Енергетична незалежність громад — інструмент виживання та розвитку

Масовані атаки Росії на енергетичну інфраструктуру України, які мають на меті зламати стабільність енергосистеми, стали жорстоким нагадуванням про вразливість централізованого енергопостачання. Цей факт змусив заговорити про альтернативи, — і децентралізована генерація, що набула популярності як перспективний напрямок, перетворилася на невід’ємну частину стратегії енергетичної безпеки для громад. Віддалені села, маленькі міста, промислові парки — всі вони сьогодні потребують стійких автономних джерел енергії, що здатні функціонувати навіть за умов повного відключення централізованого постачання. Залишати ці території без енергії в умовах війни стало неприпустимо, і саме тому питання розвитку локальних джерел електрики набуває терміновості.

Як децентралізована генерація може забезпечити енергетичну безпеку громад

Децентралізація енергетики надає громадам можливість зменшити залежність від великих монополій і загальнонаціональних енергосистем. Завдяки таким локальним рішенням, як сонячні та вітрові електростанції, можна не лише забезпечити автономне електропостачання, а й створювати додаткові робочі місця, стимулюючи економічний розвиток. Під час війни, коли кожен ресурс на вагу золота, децентралізовані джерела енергії стають інструментами не лише економії, а й життєво важливої автономії для громад. Вони дають змогу зберегти стабільність навіть у критичні моменти, коли централізоване постачання енергії неможливе через пошкодження інфраструктури або атаки.

В "Укренерго" висловилися про будівництво підземних підстанцій

Найбільш показовим є досвід України, де вже втілено локальні енергетичні рішення. У громадах, які обрали децентралізовану генерацію, аварійні відключення зменшилися на 30%, а рівень енергозалежності — на 50%. Розвиток цього сектора також стимулює залучення інвестицій навіть під час війни і створює потужний стимул для відновлення економічної активності. Це підтверджує, що локальні проєкти здатні забезпечити надійність постачання енергії навіть в умовах складної геополітичної ситуації.

Міжнародна практика: як працює децентралізована генерація в світі

Міжнародний досвід є безцінним інструментом для розуміння можливостей розвитку децентралізованої генерації в Україні. В багатьох країнах децентралізовані електростанції потужністю від 50 до 100 МВт уже стали звичним елементом промислової інфраструктури. Ці станції здатні забезпечувати енергопостачання для великих виробничих підприємств або індустріальних парків, розташованих у віддалених районах, де централізоване постачання електроенергії або відсутнє, або ненадійне.

В Африці позамережеві сонячні електростанції, що працюють у невеликих масштабах (1–5 МВт), відіграють особливу роль у забезпеченні енергетичних потреб сіл і малих громад. Тут швидке розширення місцевих відновлюваних джерел енергії значно випереджає темпи розвитку традиційних енергетичних систем. Для порівняння, в деяких країнах Азії та Африки розвиваються електростанції, що обслуговують не лише промислові підприємства, а й великі території, на яких недоступна централізована енергосистема.

Важливо знати: як економити електроенергію

Розмір світового ринку децентралізованої генерації за останні роки зріс з 94,62 млрд дол. у 2023 році до очікуваних 107,08 млрд дол. у 2024-му, з річним темпом приросту 13,2%. І це лише початок: до 2028 року прогнозується зростання до 173,25 млрд дол., що свідчить про впевнене розширення цього сегмента в глобальній енергетиці.

Децентралізована генерація в Україні: тенденції та реалії

Для України перехід до децентралізованої генерації є не просто перспективою, а частиною національної стратегії енергетичної безпеки. Прогнозується, що децентралізовані енергетичні рішення значно підвищать енергетичну стійкість країни, а також зроблять постачання енергії менш уразливим до зовнішніх загроз.

Згідно з українським законодавством, до розподіленої генерації належать електростанції потужністю до 20 МВт, що приєднані до мережі. Це можуть бути сонячні, вітрові, гідроелектростанції або когенераційні установки, які використовують відновлювані джерела енергії для виробництва електрики. Це дає можливість значно знизити залежність від централізованого постачання і забезпечити громади надійними та чистими джерелами енергії.

АМКР про негативні наслідки від підвищення тарифу на передачу електроенергії

Крім того, у країнах ЄС уже існують енергетичні спільноти, які активно інвестують у місцеві проєкти, зменшуючи залежність від великих енергетичних корпорацій. Згідно з даними Європейської комісії, в Європі налічується понад дев’ять тисяч таких енергетичних кооперативів, і їхня кількість зростатиме з розвитком відновлюваних джерел енергії.

Основні виклики для розвитку децентралізованої генерації в Україні

Попри всі переваги, перехід до децентралізованої генерації в Україні стикається з низкою суттєвих перешкод. Передусім необхідно провести масштабну модернізацію енергетичної інфраструктури. Сучасні виклики потребують інтеграції мікромереж і «розумних» мереж, які забезпечують автоматизовану взаємодію між виробниками та споживачами енергії. Для впровадження таких систем необхідні значні інвестиції, що стримує темпи їхнього розгортання в Україні.

Законопроєкт №11392, який готується до другого читання у Верховній Раді, має на меті спростити процедури підключення нових об'єктів до енергомереж, що допоможе прискорити розвиток децентралізованої генерації. Законопроєкт передбачає також впровадження термінів продовження будівництва об'єктів, що не були завершені через воєнні ризики, та можливість бронювання потужностей для відновлюваних джерел енергії.

Проте значні фінансові навантаження, зокрема авансові платежі за підключення до мережі, створюють додаткові труднощі для великих інвестиційних проєктів. Так, для підключення станції потужністю 100 МВт необхідно сплатити аванс у розмірі 1 млн євро. Цей додатковий фінансовий тягар може відкласти реалізацію низки важливих проєктів, які могли б стати основою «зеленої» відбудови.

Шляхи вирішення проблем і підтримка малих виробників енергії

Інфраструктура української енергосистеми потребує не лише модернізації, а й адаптації до нових реалій, зокрема для інтеграції численних малих генераторів у мережу. Цей процес потребує впровадження технічних рішень, які гарантують надійність, ефективність і масштабованість. Водночас універсальної формули для вирішення проблем наразі немає — потрібен комплексний підхід.

Через підвищення тарифу на передачу енергії витрати бізнесу зростуть на 13 млрд грн – Федерація роботодавців

Необхідно вдосконалити правову базу. Наприклад, віднесення проєктів відновлюваної енергетики до категорії «значних інвестицій» дасть змогу звільнити їх від податку на прибуток на п’ять років, скоротити митні платежі на обладнання, а також спростити процедуру отримання земельних ділянок під енергетичні об’єкти. Такі зміни зроблять проєкти більш привабливими для інвесторів.

Також слід створити дієву систему підтримки для мікро- та малих генерацій. Стимулюючі механізми, як-от «зелений» тариф чи податкові пільги, можуть суттєво полегшити старт малих виробників енергії, водночас сприяючи розвитку мережевої інфраструктури.

А інвестори мають отримати надійні гарантії. Захист від операційних і регуляторних ризиків — відмови від виплат за «зелений» тариф чи збитків від технічних несправностей — стане запорукою довіри до українського енергетичного ринку. Без таких гарантій навіть найкращі ініціативи залишатимуться лише на папері.

***

Децентралізована енергетика — це важлива частина майбутнього енергетичного ландшафту України. Вона дозволяє громадам стати більш незалежними та стійкими до атак на енергосистему. Водночас це чудова можливість для розвитку інфраструктури та створення нових робочих місць, що є важливою складовою в умовах війни. Впровадження відновлюваних джерел енергії не тільки сприяє енергетичній безпеці, а й відповідає вимогам глобальної екологічної трансформації.