ВБИВАЄ СТРУМ? НІ — ЙОГО ВТРАТИ

Дані про перевищення граничних обсягів споживання енергоресурсів звучать майже на кожній обласній нараді, чи не на всіх засіданнях облдержадміністрації. Проте ситуація з використанням і обліком різних видів енергії істотно не поліпшується.

Використання електроенергії всіма категоріями споживачів у минулому році виступило за «край» на 116 млн. кВт.год, або на 13,4 відсотка. А близько третини від фактичних надходжень становлять втрати. Електроенергія ніби йде в пісок. У колі енергетиків поширився злий жарт: не так струм вбиває, як його втрати. На рівні області вони вже перевищують споживання електроенергії населенням.

Більшість втрат називають універсальним словом — технічні. Ніби винна в усьому техніка, лінії електропередач, значна частина яких відпрацювала два терміни експлуатації (16 років). А хто проводив інвентаризацію трансформаторних підстанцій з метою вирівнювання потоків електроенергії? В одних населених пунктах трансформатори незавантажені, в інших — перевантажені. Втрати тут підказує проста логіка. По-друге, в області налічується 400 тисяч лічильників електричної енергії. 75 відсотків з них морально і фізично застаріли, дають значні відхилення (тобто — втрати) вхідного струму.

Та загальні втрати мають ще й свого «партнера». У витрачанні електроенергії на вітер 60—70 відсотків займають крадіжки, вони давно набули масового характеру. Але чому ж дістають живильне середовище?

Індукційні лічильники електроенергії знаходяться в приміщеннях. Вони дозволяють зупиняти або відмотувати у зворотний бік роторну котушку, простіше кажучи — красти електроенергію. І контролер електромереж не завжди має доступ до зняття показів, не завжди може простежити, куди дівається його товар. Тому виводити на чисту воду традиційних злодіїв від електроенергії важко.

Неблизькою перспективою виглядає встановлення електронних лічильників з попередньою оплатою. Насамперед — для виявлених злодіїв, а це — об’єкти торгівлі, сфери послуг, населення. Красти струм тут неможливо. Електронні лічильники мають декілька ступенів захисту, фіксують всі несанкціоновані перетоки електроенергії. Та побутові споживачі у Тернополі і області встановили лише 12 таких приладів обліку. Не набагато більше придбала їх промисловість — близько ста. Решта понад 90 відсотків заводів і фабрик «проїдають» електроенергію за звичкою. І скаржаться на непосильні суми оплати за використаний струм. Неважко вивести закономірність — якщо споживачі будуть оплачувати електроенергію наперед, то і використовуватимуть її більш раціонально.

Минулого року відновили роботу багато підприємств харчової галузі, яка є ключовою і рятівною для регіону. Удвічі збільшили виробництво спиртозаводи, майже на 50 відсотків — м’ясопереробні підприємства і молочна підгалузь. Плюсує і легка промисловість. Це означає, що навіть за умов впровадження енергоощадних технологій туди треба подавати більше електроенергії. А її бракує, і в той же час величезні потоки струму йдуть «наліво». З метою простої економії електроенергії в області уже протягом кількох років діє програма встановлення багатотарифних лічильників, з цього приводу дано ряд доручень голови облдержадміністрації. Та навіть найдосконаліші програми приречені на невдачу, якщо самі підприємства і населення не усвідомили їх доцільності. Промовистий факт. Українсько-бельгійське СП «Ватра-Шредер», яке виробляє світлотехнічне обладнання, спільно з «Українською енергетичною компанією» і ТзОВ «Технотерн» (м.Тернопіль) розробили перспективний проект зовнішнього освітлення обласного центру. Теперішнє освітлення гарантує або марнотратне використання електроенергії, або повну темряву. А новий проект передбачає покаскадне управління світлоточками із застосуванням 38 лічильників багатотарифного обліку. І окупиться він протягом трьох років. Але поки що проект вартістю близько 1 млн. гривень лежить у Держкомітеті з енергозбереження і чекає бюджетного фінансування. Бо недержавних джерел фінансування не знайшлося.

Побутових споживачів встановлювати багатотарифні лічильники ніби відлякують дії державних органів, зокрема Національної комісії з регулювання електроенергетики. Нічний тариф для населення чомусь тільки у два з половиною рази нижчий від денного, тоді як для промисловості — майже у вісім. А щоб вимагати у споживачів повних і своєчасних розрахунків, то — логічно — тарифи повинні бути низькими.

Перш ніж активно розвивати нетрадиційні джерела, які ще протягом тривалого часу вироблятимуть незначну частку енергії, варто навести порядок у традиційних. Бо саме тут пропадають великі гроші.