-за кордону, дорожче через собівартість, логістику, а головне - за рахунок девальвації української валюти. У разі якщо курс гривні буде змінюватися (девальвувати або зміцнюватися), то ця цифра буде змінюватися і її доведеться переглядати.

Та формального розуміння проблеми замало - потрібні дії: перегляд тарифів для генеруючих компаній, кредитування, повернення боргів, жорстка платіжна дисципліна.

Теоретично, якби "Енергоринок" повернув генерації борги (тільки вугільним ТЕС він заборгував 5,2 млрд грн), цього вистачило б. Але реальність такого сценарію, на жаль, на рівні казки. Отже, доведеться шукати різних варіантів. І, головне, слід різко змінити підхід до вуглевидобувної галузі, яка потребує бюджетної підтримки. У надзвичайних умовах це нормально. Зрештою, нікого не шокують десятки
мільярдів на докапіталізацію банків, які повертаються роками.

Тут же йдеться про забезпечення нормальних умов для десятків мільйонів людей. Для початку слід повернути бодай свіжоутворену заборгованість "Енергоринку" перед тепловою генерацією (це майже
1,8 млрд грн). Треба розуміти, що коли не забезпечити генерацію ресурсом зараз, потім це обійдеться набагато дорожче. Причому у всіх сенсах - фінансовому, політичному й економічному.

Поки що Міненерговугільпром як джерело коштів пропонує зменшення тарифів для "зеленої" генерації. Насамперед це стосується сонячної, фантастичні тарифи для якої сьогодні вже разів у десять перевершують середньоринкові та "дозволяють отримувати надприбутки енергокомпаніям, утвореним за минулої влади".

Та цього явно недосить. Міненерговугільпром теж згодний з необхідністю "терміново вжити заходів із відповідного коригування тарифів і цін на ринку електричної енергії". Але час минає...

Самі енергочиновники визнають, що "якби цих заходів було вжито на початку вересня, вони дозволили б забезпечити дуже необхідні фінансові ресурси для генеруючих компаній та створити запаси вугілля на складах теплових електростанцій". Але ця дуже цінна думка озвучується майже через півтора місяця.

Зазначено й причину: "На жаль, Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, дотепер не прийняті необхідні рішення, і зазначені пропозиції Міненерговугільпрому залишилися не реалізованими".

Усе це так, але країні нецікаво, хто з чиновників виявиться винним та як уникатиме він відповідальності, - відписками міста не обігрієш. Потрібні термінові нестандартні заходи. Не факт, що вже сьогодні не запізно, але ще може пощастити з теплим листопадом. Однак, якщо чиновники ще кілька тижнів пограють у папірці, то країна буде банально замерзати. Сподіватися, що всю зиму будуть квітнути яблуні, надто оптимістично...

Із чотирьох місяців на накопичення запасів до зими три ми вже майже просвистіли. У Кабміні це розуміють? Чи сподіваються, що особисто в них будуть автономні генератори?