«Акцизний» трикутник

Важко пригадати період, коли навколо податків на нафтопродукти було стільки ажіотажу та суперечок. На момент написання цього матеріалу в парламенті було чотири законопроєкти, що пропонують три варіанти ставок акцизів на бензин, дизпальне та зріджений газ. Хто виграє й програє, і навіщо все це? Спробуймо пояснити.

Акциз іноді називають податком на товари не першої потреби. Алкоголь, тютюнові вироби, автомобілі, паливо, предмети розкоші — все це людина споживає то більше, що ліпша ситуація в її країні та в її особистій кишені.

Країна потроху вибирається з економічної прірви, продажі підакцизних товарів і, зокрема, палива зростають. Імовірно, ця тенденція збережеться найближчими роками. Крім загальної вартості пального, акцизна політика держави важлива тим, що може визначити структуру попиту на різні марки палив. Останніми роками ця політика була прихильна до зрідженого газу, який завдяки вчетверо меншому акцизу, ніж на бензин, і втричі меншому, ніж на дизпальне, з 2013 року збільшився в обсязі більш як удвічі й перевищив 2 млн т. За використанням автогазу на транспорті Україна вже є недосяжним номером один у світі, а за абсолютним обсягом споживання належить до п'ятірки найбільших на планеті.

Головною жертвою зростання попиту на газ став бензин, споживання якого за останні сім років упало вдвічі — від 4,2 до 1,9 млн т. Свій внесок у придушення бензину зробило й дизпальне, мода на яке прийшла до нас із Європи. Всі ж пам'ятають «євробляхи».

Основною інтригою нинішнього «акцизного» загострення є спроба зупинити подальшу газифікацію й реанімувати попит на бензин.

Нині акцизи на нафтопродукти становлять від 52 євро за 1000 л зрідженого газу (близько 13% у ціні палива на колонці) до 213,5 євро за 1000 л бензину (близько 31%). Дизпальне обкладається ставкою 139,5 євро, що становить близько 19,5% кінцевої ціни.

Як і різновидів палива, можна виокремити три ключові сторони, що мають власні акцизні інтереси.

Перша — державний бюджет. Паливний акциз становить понад 60 млрд грн і наповнює Дорожній фонд, звідки фінансується будівництво й ремонт доріг — ключова програма президента Зеленського. Якщо податки знижувати, фонд втратить гроші, й навпаки. Відповідно, треба або залишати все як є, або корегувати ставки, щоб зрештою вийти на той самий обсяг коштів.

Друга — споживачі. Акциз прямо визначає вартість палива. Ситуація неоднозначна, адже зниження акцизу на бензин призведе до його здешевлення, а підвищення податку на зріджений газ — до подорожчання. Всі обговорювані варіанти нової конфігурації акцизів передбачають збереження незмінної ставки на дизельне пальне. І якщо зниження цін підтримують усі, то подорожчання газу, звісно, не подобається його споживачам. До прихильників споживачів автогазу варто віднести газотрейдерів. Їх поточна ситуація більш ніж улаштовує, адже продажі дешевого газу зростають. А інтереси споживачів бензину обстоює асоціація роздрібних мереж АЗС, яка має величезну й незавантажену інфраструктуру з реалізації бензину. Крім того, бензин залишається більш маржинальним продуктом, ніж зріджений газ, де бої точаться за копійки.

Третя — продавці палив, а саме імпортери газу й виробники бензину в Україні. «Газовики» за останні п'ять років інвестували гроші в інфраструктуру для реалізації і зберігання ресурсу, що так стрімко розвивається в попиті. Тому, звісно, хочуть зберегти зростання ринку. Технологія нафтопереробки є такою, що в будь-якому разі відсоток бензину, який відбирають, є досить великим. Своєю чергою, зрідженого газу із сировини відбирають не більш як 5%. Хочеш їхати — заплати уніфіковану плату, пропонують переробники. Це означатиме зниження привабливості зрідженого газу й підвищення популярності бензину, що створить попит на продукцію НПЗ. Заводи небезпідставно заявляють, що будуть змушені зупинитися, якщо споживання бензину й надалі падатиме.

Ось у цьому трикутнику за підтримки трейдерів і відбуваються запеклі дебати. Розгляньмо наявні пропозиції та їхні ймовірні наслідки.

Дорога економія

Нічого не змінювати, а ще ліпше — зацементувати на кілька років нинішню пропорцію акцизів на автогаз і бензин — такою є позиція газотрейдерів, які накачали біцепси у міру зростання ринку автогазу. Більшість споживачів давно повернули свої витрати на встановлення в машині газобалонного обладнання, і тепер просто заощаджують завдяки низькому податку. З цієї ж причини дешевше за бензин дедалі частіше коштує й дизпальне, та й західний автопром випускає чудові дизельні машини. Бензину в цій ситуації нічого доброго не світить. Тези риторики газотрейдерів прописано в законопроєктах Ніни Южаніної («Європейська солідарність») і групи «слуг народу» на чолі з нардепом Холодовим.

Для нафтопереробників і суміжних галузей це смерть. Аби конкурувати з імпортним паливом, потрібно нарощувати переробку нафти й тим самим скорочувати питомі витрати на тонну палива. Але як збільшувати переробку, якщо автоматично зростатиме й незатребуваність бензину? За словами Сергія Федоренка, комерційного директора «Укргазвидобування» — одного з двох підприємств, що залишилися в галузі нафтопереробки, відправлення на експорт не компенсує витрат на придбання нафти. Інакше кажучи, переробляти сировину на заводі стане просто невигідно.

Федоренко вважає: якщо нічого не змінювати, за рік-два перед одним із двох українських НПЗ постане проблема — він муситиме зупинити роботу.

«Якщо все залишити як є, з нинішніх 1,9 млн т споживання бензину за два-три роки сягне 1,6 млн т. З огляду на те, що 30% займатиме імпорт, решта 1,12 млн т бензину — це менше, ніж наше сумарне виробництво, тож хтось буде змушений піти», — каже топ «Укргазвидобування».

Що буде, якщо заводи зупиняться? Це смертельно поранить «Укртранснафту», яка подає нафту на Кременчук із моря й українських родовищ. Аналогічною є ситуація з «Укрнафтою»: нині її нафта надходить на «Укртатнафту» за імпортним паритетом ціни, а якщо зникне ключовий споживач, вона буде змушена експортувати сировину, відразу втративши мільярди. Ну й головне: зникнення власної переробки штовхне країну в обійми Росії та Білорусі, що зробить її повністю підконтрольною. До цього додамо автоматичне зростання цін (залежним дешево не продають), але тепер уже на всі позиції та зріджений газ зокрема. Про наслідки для бюджету навіть не говоритимемо.

Інакше кажучи, нинішня економія автолюбителів на ГБО може обійтися всій країні дуже дорого.

Операція «уніфікація»

«Укртатнафта» і «Нафтогаз України» (володіє Шебелинським ГПЗ) просили владу збільшити акциз до 87 євро за 1000 л на газ іще 2018 року. Нині переробники пропонують найсміливіший варіант — зробити єдину ставку акцизу на всі різновиди моторних палив у розмірі 139,5 євро (нинішня ставка на ДП). Логіка є такою: всі, хто бажає кататися, мають платити державі однаково, як у муніципальному транспорті. Очевидними наслідками будуть гальмування та поступове скорочення обсягів зрідженого газу, паралельно — зростання попиту на бензин (завдяки як автогазу, так і дизпальному, адже в такому разі ціна бензину на стелі АЗС буде нижчою за «дизельну»).

Як і будь-які радикальні пропозиції, ця має свої вади. Головна й найочевидніша з них — зростання ціни на газ, а отже, збільшення транспортних витрат населення й частини бізнесу. Газовики, звісно, лякають депутатів і чиновників підвищенням ціни на 5 грн/л. «Укртатнафта» ж каже, що за певного збігу обставин газ узагалі може не подорожчати. Правда, як завжди, десь посередині (див. табл. 2).

Куюн-Табл-1_U.jpg (276 KB)

Куюн-Табл-2_U.jpg (330 KB)

Розрахувати вплив нових ставок неважко. Варіант «уніфікація» передбачає зростання акцизу на газ на 87,5 євро і зниження «бензинової» ставки на 74 євро за 1000 л. Зверху накинемо ще ПДВ. Отже, за теперішнього курсу євро (33,27 грн) 1000 літрів газу подорожчають на 3493 грн/л, а бензину — подешевшають на 2954 грн/л (або 3,5 і 2,95 грн/л, див. колонки 4–5 у табл. 1).

Чи залишиться газ вигідним? Це залежить від співвідношення цін на бензин і автогаз. Ми взяли за основу ретроспективні ціни за 2018‒2020 роки (колонки 1-3 у табл. 2) і наклали на них розраховані вище зміни. Отже, реалізація сценарію «уніфікація» дає співвідношення 64% (в 2018‒2020 роках воно становило 44%).

Це означає, що їздити на газі буде дорожче, але досі відчутно вигідніше, ніж на бензині, особливо транспорту з великими пробігами (невеликі вантажівки, таксі). Цими ж категоріями, мабуть, і обмежиться перелік охочих використовувати ГБО надалі. А от для «приватників», які звикли відбивати ГБО за два-три місяці, цей термін розтягнеться до 1,5–2 років.

Із таким ціновим співвідношенням автомобілісти залишаться на газі, однак, обираючи новий транспорт, уже звернуть увагу на бензин. І, що дуже важливо, не на дизельне пальне! Варіант, який пропонують нафтопереробники, зробить бензин майже на 2 грн/л вигіднішим за ДП. У Сербії, приклад якої люблять наводити прибічники марноти акцизних корегувань, саме низький акциз на дизель призвів до частішого використання цього ресурсу після підвищення ставок акцизу на зріджений газ.

Зрештою можна прогнозувати, що ринок автогазу скорочуватиметься темпами, трохи меншими, ніж вибуватиме з експлуатації транспорт із ГБО, — 1–2% на рік. Дизпальне збереже приріст завдяки комерційним перевезенням (ні бензин, ні дизель у цьому сегменті не котируються). Водночас бензин має шанс забрати на себе основну частину приросту споживання в приватному секторі (див. прогноз у колонках 6–7 табл. 1).

Бюджетне «за»!

Трохи інший вектор розвитку отримає ринок у разі реалізації альтернативного законопроєкту, поданого групою депутатів на чолі з Андрієм Герусом, керівником комітету Верховної Ради з питань енергетики та ЖКУ. Зближення ставок на бензин і газ до рівня 169,5 і 124,5 євро відповідно зробить цінову динаміку плавнішою, а співвідношення цін — нижчим за 60%.

Цінові параметри в цьому випадку дають підстави прогнозувати трохи більший приріст споживання моторних палив у країні й новий попит на газ, хоч і на мінімальному рівні. Бензин і дизпальне, найімовірніше, розділять основний приріст між собою.

Чим відчутно різняться проєкти, то це ефектом для бюджету. Прогнозують, що «уніфікація» принесе в бюджет додаткових 195 млн євро, а проєкт Геруса — понад 240 млн євро або +13% до прогнозних зборів за поточний рік. Це є потужним аргументом для Кабміну, але це означатиме зростання витрат на паливо для населення.

* * *

Очевидно, нам доведеться стати свідками подальших торгів. Зокрема вже можна почути пропорції 170/100 євро (бензин/газ), 180/90 євро, хоча конкретних законопроєктів із ними ще немає. Що є, то це відчуття, що більшість учасників обговорення розуміють: зміни потрібні. Як бачимо, кожен із варіантів має свої плюси та мінуси, а також різною мірою перетинається з інтересами населення й держави.