ЗИМА НА КОЛЕСАХ

Спочатку про хороше. Як стверджують поінформовані джерела, наступного року очікується весна, а потім літо. Інакше кажучи, буде тепло, люди стануть загоряти, купатися тощо.

На жаль, є новини і гірші: перед тим, як стане зовсім тепло, трохи похолодає і наскільки, пророкувати не береться ніхто. Наближається стихійне лихо, відоме ще під назвою зима. Це мерзенне природне явище щораз незрозуміло навіщо вже десятий рік терзає молоду суверенну державу.

Чого тільки не робили, щоб його позбутися. Раніш пробували боротися з ним постановами Кабміну — допомагає, але слабко.

На початку цього року здавалося, що засоби «від зими» майже знайшли. У міністерство, відповідальне за її проведення, прийшли «живі» гроші, і, здавалося, що до зими воно підготується. Але недаремно говориться, що коли здається, краще перехреститися. Мінпаливенерго цього, вочевидь, не зробило й у результаті за останні чотири місяці фактично не накопичило жодної тонни вугілля. Увійшовши в літо із запасами вугілля на складах у 2,2 млн. тонн, на виході з нього мали 1,6 млн. тонн. Відтоді, щоправда, близько 0,6 млн. тонн ще накопичили, але в цілому накопичення складає цілком круглу цифру — тобто «нуль».

Пояснюється таке досягнення досить просто — у країні змінилася «газова» політика. До середини минулого року газ в основному сприймався суто як дар Божий. Тобто споживати його споживали, а платили, «вже як вийде». В основному в ролі платежів йшли або заліки, або ж борги за газ просто йшли в безнадійну заборгованість. Тим більше, що газ брався з магістральної труби, і якщо вже зовсім припікало, то до неї завжди можна підключитися.

Задля об’єктивності зазначу, що директори енергокомпаній «несанкціоновано відбирали» газ не так часто, як прийнято вважати. Зазвичай вони отримували газ відповідно до чергової постанови рідного уряду — на кшталт «збільшити поставки газу на ТЕС». Однак результат був дуже схожий: за газ усе одно майже не платили.

До речі, зрештою «Газпром» узагалі припинив комерційні поставки газу в Україну, повністю передаючи їх групі компаній Itera, котра може собі дозволити значно жорсткішу лінію поведінки. Торік саме на групу Itera і скинули забезпечення газом українських енергогенеруючих компаній. І хоча розгляди по розрахунках за той газ тривають досі, усе ж можна сказати, що так багато, як групі Itera, не платили ніколи за всю історію української енергетики. Однак сторони розлучилися, і цього року забезпечення газом в основному здійснює НАК «Нафтогаз України», а Itera працює лише зі своїми трейдерами...

При цьому НАК уперше фактично, а не на словах, перейшов до відпущення газу за рівнем оплати. На практиці це вилилося в те, що поставки газу різко скоротилися. Все літо рівень споживання газу енергетикою коливався навколо цифри 10 млн. кубометрів, причому половина цього обсягу йшла на комунальні ТЕЦ.

Наслідком цього стали високі витрати вугілля і його повільне спрацьовування. А всі спроби Мінпаливенерго витиснути додаткове паливо увесь час розбивалися найпростішим запереченням — платіть більше, більше й одержите. На чому все і закінчилося — платити більше не було чим. За все літо витрати газу в енергетиці були трохи більші, аніж раніше за місяць.

Однак подібна економія незабаром закінчиться — із приходом холодів споживання газу різко збільшиться. По-перше, почнуть роботу ТЕЦ (у тому ж Києві споживання зросте до 8—9 млн. кубометрів на добу); по-друге, збільшаться витрати вугілля, а отже, більше газу піде і на його «підсвічування» (без газу українське вугілля горить дуже погано, якщо взагалі горить).

Міненерго спочатку розраховувало ще в липні—вересні отримувати по 32 млн. кубів газу, а з листопада — по 40 млн. кубів. Однак тільки недавно змогло оплачувати приблизно по 25—26 млн. кубометрів. Втім, може, трохи грошей на закупівлю газу дадуть західні спонсори (компенсація закриття Чорнобиля) плюс гроші від бюджетників.

У поставках газу існує і такий момент, як формування його резервних запасів. Перед початком опалювального сезону в підземних газосховищах має бути близько 16 млрд. кубів газу. Цей газ і витрачається в зимовий період (приблизно, 10—12 млрд. кубометрів за сезон). Причому схема витрати досить своєрідна. Основні газосховища розташовані на заході країни, у Львівській області. Природно, що відібраний із них газ ніхто на схід України не жене. Він надходить у магістральний газопровід і експортується в Європу. Натомість на сході з цієї ж труби відбирається аналогічна кількість газу.

Фактично газ раніше був російським — традиційно основну його частину закачувало ВАТ «Газпром». Узимку нам його віддавали за рахунок платежів за транзит. Однак цього року ситуація змінилася. «Газпром» улітку газ в ПСГ практично не закачував. Натомість він надіслав милий лист такого змісту: позаяк у наших основних покупців у Європі є свої ПСГ, здатні згладжувати сезонні навантаження, то ми не будемо закачувати газ у ваші сховища, «із глибокою повагою і т.ін.».

Сумнівно, щоб ця новина когось особливо порадувала. Фактично це означало, що закачування доведеться вести самостійно. Зовні все виглядає досить нормально, на середину жовтня рівень запасів становив близько 12,3 млрд. кубометрів газу.

Однак є одне маленьке «але». НАК «Нафтогаз України» уже чесно попередив, що коли середньодобова температура буде нижче — 7 0С, то він почне відключати від поставок природного газу промислових споживачів, бо за низької температури газотранспортна система країни і підземні газосховища не зможуть повною мірою забезпечити природним газом цих споживачів і при цьому виконувати зобов’язання (з транзиту російського газу в Західну Європу). При цьому НАК вважає, що великі й інші промислові споживачі газу в такому випадку змушені будуть перейти на резервні енергоносії, які вони повинні були сформувати заздалегідь. Про що їх заздалегідь і попереджали. Цікаво дізнатися: а скільки в них цього самого резервного палива?

Теоретично навіть за такого розкладу відключати газоподачу електростанціям не повинні. Але на практиці події цілком можуть почати розвиватися за таким сценарієм: якщо газу не вистачатиме, його стануть інтенсивно відбирати на сході України, а компенсувати поставками з ПСГ не вдасться. А отже, або впаде тиск в експортній трубі, або знову почнуться перебори газу. Та на відміну від минулих років тепер перебраний газ ми повинні відразу радісно оформляти по 80 дол. у рахунок майбутніх надходжень за транзит (про що вже неодноразово повідомляло «ДТ»).

Втім, це ще перспектива. А поки зробили попередні розрахунки, скільки Мінпаливенерго знадобиться газу. Вийшло: у четвертому кварталі — 3,6 млрд. кубів, а в першому кварталі майбутнього року — ще майже 4 млрд. кубометрів. Тобто, у середньому понад мільярд на місяць.

Сумнівно, що (навіть з урахуванням можливих західних кредитів) споживання газу перевищить 30 млн. кубометрів газу на добу. Тож газ ми безсумнівно заощадимо — лише за рахунок кого? Адже скорочення поставок газу на мільярд кубометрів автоматично означає недовироблення трьох мільярдів кіловат-годин електроенергії.

У цій ситуації не дивно, що й ті 3 млрд. кубометрів газу, котрі попутно з нафтою видобувають підрозділи ВАТ «Укрнафта», вольовим рішенням Кабміну будуть спрямовані на «латання газових дір». А те, що це може бути, неважко припустити, коли врахувати, що голова правління НАКу Вадим Копилов одночасно (чи за сумісництвом?) є ще й: а) главою спостережної ради ВАТ «Укрнафта»; б) першим заступником міністра палива й енергетики України. (І як він тільки примудряється одночасно «сидіти» на стількох стільцях?..) Крім того, НАК «Нафтогаз України» в особі того ж пана Копилова від імені держави управляє 50% +1 акцією статутного фонду «Укрнафти». З урахуванням цього не дивно, що саме НАК уже на початку цього року заборгував «Укрнафті» 202 млн. грн., в основному за газ. І при цьому ще НАК в адміністративному порядку встановлював ціну на газ «Укрнафти» і волів якщо вже й розраховуватися з нафтовиками, то вже ніяк не грошима.

До речі, ця обставина, окрім інших, мало влаштовує інших акціонерів «Укрнафти», котрі спробують у листопаді в ході зборів акціонерів ВАТ «Укрнафта» переконати той же НАК, що коли вже їм належить понад 40% акцій у СФ «Укрнафти», то чому б не надати їм і більше місць у спостережній раді цієї найбільшої акціонерної нафтовидобувної компанії України. Зрештою, це нелогічно, що з 11 членів спостережної ради цього ВАТ лише два — із числа приватних акціонерів.

Втім, не виключено, що НАКу ця ідея не до душі. Адже якщо він допустить пропорційне представництво держави і приватних акціонерів в управлінні компанією, то ті, не приведи Господи, вимагатимуть від того ж НАКу оплати газу, поставленого «Укрнафтою». І будуть цілком праві. Та ось тільки НАКу таке навряд чи сподобається.

Втім, є ще час подумати...

А ми знову повертаємося до запитання: а що із запасами палива, точніше із вугіллям? Торік у зиму ввійшли трохи не дотягнувши до 4 млн. тонн, цього року поставлено аналогічне завдання. Навесні воно здавалося цілком реальним і навіть не дуже складним. Нагромадження вугілля цього року почалося рано, вже в лютому. До початку березня запаси становили близько мільйона тонн. За весну вони більш аніж подвоїлися, а далі, як то кажуть, «стоп, приїхали». Між іншим, взимку навіть за планом, тобто за стабільних поставок газу, будемо спалювати приблизно по 85—90 тис. тонн вугілля на добу.

На жаль, стільки відвантажувати на станції шахтарі явно не можуть. І хоча Президент порадив спалювати більше свого вугілля і менше імпортного газу, цифри поставок на ТЕС у третьому кварталі коливалися навколо 70 тис. Схоже, що після того, як вугілля стали трохи чистити від породи і менше відвантажувати на станції терикони, такі обсяги поставок вугілля стали нормою.

Залишається ще невелика паличка-виручалочка — імпорт вугілля. Зовні його частка не дуже велика. За сумарної витрати вугілля ТЕС у 29,3 млн. тонн, планувалося отримати близько 3 млн. тонн імпортного. Однак фактично саме імпорт і дозволяє енергетикам відкладати щось на склад. Реально цього року поставки дуже скромні. Вугілля потроху йде за схемою «на імпортному вугіллі виробляється експортна електроенергія» на Добротворську ТЕС («Західенерго») і ще по дрібницях.

У цілому очевидно, що станції його отримуватимуть буквально з коліс. Власні запаси на них часто не перевищують тижневих. Тож фактично будь-який збій у поставках ставить під загрозу цілісність енергосистеми. До речі, останні три роки в середньому за зиму витрачали по 2,5 млн. тонн вугілля. Торік його, щоправда, спалили 2 млн. тонн, але й зима була теплою. Тепер тепловій енергетиці залишається розраховувати на те, щоб зима була теплою і щоб шахтарям не спала на думку «світла ідея» влаштувати маленький попереджувальний страйк.

На цьому досить сумовитому тлі ситуація в атомній енергетиці виглядає досить непогано. Нинішнього року вперше не чутно і традиційних стогонів атомників щодо забезпечення ядерним паливом. Його більш-менш регулярно постачають. Хоча рівень оплати атомникам украй далекий від нормального: за дев’ять місяців із відпущеної електроенергії їм оплатили близько 57%.

Втім, на найнеобхідніше їм вистачає. До жовтня свіжим паливом перезавантажили 10 блоків і ще на трьох виставили акредитиви. Нині оплата російському ВАТ «ТВЕЛ» за паливо здійснюється рівними місячними частинами, приблизно по 20—22 млн. дол. на місяць.

Специфікою цього року стало те, що вдалося провести основну масу ремонтів і перезавантажень палива навесні й улітку, тобто в найоптимальніші терміни. До речі, збільшення коефіцієнта використання потужності поки дозволяє компенсувати виведення з експлуатації Чорнобиля.

В основному це пояснюється своєчасними поставками свіжого ядерного палива (узимку 1999—2000 років через його нестачу півроку стояв цілий блок на Південно-Українській АЕС).

Вартість поставок ядерного палива для українських атомних електростанцій для проходження осінньо-зимового максимуму 2001—2002 років складе 192,8 млн. дол., у тому числі, у першому кварталі 2002 року планується поставити ядерне паливо на п’ять блоків на суму 81,8 млн. дол.

Непогано проходить і вивезення відпрацьованого палива. За розрахунками Мінпаливенерго, поточного року передбачається вивезти відпрацьованого ядерного палива на суму 64,2 млн. дол. До жовтня «Енергоатом» вивіз чотири ешелони відпрацьованого ядерного палива, і ще два підуть до кінця року. Плюс у серпні закінчився нарешті атомний довгобуд, пов’язаний із будівництвом сухого сховища відпрацьованого ядерного палива Запорізької АЕС. Очікуваний ефект від експлуатації вже нинішнього року складе 9,8 млн. дол.

Трохи гірше з ремонтною компанією, але загалом справи потихеньку йдуть і, порівняно з минулим роком, ситуація з ремонтами суттєво поліпшилася, і коли говорять про те, що взимку з 13 блоків АЕС 11 будуть у роботі, у це віриш...

Менш райдужна картинка з лініями електропередач, які видають потужність з АЕС в енергосистему. Програму їхнього будівництва в черговий раз успішно завалено. Так ЛЕП від Хмельницької АЕС цього року знову не введено в експлуатацію. А про лінії від Запорізької АЕС майже й говорити перестали. Тим часом досвід минулого року, коли через обрив дротів було відрізано від енергосистеми п’ять ядерних блоків, показав, що зайвих ЛЕП не буває. У принципі це турбота «Укренерго», але реально споживачу глибоко наплювати, через кого йому відключили енергопостачання.

Однак атомники виробляють базову, тобто таку, що не міняється від часу доби, енергопотужність. Якщо теплові електростанції ще можуть якось змінювати потужність, то АЕС вдень і вночі працюють в одному режимі. Тому якщо теплова відчуватиме дефіцит палива, то атомна сама енергосистему країни не витягне.

І ще одна особливість підготовки до зими — цю тему спробували перекрити інформаційно. З точки зору преси, це досить безглуздо — інформації багато, і перекрити її джерелам Мінпаливенерго все одно не вдасться. У Росії це давно зрозуміли й охоче видають інформацію, у тому числі й по Україні. Зовні ж, якщо торік підготовка до зими була ледь не загальнонаціональним завданням і про неї (нехай багато в чому з політичних причин) сурмили на всіх кутках, то зараз — тиша й благодать. Президент України недавно навіть висловився, що ось раніше все було погано, зате тепер...

Слухаючи такі висловлювання і спостерігаючи майже порожні вугільні склади, здається, що проблему трохи недооцінюють. Взагалі-то зрозуміти власті нескладно — підготовка до зимового періоду традиційно йде під гаслом «аякже, загнемося», однак зиму так-сяк завжди переживаємо. Переживемо і прийдешню, питання лише: із якими втратами? Але це, здається, питання вже не до Мінпаливенерго, а до Господа Бога. Боженьку, якщо це можливо, то зроби, щоб усім було тепло і світло. Принаймні не влаштовуй морозів більше 7 градусів за Цельсієм. Заздалегідь вдячні. Українці.