Shellмівний контракт. Shell одержала на 35 років значну частину українських нафтогазових родовищ. У обмін всього лише на 100 млн. доларів?!

Ніхто не заперечує, що в Україні потрібно збільшувати — і якомога швидше — видобуток нафти і газу, особливо на шельфах Чорного й Азовського морів, а також у газоносній Дніпровсько-Донецькій западині. Тим більше що там потрібні сучасні технології насамперед на етапі розвідки покладів вуглеводнів, а також серйозні інвестиції. Однак умови, на яких підписано договір про спільну діяльність між дочірньою компанією «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» і Shell Exporation and Produktion Ukraine I B.V., виглядають, м’яко кажучи, нерівноцінними і нерівноправними. І хоча в інтерв’ю профільному журналу «Нефть и газ» (№24 від 19 червня 2006 року) генеральний директор ДК «Укргазвидобування» Ілля Рибчич усіляко розхвалював цей контракт, далеко не всі фахівці галузі поділяють його думку.

Як заявив І.Рибчич, «перша мінімальна інвестиція Shell у розвідку — 100 млн. дол. Однак справа не лише в обсягах капіталовкладень. Цією компанією накопичено ексклюзивний досвід видобутку на великих глибинах. Україна вибрала «вершки» нафти і газу, залишилися «корінці» із глибинами залягання
6000 м, а подекуди і 7000 м, із тисками в забої до 1000 атмосфер і 200-градусною температурою.

Тому пошук вестиметься на надвеликих глибинах на восьми ділянках Дніпровсько-Донецького басейну, ліцензіями на який володіє «Укргазвидобування».

Отут і секрети. Пошук — справа хороша. Але почнемо з того, як знайшли інвестора і чому ним стала саме Shell? Хіба проводився тендер, необхідний у таких випадках? І хто сказав, що не було інших претендентів? Так, вони не юрбляться поки що в черзі. Однак у тендерах в Україні при нагоді, напевно, взяли б участь. Але для України чомусь однозначно милішою виявилася компанія Shell.

Далі. Йдеться про перший внесок компанії Shell у розмірі 100 млн. дол. На перший погляд, сума чимала. Проте це лише на перший погляд. Вітчизняні нафтогазовидобувні підприємства бурять на своїй техніці глибини менші, ніж збираються бурити разом із Shell. І коштує одне таке буріння (а точніше, одна свердловина) від 4 до 9 млн. дол. При цьому майже кожна друга така свердловина виявляється «порожньою», тобто без нафти і газу. Новий же інвестор збирається бурити глибші свердловини, а отже, і вартість робіт істотно зростає, як і ризик нічого не знайти. Отож, якщо поділити 100 млн. дол. на вартість буріння однієї свердловини, то вийде, що йдеться про дуже невелику кількість свердловин, які до того ж можуть виявитися порожніми. Тож 100 млн. дол. для такої справи — просто копійки. Якщо ж говорити про глибоководне буріння на шельфі, це взагалі може виявитися занадто мізерною сумою...

І потім, хто сказав, що очікується другий внесок? Адже компанія може припинити фінансування, якщо вважатиме роботу економічно невиправданою. Крім того, Shell Exporation and Produktion Ukraine I B.V. зобов’язалася компенсувати дочірній компанії «Укргазвидобування» попередні витрати. І свої економічні вигоди від... майбутнього продажу вуглеводнів, видобутих у результаті майбутньої спільної діяльності. Але якось при цьому всі забули про обов’язкові податки. Хто їх сплачуватиме і компенсуватиме? Тільки українська компанія?

А ще йдеться про ліцензії, якими володіє українська компанія. Це і становить основну частину її внеску. Але не всю. «Матеріальні і нематеріальні» внески ДК «Укргазвидобування» мали бути оцінені незалежним експертом. І в цьому сенсі залишається тільки покладатися на його порядність і на те, що він не дуже вже симпатизує компанії Shell Exporation and Produktion Ukraine I B. V.

Якби компанії Shell довелося купувати за прийнятими у світі розцінками геологічну інформацію про українські родовища, то можна не сумніватися, що це влетіло б їй у серйозну копієчку. А так у контракті чорним по білому записано, що загалом передбачено усього лише компенсацію витрат українській стороні. Більш того, у договорі прямо сказано, що відтепер Shell має право «безплатно і безперешкодно одержувати, якщо тільки це не заборонено імперативними нормами законодавства України, інформацію і всі документи щодо ведення спільної діяльності, у тому числі мати доступ до бухгалтерських документів, звітів, первинної фінансової і всієї геолого-промислової, технологічної і технічної документації…»

Якщо колись такі права не давали навіть компаніям, які виграли право на роботу з конкретною ділянкою, то Shell таку можливість одержала апріорі. Може і не даремно після підписання договору з Shell багато ЗМІ рясніли заголовками на кшталт «Україна продається...»? Справа в тому, що підписання цього договору саме і приурочувалось до поїздки президента Ющенка в Амстердам. І за інформацією «ДТ», договір цей готувався поспіхом. Настільки поспіхом, що навіть глава Мінпаливенерго Іван Плачков вирішив його не підписувати, а «спустити» у НАК. Формально — не причепитися, адже саме з ДК «Укргазвидобування» доведеться тісно працювати Shell. Але є в цьому якась загадка або інший бік медалі.

До слова сказати, у початковому проекті договору з британською компанією містився дуже примітний пункт, котрий за суттю своєю давав Shell Exporation and Produktion Ukraine I B.V. право втручатися в законодавство України, якщо воно їх не влаштовує. Передбачалося, що компанії зможуть вносити проекти змін, зокрема для пролонгації часу дії ліцензій на видобуток вуглеводнів.

А тепер про реалізацію вуглеводнів, видобутих у процесі спільної діяльності. Відповідно до договору, Shell Exporation and Produktion Ukraine I B.V. одержує право експорту своєї 50-процентної частки від видобутого. А також право вибору споживачів на внутрішньому ринку. Зрозуміло, таке право має і ДК «Укргазвидобування». Але як відомо, газ, видобутий підприємствами НАК «Нафтогаз України», насамперед спрямовується на задоволення внутрішніх потреб і за фіксованими Національною комісією регулювання електроенергетики (НКРЕ) цінами. У британців таких обмежень немає. Можливо, коли в Україні газ справді коштуватиме, як у Польщі і Німеччині, цей пункт не матиме такого значення. Але сьогодні він досить важливий. Той самий І.Рибчич скаржився, що «довгі роки «Укргазвидобування» одержувала від реалізації газу населенню 112 грн. за тисячу кубометрів при собівартості видобутку (із податками) 168 грн.» От і дивіться, яка кому вигода за такої тенденції. Особливо з урахуванням тривалості дії договору — 35 років.

Якщо ж подивитися список ліцензійних ділянок на території спільної діяльності ДК «Укргазвидобування» і Shell (а їх у договорі зазначено вісім), то територія виходить величезна. Одне тільки Шебелинське родовище займає площу, відповідно до договору, 339 квадратних кілометрів. А Павловсько-Світловська площа — і зовсім 450,3. Інші менші, але масштаб також вражає.

А ще в договорі є такий примітний і чудовий для Shell пункт: якщо компанія виходить із договору про спільну діяльність, то вона лишає за собою право використовувати надалі весь наявний геологорозвідувальний матеріал, отриманий під час спільної діяльності. Що це означає, можна лише здогадуватися. Але дуже вже схоже на умову нерівного шлюбу. Адже в такому разі українська сторона залишається при своїх інтересах, а британська компанія одержує у своє розпорядження в принципі комерційну інформацію стратегічного значення, особливо для України.

Словом, можна сказати, що, укладаючи договір із ДК «Укргазвидобування», британська компанія в особі своєї «української доньки» одержала максимум прав і можливостей. А от що отримає в результаті Україна, поки що невідомо.