Зима гарних новин…

На станціях мало вугілля, у сховищах мало газу, і все це майже нікого не хвилює. Такої провальної підготовки до зими майже на всіх рівнях ніколи не було. Як і такого наплювацького ставлення до цього. «Будь що буде, — вирішила влада, — либонь проскочимо!».

Президент любить гарні новини, не варто його засмучувати. Та й навіщо? На дворі тепло! За вікном — дощ, ялинки, гірлянди й передчуття свят.

Зрозуміло, що у разі серйозної зими енергосистема ляже, а от м’яку зиму можемо й проскочити. Оскільки змінювати щось уже пізно, то, власне, немає чого й хвилюватися.

Уже восени стало зрозуміло, що держчиновники нарешті осягнули «дзен»… За «базар» у нас і раніше ніхто не відповідав, але все-таки трохи стримувалися. А нині вирішили: а чого ж соромитися?

Міненерго, проваливши план накопичення на зиму хоча б мільйона тонн вугілля… негайно (і радісно) анонсувало, що буде аж три мільйони. Це звучало настільки оптимістично, що публіка від здивування заткнулася. Що й було потрібно.

Природно, що нічого накопичувати не стали, зате цифра гарна. У результаті запасів вугілля на станціях у середньому на два-три тижні, штук 20–25 енергоблоків стоять без палива. Загалом же все норм: зима ж наразі тепла й вугілля нині за рахунок імпорту навіть трохи накопичується. От і перша гарна новина!

Ну й нехай, що вугілля 550 тисяч тонн, а не торішні півтора мільйона, адже поки що вистачає ж! І ще везуть. Законтрактовано вже понад півмільйона тонн. Щоправда, на початку осені вважали, що треба вп’ятеро більше, але, знову-таки, погода цілком може присоромити скигліїв і маловірів.

Було ж нещодавно чотири теплі зими поспіль… а тут лише одну пройти. І весна настане неминуче. І як мінімум літо. Хіба це не друга гарна новина?

Є, щоправда, і невелика проблема, — за чутками, ця зима не остання, і цієї зими ми вичерпаємо абсолютно всі резерви. А як відбуватиметься накопичення нових, не хочеться навіть уявляти. Та й не треба! Це проблема наступного року та, цілком можливо, нового керівництва. Навіщо сушити мізки чужими проблемами?

А ще в нас є єдина світла пляма — атомка. За рахунок її роботи можемо й проскочити.

Узимку АЕС працюватимуть на повну. Кілька тижнів у лютому працюватимуть одразу всі атомні блоки, чого не було просто ніколи. Адже теж позитив — рекорд!

Благо, що паливо в атомників є. Хоча теж накопичене не цього року. Що буде, коли один-два блоки зупиняться, уявляти не варто. У нас же позитивна зима.

Один непрацюючий блок — це 10 тисяч тонн вугілля на добу, якихось 2% від нинішнього запасу. За день… Отже, НАЕК «Енергоатом» і хлопцям на блокових щитах управління варто побажати удачі.

Частково компенсувати дефіцит вугілля збираються газом. І знову позитив — у листопаді витрачання газу було рекордно низьким, трохи більше за 3 млрд кубометрів. Аж на кілька відсотків нижче за багаторічне середнє витрачання. Ще одне підтвердження мудрої політики партії та уряду, РНБОУ та усіх-усіх-усіх причетних і співчуваючих!

І хоча попереду ще мінімум чотири місяці, на які необхідно розтягнути десяток мільярдів кубометрів активного газу, що залишився, треба твердо вірити в краще…

Якщо віри забракне, можна скачати ще майже 5 млрд кубометрів буферного газу. А ще з’явилася світла думка про врахування приблизно 1,5 млрд кубометрів технологічного газу в ГТС. Тож «у мене ще стільки ідей!».

Купувати газ за ціною 1200 дол. за тисячу кубометрів (із доставкою це під 40 тис. грн) реально стрьомно. За 1500 — ще більш стрьомно. От ніхто цим і не займається. Імпорт газу нині на білянульовому рівні. О, то це ж позитив для торговельного балансу!

Про начисто провалену програму нарощування видобутку до 2020 року всі вже давно забули, зате (з оптимізмом) пообіцяли наростити його наступного року. 2022-го знову пообіцяють. І 2023-го теж. Добре ж! Стільки планів!

Думати, у скільки обійдеться купівля хоча б 6 млрд кубометрів газу для поповнення запасів, не варто. Це можливо не раніше весни, отже, не будемо псувати всім бадьорого настрою.

Тоді ж згадаємо й про вугілля. Провал накопичення вугілля цього року пояснюється банально: ДТЕК починає згортати видобуток у «Павлоградвугіллі». Нічого несподіваного в цьому немає, плани анонсувалися ще торік. І чудово вкладаються в «зелений» курс президента.

Отже, з десяти шахт дві вже затоплюються, а ще дві закриють у 2024–2025 роках. Загалом же видобуток у Павлограді за п’ять років знизиться зі звичних 19–20 млн тонн до 12,5 млн. І навіть у такому вигляді «Павлоградвугілля» залишиться найкращим вуглевидобувачем країни.

Про держшахти у такій оптимістичній статті не говоритимемо. Більше чотирьох слів мату в короткій фразі забороняє самоцензура, а меншою кількістю не обійтися.

Коли стало зрозуміло, що з вугіллям усе не так добре (хто сказав «погано»?!), озвучувалися плани закласти кілька нових лав у переданому мудрому Фонду держмайна «Добропіллявугіллі», а також інші благодурощі. Уже друга половина грудня, а про нові (держ)лави щось наразі не чутно. Забракло оптимізму, напевно.

Що буде наступного року з вугіллям, передбачити неважко. Але ж немає чого затьмарювати плітками ці щасливі дні?

Хоча… у місті Щастя розташована Луганська ТЕС. Палива в неї майже немає. Возять його через Росію, яка раптово (як і торік) заблокувала дорогу. Прокласти півсотні кілометрів рейок за майже вісім років нещадної боротьби з агресором у нас, природно, руки не дійшли. Зате на цю тему намалювали кілька вагонів макулатури. Результативність!

Та й сенсу немає щось робити, — блоки Луганської ТЕС працюють на антрациті, якого в нас теж немає, а перебудовувати приватну ТЕС, що стоїть прямо на лінії фронту (до неї можна добити з міномета), ніхто не збирається.

Тепер її пропонують перевести на газ, якого теж… Отже, «Щастя є! Його не може не бути!». Щозими.

Враховуючи кількість позитива в цьому опалювальному сезоні, варто було б перейменувати наше відомство, відповідальне за підготовку до зими, у щось оптимістичне. МінЩастя, з урахуванням луганської ситуації, звучить трохи двозначно, але от МінПозитив і НАК Удачі — чому ні? Удача цієї зими точно не буде зайвою.