Під знаком Oil & Gas

Якби не всілякі політичні акції та контракції, землетруси у прямому й переносному значенні, то можна було б сказати, що за подієвістю цей тиждень, безумовно, проходить під знаком нафти і газу. І хоч як дивно (а можливо, симптоматично), — з мінімальним присмаком політики. По-перше, з 25 по 28 жовтня відбулася, ставши вже традиційною, 8-ма міжнародна виставка «Нафта і газ — 2004». У рамках конференції НАК «Нафтогаз України» організувала також уже традиційну міжнародну конференцію «Нафтова і газова промисловість: інноваційний шлях розвитку». По-друге, НАК «Нафтогаз» та польська компанія Polskie Gornictwo Naftowe i Gazownictwo S.A. (PGNiG) уклали контракт про будівництво газопроводу та про щорічні поставки газу з України до Польщі. По-третє, підписано угоду між ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» та контракт між «Газпромом» і ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України». Отже, про всі ці події — коротко і в хронологічному порядку.

Нотатки з виставки та конференції

Спеціалізовані або тематичні виставки тим і хороші, що дають можливість як поспілкуватися зі старими партнерами й познайомитися з їхніми новинками, так і налагодити ділові взаємини з новими партнерами. Одне слово, сприяють трансформуванню ділових контактів у контракти. Скільки таких трансформацій відбудеться в результаті й після 8-ї міжнародної виставки «Нафта і газ — 2004», поки що сказати важко. Але хочеться вірити, що все ж чимало. А то чого б це 120 компаніям витрачати час і гроші на участь у цьому нафтогазовому форумі?

Зацікавлені особи й компанії могли ознайомитися з екологічно безпечними технологіями виробництва, переробки та реалізації газо- і нафтопродуктів, системами управління різними процесами в цих галузях, приладами обліку витрати газу й тепла і приладами контролю за якістю нафтопродуктів. Одне слово, було на що звернути увагу.

А поки практики приглядалися до технологічних новинок, 26 жовтня розпочалася міжнародна конференція «Нафтова і газова промисловість: інноваційний шлях розвитку». У роботі конференції брали участь представники «Нафтогазу України» та її дочірніх компаній, представники Shell, АТ «Газпром», НК «Грузнефть», АТ «КазТрансГаз», Iris Power Engineering (Канада), West LB AG, ABN AMRO Bank N.V., а також різних наукових організацій та установ. Крім того, в рамках виставки відбулися презентації компанії Schlumberger Italiana S.p.A. на теми: «Методика й технології, застосовувані для збільшення видобутку на експлуатованих родовищах» і «Технології збільшення видобутку: горизонтальне буріння свердловин і буріння других стволів, гідророзрив пластів, передові технології перфорації».

Однак, за великим рахунком, це був бенефіс «Нафтогазу». Представникам цієї компанії, безумовно, є про що розповісти. Тож в основному на конференції їх і слухали, тоді як представники російського «Газпрому» чомусь відмовилися виступати. Можливо, не захотіли лізти поперед батька в пекло — голова правління ВАТ «Газпром» Олексій Міллер прилетів до Києва з Володимиром Путіним.

Хіба що посол США в Україні Джон Хербст уніс деяке розмаїття — у контексті нафтотранзитного потенціалу України. Він заявив на конференції, що Україна в умовах реверсного використання нафтопроводу може позбутися можливості диверсифікувати транспортування нафти, зокрема використовувати трубопровід Одеса—Броди для транспортування каспійської нафти. «Ми б радили Україні не перекривати потенційних можливостей напрямків нафтопостачання і продовжувати вивчати пропозиції про транспортування каспійської нафти по нафтопроводу Одеса—Броди до Польщі та Німеччини», — підкреслив Дж.Хербст. Ризик позбутися можливості диверсифікації постачання нафти, за його словами, можливий у результаті появи нових маршрутів транспортування нафти в обхід протоки Босфор і, зокрема, введення в експлуатацію нафтопроводу Баку—Тбілісі—Джейхан.

Крім того, за словами посла, ризик для України також становить підписання додаткових угод про обсяги прокачування нафти. «Ми побоюємося, що додаткові угоди перекриють наявні маршрути в південному напрямку, не гарантуючи при цьому адекватних надходжень із Росії. Таким чином, вони визначать долю нафтопроводу Одеса—Броди на роки вперед, позбавляючи Україну можливості диверсифікувати свої поставки та джерела нафти з одночасним розширенням співробітництва з Європою», — сказав він.

«Незалежно від остаточного затвердження обсягів поставок по Одеса—Броди, загальний їх обсяг в Україну наступного року істотно не збільшиться», — зазначив Дж.Хербст. При цьому він повідомив, що, за наявною у нього інформацією, поставки нафти по трубопроводу Одеса—Броди 2005 року знизяться із запланованих 9 млн. тонн до 4,8 млн.

Ю.Бойко, зі свого боку, висловив незгоду з думкою Дж.Хербста з приводу ризику зниження обсягів прокачування нафти з Бродів до Одеси у 2005 році. «Я про це не знаю. Ми підписували угоду на 7—9 млн. тонн», — сказав він. Говорячи про можливу зміну напрямку використання нафтопроводу Одеса—Броди на прямий, глава НАКу заявив: «Якщо нафта буде — повернемо».

Залишається нагадати, що початок експлуатації нафтопроводу Баку—Тбілісі—Джейхан очікується в першій половині 2005 року, у другій половині року відбудеться перше прокачування нафти. Вартість проекту протяжністю 1762 км (443 км по території Азербайджану, 249 км — Грузії, 1070 км — Туреччини) становить 2,95 млрд. дол., його пропускна здатність розрахована на перевалювання 50 млн. тонн нафти на рік.

Втішає інформація з «газового фронту». За словами Ю.Бойка, видобуток газу підприємствами, які входять у структуру національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», на 2007 рік може становити 24 млрд. кубометрів. Наростити видобуток передбачається в основному за рахунок розробки родовищ на Чорному морі, зокрема на площі Суботіне. Глава НАКу також повідомив, що нині компанія оцінює ринок бурових установок, а також устаткування для нафтовидобутку з перспективою розширення робіт на глибині понад 3 тис. м. Для довідки: 2003 року «Нафтогаз України» збільшив видобуток газу на півмільярда кубометрів — до 18,221 млрд. кубометрів, 2004-го планує забезпечити такий самий приріст видобутку газу.

Курка, яка несе золоті яйця для НАКу, — ДК «Укртрансгаз» — експлуатує газотранспортну систему (ГТС) України і має намір наступного року збільшити транзит природного газу у країни Європи до 123 млрд. кубометрів, повідомив генеральний директор «Укртрансгазу» Анатолій Рудник. За його словами, нинішнього року транзит природного газу у країни Європи через українську ГТС може зрости на 13% — до 121 млрд. кубометрів. Він також повідомив, що, за підсумками нинішнього року, інвестиції в розвиток ГТС України становитимуть близько 600 млн. грн. і приблизно стільки ж — 2005-го. Торік «Укртрансгаз» транспортував у європейські держави 107,2 млрд. кубометрів газу. І слід зазначити, що навіть у часи так званих несанкціонованих відборів газу українські газотранспортники завжди виконували свої контрактні зобов’язання перед європейськими партнерами. Сьогодні ж у надійності української ГТС практично ніхто не сумнівається. І згадали про неї не випадково, бо і контракт із польською нафтогазовою компанією, і угода з російським «Газпромом» стосуються саме вітчизняної ГТС та «Укртрансгазу».

Для довідки: пропускна здатність ГТС України на вході становить 287,7 млрд. кубометрів газу, на виході — 177,1 млрд. кубометрів газу, у тому числі до країн Європи — 141,1 млрд. кубометрів. «Укртрансгаз» експлуатує 36,4 тис. км газопроводів, у тому числі 22,2 тис. км магістральних газопроводів і 14,2 тис. км газопроводів-відводів, а також 71 компресорну станцію загальною потужністю 5380 МВт, 12 підземних сховищ газу загальною активною потужністю 32,3 млрд. кубометра, 1392 газорозподільні станції.

Примітним був і виступ на конференції Володимира Саприкіна, директора енергетичних програм Центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова — «Нафтогазовий комплекс і енергетична безпека України: нові виклики та нові можливості». Зокрема В.Саприкін зазначив, що, незалежно від результатів виборів, кардинальних змін у політиці країни з ключових питань паливно-енергетичного комплексу України не відбудеться. За його словами, «хоч би хто став президентом України, він діятиме у вкрай вузькому діапазоні можливостей, обумовлених довгостроковою залежністю енергосекторів країн-експортерів, транзитерів та імпортерів і зобов’язаннями за міжнародними договорами».

В.Саприкін вказав на неможливість нівелювати роль Росії в забезпеченні України енергоносіями як для внутрішнього використання, так і на випадок транзиту. Незначний рівень свободи, пов’язаний із поставками туркменського газу, буде втрачено, оскільки з 2007 року Росія перекупила практично весь туркменський газ. А Україні поки що не вдалося пролонгувати довгострокову угоду з Туркменістаном.

Якщо переможе прозахідний кандидат на посаду президента, він не зможе відійти від кардинальної залежності української економіки від російських енергоносіїв — Росія залишиться головним постачальником енергоносіїв у країну. Завданням же проросійського кандидата в питаннях ПЕКу стане відстоювання національних інтересів України у відносинах із Росією, відзначив Саприкін. І в цьому з експертом важко не погодитися.

«Нафтогаз України» — PGNiG

Напередодні підписання «Нафтогазом України» і PGNiG контракту про щорічні поставки до Польщі 70 млн. кубометрів українського природного газу для забезпечення південно-східних районів країни голова правління польської компанії Марек Коссовський розповів на прийомі в Посольстві Республіки Польща в Україні про те, що газ постачатимуть газопроводом середнього тиску Устилуг (Україна)—Грубешув (Польща), будівництво якого передбачене контрактом.

Будуватиме газопровід Устилуг—Держкордон протяжністю 1,7 км компанія «Укртрансгаз» (дочірня «Нафтогазу України»), у віданні якої перебуває вся газотранспортна система України.

Постачання природного газу по газопроводу в Грубешув планується розпочати з другого півріччя 2005 року.

Відповідно до контракту, за словами М.Коссовського, до 2007 року в Польщу поставлятимуть 70 млн. кубометрів газу щорічно, а потім обсяг поставок буде збільшено до 200 млн. кубометрів на рік.

Зрозуміло, порівняно з обсягами газоспоживання в Україні, це виглядає дуже скромно. Але за масштабами газоспоживання Польщі — це дуже суттєво. І, як уже після підписання контракту зауважив заступник голови правління «Нафтогазу України» Ігор Воронін, дуже важлива перспективність цього проекту, який передбачає експорт газу в інші країни не по магістральних газопроводах, а по газопроводах середнього тиску. За його словами, «Нафтогаз України», зокрема, планує укласти аналогічну угоду про газифікацію прикордонних районів Румунії. І це може стати дуже суттєвим проривом НАКу на європейський ринок газу, де, як відомо, в основному погоду робить «Газпром».

Крім того, у НАКу з’являється можливість узяти участь у приватизації польської нафтогазової компанії. За словами М.Коссовського, відповідно до недавно затвердженого плану реструктуризації нафтогазової галузі, акції PGNiG незабаром буде виставлено на продаж. Пакет для продажу іноземному інвестору планується сформувати з акцій додаткової емісії, які буде реалізовано через біржу, і акцій, які зможе виставити на біржові торги Держказначейство Польщі (власник 100% акцій PGNiG). М.Коссовський уточив, що, відповідно до польського законодавства, 15% акцій зможуть придбати працівники PGNiG.

Уряд Польщі має намір зберегти в державній власності понад половину акцій PGNiG.

І.Воронін зазначив, що НАК «Нафтогаз» планує взяти участь у приватизації польського нафтогазового концерну Polskie Gornictwo Naftowe i Gazownictwo S.A. «Щойно буде оголошено конкурс, ми візьмемо в ньому участь», — сказав він.

«Нафтогаз» — «Газпром»

27 жовтня голова правління ВАТ «Газпром» Олексій Міллер підписав із НАК «Нафтогаз України» угоду про взаємодію на інвестиційній фазі діяльності ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України», а також контракт із газотранспортним консорціумом на транспортування додаткових обсягів газу через керований ТОВ газопровід. Того ж дня глави «Нафтогазу» та «Газпрому» розповіли про підписані документи настільки докладно, наскільки могли й хотіли.

Отже, за словами Олексія Міллера, підписані документи «визначають умови нашої спільної діяльності на інвестиційній стадії роботи Міжнародного консорціуму з розвитку ГТС України і гарантують завантаження створених потужностей. Це реальний приклад ефективного партнерства в інтересах усіх зацікавлених сторін — і Росії, і України; і «Газпрому», і «Нафтогазу».

Таким чином багаторічні суперечки про те, чи потрібен Україні газотранспортний консорціум, схоже, втрачають сенс. Для України в цій ситуації принципово важливо ось що: ще до початку безпосередньої роботи консорціуму його учасники домовилися про те, що цей трубопровід не буде простоювати. А «Газпром», попри всі свої стратегічні плани обходу території України як транзитера, зобов’язався все ж таки не виводити з української ГТС газоекспортні потоки. Газ для нового газопроводу протяжністю 214 км надходитиме по газопроводах Торжок—Долина й Іванцевичі—Долина, котрі досі практично не використовують.

Тож у цьому сенсі вигода для української сторони очевидна.

Перша черга нового газопроводу Богородчани—Ужгород, який належатиме ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України», почне роботу на початку 2006 року. «Півтора року (строк будівництва газопроводу) — це, насправді, максимум, бо ми вже говоримо про те, що з початку 2006 року плануємо завантажувати газопровід», — сказав О.Міллер.

Голова правління НАК Юрій Бойко уточнив, що вартість будівництва першого етапу газопроводу Богородчани—Ужгород складе 54 млн. дол. Через тиждень буде визначено переможця тендера на вибір генерального підрядчика будівництва. А через два-три місяці концесіонери сподіваються вирішити питання фінансування. Безпосередньо ж будівельні роботи планують розпочати вже з нового року.

«Міжнародний консорціум управляється на паритетних засадах українською та російською сторонами. Всі фінансові документи підписуються двома представниками. Безумовно, при відборі постачальника матеріалів враховуватимуть інтереси, передусім, двох сторін також на паритетних засадах», — сказав Ю.Бойко, відповідаючи на запитання, які труби закуповуватиме консорціум.

Він також повідомив, що будівництво фінансуватимуть за рахунок позикових коштів, проте не шляхом випуску євробондів.

До речі, учасники консорціуму вирішили нинішнього року збільшити статутний капітал консорціуму до 186,55 млн. грн., на що НАК «Нафтогаз» має намір направити частину позикових коштів.

Нагадаю, що Росія й Україна створили ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України» на паритетних засадах. На початку листопада 2002 року «Нафтогаз України» і «Газпром» підписали установчі документи про створення консорціуму. Дещо пізніше для участі в переговорах щодо створення консорціуму було запрошено представників концерну Ruhrgas (Німеччина). Консорціум на взаємовигідних умовах забезпечуватиме транспортування газу, а також надійність, безпеку і стабільність функціонування газотранспортної системи України. Що ж стосується участі німецького концерну в газотранспортному консорціумі, то О.Міллер і Ю.Бойко коротко констатували: переговори тривають...

Про концесію української ГТС поки також усі мовчать — вивчають.

Контракт між ВАТ «Газпром» і ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України» дозволить збільшити на 5 млрд. кубометрів газу існуючі обсяги транзиту природного газу по території України до країн Західної Європи. До 2010-го річний обсяг постачання газу за цим маршрутом, відповідно до сочинської угоди, має зрости до 19 млрд. кубометрів. Таким чином НАК «Нафтогаз» і «Газпром» планують задовольняти зростаючий попит на газ у Європі. За словами О.Міллера, «Газпром» і «Нафтогаз» мають намір оперативно реагувати на зміни кон’юнктури європейського ринку газу.

Україні вдалося утримати російські газоекспортні потоки дуже своєчасно. Адже «Газпром» уже побудував першу гілку газопроводу Ямал—Європа (потужність — 20,4 млрд. кубометрів у рік). Поки що російський газовий монополіст не має у своєму розпорядженні достатніх коштів для продовження реалізації цього проекту. Але все може бути. Якби «Газпром» так не потратився на будівництві «Блакитного потоку» і його експлуатація була більш ефективною, то ще 16 млрд. кубометрів російського експортного газу «втекли» б із транзитних газопроводів України. Поки, з огляду на масу обставин, втрати транзитних обсягів значно менші.

Слід відзначити, що виведення на проектну потужність газопроводу Іванцевичі—Долина дозволило б додатково подавати до українсько-словацького кордону 29 млрд. кубометрів російського газу на рік. За умови будівництва та введення в експлуатацію передбачених проектом компресорних станцій на газопроводі Торжок—Долина загальна потужність обох систем досягне 57 млрд. кубометрів на рік. Цього обсягу цілком достатньо для забезпечення зростаючих потреб у природному газі європейських країн на найближчі десять років. При цьому збільшення потужності газопроводів Іванцевичі—Долина і Торжок—Долина вимагає удвічі менше коштів, аніж будівництво нових газопроводів в обхід України. Погодьтеся, вагомий аргумент. Але тільки у разі взаємної довіри партнерів. О.Міллер і Ю.Бойко в ході розмови з журналістами всіляко підкреслювали, що вони й очолювані ними компанії працюють на паритетних і взаємовигідних засадах. Залишається сподіватися, що це буде вигідно і державі.