«НАД КАНАДОЙ НЕБО СИНЕЕ...», А ПІД НИМ — ЗОЛОТАВА УКРАЇНСЬКА ПШЕНИЦЯ

Люблю пісні. І цю теж: «Над Канадой небо сине, меж берёз дожди косые...» Коли у країнах Тризуба і Кленового листа падали дощі, де — навскіс, а де — прямовисно, із Миколаєва, Іллічівська й Одеси у напрямку порту Квебек, річка Св. Лаврентія, рушили чотири балкери з нашою пшеницею. Із відповідними супровідними документами — фітосанітарними експортними сертифікатами, що підписані Державною інспекцією з карантину рослин України. У кінцевому пункті призначення Канадське агентство з інспекції продуктів харчування (CFIA) виявило у всіх партіях зерна заборонені грибкові захворювання — карликову сажку пшениці Tilletia Controversa та сажку пирію Urocystis Agropyri. Щоб запобігти негативному впливу на тамтешню зернопереробну промисловість, уміст трюмів трьох суден спровадили на корм тваринам, а четвертому борту взагалі заборонили вивантажуватися. Знову — міжнародний зерновий скандал!

Мало нам Бразилії, Франції?! Земляки Піаф, Азнавура, Матьє донедавна думали, що ДДТ — це рок-група з незмінним лідером Юрієм Шевчуком, а виявилося — дуст, погибель для шкідників полів. Інформація про те, що рештки його французькі служби знайшли в зерні українського походження, адресованого для знаного виробника продуктів харчування для тварин, спричинила паніку. Шкідливий інсектицид в Україні офіційно не використовують з часу його заборони — з 1970 року. Тоді як він міг опинитися у збіжжі?

Аналітики інформаційного агентства «АПК-Інформ» схиляються до кількох версій. Оскільки зерно на судно «Ханждін Істамбул» завантажували у порту Південний (гавань Хімічна), то ймовірно, що залишки в переобладнаних під зернові хімічних складах перебрались у збіжжя, що зберігалося насипом на долівці. Друга версія ще прозаїчніша: заборонити дуст то заборонили, а чи весь утилізували? Не секрет, що в коморах колишніх колгоспів і радгоспів списаний ДДТ лежить і досі. Звідси як варіант — несанкціоноване «вторгнення» дусту у зерно шляхом змиву його дощами на поля чи підземними водами. А санкціоноване достоту просте: за браком коштів на сучасні дорогі пестициди аграрії послуговуються нічийним задавненим інсектицидом.

Французи провадять контрекспертизи, повторні проби й аналізи. Але запевняють, що навіть у разі, коли наявність ДДТ підтвердиться, ця проблема залишиться суто їхньою, оскільки зерно пройшло через тамтешню митницю. І розв’язуватимуть цю проблему одержувач із зернотрейдерами. Прикрість аж ніяк не стане на заваді імпорту українського зерна до Франції, інформують французькі власті, — тим більше, що заборонні заходи запроваджує лише Європейський Союз.

А що ж Канада? 6 грудня 2002 року CFIA наклало ембарго на ввезення нашої пшениці. На ноги підняли послів України у Канаді Юрія Щербака та Канади в Україні Ендрю Робінcона, а на вуха поставили всеньке Міністерство аграрної політики України. Як співається у вже згадуваній бардівській пісні, «мне уснуть давно бы надо. Отчего же мне не спится?» Є від чого. Зерноекспортуючу Україну, попри те, що між двома країнами не існує договору про співпрацю у сфері карантину та захисту рослин, безпідставно заплямували як розплідника паразитів, а звідси — моральні й економічні збитки. Хоча таврувати у даному разі слід було б зернотрейдерів, яких звабив канадський берег і ринок. До всього, зернотрейдери не українського штибу, а — нерезиденти України. А які претензії? Їхнє зерно? От і розпоряджаються ним на власний розсуд. Забажають — постачать в Африку: там і з довгоносиком з руками й ногами відривають, заманеться — згодують океанічним рибам… Попри все Україна не стала в позу невинної цноти, не виправдовувалася перед заокеанською стороною, але й ковтати гірку пігулку не збиралася. «Розберемося, чому так сталося», — запевнили українські урядовці.

Не збагну логіки зернотрейдерів: чи ж варто було пертися світ за очі, щоби наразитися на неприємність? Ну, зібрала цьогоріч Канада найнижчий за останні 28 років урожай пшениці, — на чверть менший, ніж торік, стільки ж недобрала ячменю. Але фуражну нішу, швидше за все, заповнить американською кукурудзою і аж ніяк не українською пшеницею. Експортувати її туди — все одно, що до нас везти соняшникову олію! Зрозуміло, трейдери мали на меті фінансову вигоду. Певний дефіцит харчу для канадської худоби спричинив ціновий стрибок, чим і поспішили скористатися зернові комерційні структури. Скупивши в Україні пшеницю у піковий період пропозицій за безцінь і продавши її в Канаді, вони мали б непоганий виторг. Якби не підвело «хвороботворне» зерно.

— У ході службового розслідування з’ясували, що під час завантаження судна «Голден Глоу» в Іллічівську зернотрейдери — представники іноземних фірм — грубо порушили Інструкцію про порядок інспектування експортних та імпортних хлібопродуктів/шротів Державною хлібною інспекцією, змішавши українську пшеницю з російською. Саме в трюмі цього «панамакса» канадці виявили зернових паразитів, — підбиває перші підсумки розслідування Григорій Омельяненко, начальник Департаменту міжнародної інтеграції, інвестиційної політики і розвитку аграрного бізнесу Міністерства аграрної політики. — Чи були заражені ними трюми решти суден, судити важко, бо канадці, не дочекавшись приїзду наших фахівців, згодували пшеницю тваринам. Більше того, ці ж зернові продавці причетні до скандалу з грибковими спорами в експортній партії збіжжя до Бразилії. Та якби ж то тільки ця біда! Коли ми зіставили оригінали фітосанітарних експортних сертифікатів, виданих карантинною службою у портах Одеси, Миколаєва, Іллічівська, з наданими канадською стороною, то навіть неспеціаліст помітив би фальшування. По-перше, не збігаються номери сертифікатів, тоннажність експортних партій. По-друге, «канадські» документи підписані людьми, які вже три роки не працюють у Держкарантині. По-третє, додаткову інформацію про наявність шкідників і хвороб у графі 11 фітосанітарних сертифікатів з нашого боку викладено чітко і лаконічно, а на підробці — довгі пояснення з переліком хвороб… Допоки вимальовуються кілька версій: це — і питання контрабанди, і безперешкодного збуту зараженої продукції за кордон. Не виключено ланцюжок продуманої диверсії, що бере початок з історії з експортом української пшениці до Бразилії.

Звісно, винуватцям доведеться розраховуватися не лише векселями. За підробку документів покарання суворе як у нас, так і в Канаді. Керуючись статтями 33, 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Україна застосує майнову відповідальність у частині відшкодування збитків (втраченої вигоди та моральної шкоди), заподіяних державі від заборони на ввезення українського зерна до Канади, а також тимчасово призупинить експортну діяльність суб’єктів — порушників законодавства. За моєї пам’яті, це перший серйозний намір навести лад на зерновому ринкові. Якщо його вдасться довести до логічного кінця, то Міністерство аграрної політики, компетентні відомства запишуть до свого активу два плюси, залишивши з мінусами порушників. Хто ж вони? Звідки?

— Пам’ятаючи вислів Жана Франсуа де Реца, що «для міністра небезпечніше сказати дурницю, ніж зробити її», не називатиму компаній, бо завершилося лише службове розслідування, справу передано у відповідні органи. Не кваптеся — дізнаєтеся, — заспокоїв Сергій Рижук, міністр аграрної політики. — Наш зерновий поступ не зупинить ніхто. 2000 року Україна вивезла за межі близько 1,3 млн. тонн збіжжя, 2001 — 5,5, а цього року передбачається 10—11 млн. тонн. Пригадаймо: ми спершу увійшли до шістки країн—експортерів зерна, потім — п’ятірки, нині вийшли на третє місце у світі за обсягами прогнозованого експорту пшениці у 2002—2003 маркетинговому році. Погоду, зокрема й на світовому зерновому ринкові, роблять ті, хто знає, звідки дме вітер. Україна реагуватиме і вживатиме заходи, адекватні рівню захисту національних інтересів.