Жахлива перспектива зупинки вугільних ТЕЦ і ТЕС

12 листопада, 2021, 08:30 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Як відсутність енергетичної політики загнала країну в глухий кут блекауту

Жахлива перспектива зупинки вугільних ТЕЦ і ТЕС
© Українські новини

Значні ризики надійності електропостачання в осінньо-зимовий період 2021–2022 років пов’язані не лише із дефіцитом вугілля на складах ТЕС і ТЕЦ чи браком вільних обігових коштів на його закупівлю. Додатковий ризик — рекордна у лютому 2021 року і значна напередодні зими 2021–2022 років кількість аварійних ремонтів на блоках вугільних ТЕС і ТЕЦ. Але найбільше лякає перспектива того, що вугільні ТЕС та ТЕЦ можуть бути взагалі зупинені, і не через брак вугілля, а через байдужість профільного міністерства до виконання його прямих обов’язків.

Мова про виконання Україною Національного плану скорочення викидів (НПСВ), точніше, про фінансові санкції за його невиконання, які здатні взагалі зупинити нашу вугільну генерацію. Погодьтеся, це найгірше, що могло б із нами статися цієї зими. Але це не «чорний лебідь», а цілком передбачуваний наслідок чотирирічної пасивності Міністерства енергетики.

Україна має міжнародні зобов’язання щодо скорочення викидів від великих спалювальних установок на 2018–2033 роки. Відповідний Національний план скорочення викидів (НПСВ) включає блоки вугільних ТЕС, ТЕЦ та опалювальні котельні (спалювальні установки потужністю 50 МВт і вище) ДТЕК, «Донбасенерго», «Центренерго» та інших власників.

НПСВ передбачає модернізацію спалювальних установок з метою підвищити ефективність використання енергії палива та забезпечити збалансованість енергетичної мережі України. Тут є принциповий аспект: Національний план є перехідним механізмом відступу від негайного виконання вимог щодо граничних обсягів викидів, які визначено в Директиві 2010/75/ЄС, для забезпечення безперебійного надійного енергопостачання з енергоблоків, охоплених НПСВ, і встановлення прозорого менеджменту в досягненні європейських норм, а не задля навішування умовно непідйомних завдань із виконання зобов’язань з ЄС, як це намагаються подати в деяких медіа.

У разі невиконання Національного плану скорочення викидів:

·           немодернізовані блоки із застарілим обладнанням перебуватимуть у систематичному аварійному стані, тож їх будуть змушені зупиняти на ремонти в будь-який час;

·           спалювання вугілля за звичними обсягами призведе до невиконання дозволів на викиди згідно з НПСВ і до штрафів, а внаслідок цього нерентабельність і під великим питанням доцільність для власників вугільної генерації собі на збиток закуповувати вугілля в достатніх обсягів для стабільного проходження опалювального сезону.

Вичерпну характеристику наслідків і причин невиконання Нацплану надано директором консалтингової компанії Doradztwo Gospodarcze Krzysztof Rogulski (Польща) Кшиштофом Роґульским і заступником міністра енергетики Максимом Немчиновим разом із ПАТ «Укренерго»: виконання НПСВ неможливе без механізму фінансування заходів модернізації, який не розроблений, унаслідок цього блоки ТЕС і ТЕЦ мають бути зупинені й енергосистема зазнає значного удару, що призведе до нестабільного енергопостачання та загрози енергетичній безпеці України.

Тобто Міненерго визначило, що загроза енергобезпеці зумовлена неможливістю виконати НПСВ через відсутність механізму його фінансування!

То у чому ж проблема? Проєкт НПСВ формувався Міненерговугільпромом, уперше з’явився публічно у квітні 2015 року і був схвалений урядом України 2017-го. Потенційним джерелом фінансування проєктів модернізації теплової генерації могла б слугувати інвестиційна складова у тарифі, передбачена Моделлю оптового ринку електроенергії під час розробки Нацплану скорочення викидів. Але її було скасовано 2019-го після ухвалення нового Закону «Про ринок електричної енергії» під активним керівництвом Ольги Буславець, яка була співавтором закону та супроводжувала його прийняття у парламенті.

І це дивно, бо підготовка Міненерговугільпромом і НПСВ, і Закону «Про ринок електричної енергії» здійснювалася практично синхронно. На додачу вже 2017 року розроблявся механізм впровадження НПСВ за технічної допомоги ЄС. А 2018-го уряд затвердив план заходів, відповідно до якого Міненерговугільпром повинно було подати на затвердження план заходів на 2019–2033 роки щодо реконструкції, модернізації, технічного переоснащення спалювальних установок із визначенням джерел і механізму фінансування.

Міненерговугільпром лише через чотири місяці після цього змогло утворити робочу групу на чолі із заступницею міністра Наталією Бойко. І знову забуксувало. Зрештою ані 2018-го, ані 2019-го фінансовий механізм впровадження НПСВ так і не з’явився. Потім склад робочої групи оновили, але такий фінансовий механізм відсутній досі.

У середовищі знаних енергетиків почали звучати заяви про бездіяльність державних інституцій, яка унеможливила реалізацію НПСВ через невизначеність фінансування. І їх можна зрозуміти, бо якщо обладнання не модернізувати, до країни почнуть застосовувати потужні фінансові покарання, а теплову генерацію на вугіллі буде зупинено. Україна буде змушена перейти на дрова та імпорт електрики з РФ і Білорусі… Національний план скорочення викидів може стати останнім невиконаним зобов'язанням, яке назавжди закриє для нас європейський курс.

Що ж робити?

По-перше, продовжити заходи із впровадження НПСВ із доповненням його діями, які враховуватимуть рекомендації ЄС та ОЕСР: узгодження дій із парламентаріями та місцевими органами влади у взаємодії зі світовою спільнотою; перевірка відповідності та перегляд/коригування/уточнення попереднього плану імплементації (модернізації) з урахуванням нових технологічних розробок тощо.

По-друге, основою програми фінансування НПСВ має бути План дій щодо технологій, що передбачено Директивою 2010/75/ЄС.

По-третє, імплементація НПСВ потребує адаптації механізмів функціонування національної системи фінансових послуг до міжнародних та європейських стандартів, а також інституціональної підтримки з боку держави.

Насправді перелічені вище кроки вже було частково передбачено розпорядженням Кабміну від 13 червня 2018 року №428-р, утім, вони досі не здійснені.

У разі зупинки великої кількості вугільних ТЕС і ТЕЦ навіть потенційне імпортування Україною взимку 2021–2022 років електроенергії з АЕС Білорусі не допоможе уникнути порушення роботи Об’єднаної енергетичної системи України (ОЕС України) та ймовірного блекауту — системної аварії із відключенням електропостачання всієї країни.

Додатковим наслідком блекауту, окрім очевидних негативів для населення, можуть стати зрив запланованої урядом на 2023 рік синхронізації українських електромереж із європейськими (приєднання до ENTSO-E) через вимушене відтермінування тестування роботи ОЕС України в ізольованому від енергосистем РФ і Білорусі режимі. Це зробить синхронізацію українських мереж з ENTSO-E не просто віддаленою перспективою, а нездійсненною мрією наступного покоління українців. І, звісно, неминучим буде порушення українською стороною чинних контрактів з експорту електроенергії, зокрема з країнами ЄС.

Часу щось виправити небагато, але краще починати зараз, ніж чекати настання всіх можливих негативних наслідків, бо якщо вони стануть реальністю, можливостей для маневру у держави взагалі не залишиться.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК