Децентралізація 2.0: життя в автономному будинку

В Україні з'явився новий тип нерухомості — квартири в автономних будинках. І це не випадково, бо остання зима примусила багатьох серйозно задуматися, як і де жити безпечно та з усіма комунальними послугами.

Звичайно, що повна автономія — дороге задоволення, наприклад, вона майже неможлива в житловому економсегменті, який в Україні найбільший. Але змінити ситуацію цілковитої залежності від однієї або навіть двох-трьох ТЕЦ, як це є зараз у Києві, не тільки можливо, а й необхідно. За цим стоїть безпека людини. І це розуміють сьогодні, приміром, багато жителів столиці. Інше запитання: як це технічно здійснити?

Щоб розібратися в цьому питанні, нам може знадобитися приклад Швейцарії. Звичайно, що до Швейцарії нам, як до Місяця, але деякі ідеї з їхнього управління енергетикою можна запозичити, тим паче що вони не суто швейцарські.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Наступна зима не для наївних: яка енергетична автономія потрібна кожній оселі

Швейцарська система — це не просто список об'єктів, а цифровий двійник країни. Для України це може стати прикладом у таких аспектах:

• аналіз потенціалу кожного даху: швейцарці показують власнику будь-якого будинку, скільки сонячної енергії він може виробити. Це може стимулювати домогосподарства до встановлення сонячних панелей, і не тільки на домоволодіннях, а й у багатоквартирній забудові;
• у Швейцарії діє спрощена система отримання дозволів, тоді як в Україні підключення до мереж — це суцільний головний біль;
• прозоре планування: можливість бачити на кадастровій карті зони, які найбільше підходять для вітрогенерації або геотермальних станцій, допомагає інвесторам уникати конфліктів з екологічними нормами.

Аналізуючи Кадастр Швейцарії, ми помітили, що вся енергетика має регіональну, ба більше, локальну прив'язку. І тут спадає на думку факт нашої децентралізації, яка зупинилася на земельному питанні, тобто у громад в Україні фактично є тільки одне право — розпорядження земельними ділянками під енергетичною інфраструктурою, а вся енергетика як була централізованою, так і залишилася. В основному тому, що така спадщина дісталась нам від «совка», де вважалося, що централізованим легше управляти, щоб розподіляти й контролювати.

Однак війна нас навчила, що й далі продовжувати централізоване енергопостачання дуже ризиковано, необхідно зробити багато невеликих точок виробництва енергії з резервними потужностями по типу «островів енергії» або навіть «напівостровів енергії». Бо «острів» — це відокремлена одиниця, а нам потрібна можливість не тільки себе забезпечити, а й допомогти сусідам у разі, якщо в них будуть прильоти.

З чого почати

Нині в Україні більш як 1469 громад і відсутній багатоцільовий кадастр як геоінформаційна система, де вся інформація оцифрована, а кожний об'єкт має координати.

Війна підштовхнула до розвитку приватних домоволодінь

Є Державний земельний кадастр, але там відсутні будівлі та споруди. Є містобудівні кадастри, але там немає прив'язки до координат. Ще 2019 року ми пропонували об'єднати їх у Кадастрі нерухомості з додаванням Держреєстру речових прав на нерухоме майно, але чиновники вирішили, що Україна може бути єдиною країною в Європі без справжнього кадастру. Проте сьогодні, в умовах війни, необхідно все ж підвищувати безпеку країни та створювати нову енергетичну систему, й не в повітрі, а на основі кадастру.

Нехай навіть такий кадастр буде закритий до кінця війни, але ж усі розуміють, що є велика відмінність між пошкодженою ТЕЦ, яка обслуговує цілий мікрорайон на 700 тисяч жителів, і системою (сіткою, мікрогрідами) відносно невеликих джерел енергії на 20–30 тисяч жителів кожне.

Отже, бажано почати з кадастрів нерухомості в межах громад.

Звичайно, що джерелами енергії можуть бути: газогенератори, сонячні електростанції, вітрогенератори, когенераційні установки тощо.

Частина цих джерел можуть навіть бути мобільними для забезпечення аварійних ситуацій.

У межах громади треба буде розробити відповідний проект і план дій. При цьому органи місцевого самоврядування мають взяти на себе координаційну функцію, первинні обрахунки й завдання проєктантам. Решту фінансування мають надати інвестори, які розуміються на таких проєктах і інвестиції яких прозоро працюватимуть на захист людей і забезпечення мешканців енергією.

Та на першому місці має бути внесення відповідних змін до законодавства, яке, по-перше, давало б можливість децентралізувати енергопостачання з визначенням повноважень для нового учасника енергоринку — територіальної громади. По-друге, спростило б отримання відповідних дозволів. По-третє, створило б конкуренцію залучення інвесторів. І, по-четверте, доручило б уряду створити й профінансувати відповідну програму.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Єврокомісія допоможе Україні відновити енергомережі та підготуватися до наступної зими — Зеленський

Головне, що все це має будуватися під землею і так, щоб воно мало максимальний захист, як і решта інфраструктурних елементів.

Звичайно, що ніхто не передбачає демонтажу всього, що вже існує (мова про наявних виробників енергії), бо описана система стосується житлової та комерційної нерухомості, виробнича ж забезпечуватиметься атомною електроенергією чи іншою централізованою, хоча деякі з приватних підприємств уже також переходять на автономність.

Тарифи й перехід на індивідуальне теплопостачання

Треба бути готовими до того, що тарифи можуть змінитись і не в менший бік, бо локальні виробники нестимуть витрати на інвестиції й додатково на адміністрування потужностей. Утім, треба розуміти, що цим ми забезпечимо більшу надійність систем енергопостачання.

Чи воно того варте? Можливо, війна закінчиться скоро й тоді це все буде непотрібне?

Складне питання, але треба бути готовим до війни надовго, тому слід створити комфортні умови проживання у такій ситуації. А якщо пощастить і «мордор» розпадеться, то однаково доведеться позбавлятися совкового майна. Адже ніде в світі немає такого централізованого енергопостачання.

Понад те, у світі більш прийняте індивідуальне теплопостачання та підігрів води. Останнє взагалі найпростіше — купуєш електричний бойлер і не маєш проблем. Тому від гарячого водопостачання давно треба було відмовитись і перейти на індивідуальні бойлери.

Енергонезалежність громад. Покроковий алгоритм виходу з пастки блекаутів

Те ж саме й щодо теплопостачання. У світі також більше користуються індивідуальним або нагрів роблять на всю будівлю бойлером, що дає змогу економити на доставці теплоносія й трубах, які весь час треба ремонтувати. Навіть у старих будинках з вертикальною розводкою це вже можливо зробити. Але багато років нам кажуть: а як же тоді зароблятимуть теплоенерго? І тут є слушне запитання-відповідь: а чому це має хвилювати мешканців?

Мабуть, перехід на індивідуальне теплопостачання також має стати державною політикою та реалізуватися відповідною програмою. Але ж подумайте, скільки здоров'я це збереже нашим громадянам у холодну зиму?

***

Звичайно, що наявність Кадастру нерухомості дасть можливість порахувати потреби й потужності та обрати оптимальне енергопостачання кожного енергетичного «півострова». Але ж війна. І тому тут має бути повна інформаційна безпека. Тож робити все бажано послідовно: законодавство, кадастр, розрахунки, проєкт, вибір інвестора (на конкурентних засадах) і втілення в життя.

Так, часу мало, тому уряду й Верховній Раді доведеться рухатися швидко. Головне, щоб у правильному напрямку. Так, перехід на індивідуальне тепло можливий уже сьогодні й зараз. То чому ні?